У Ватиканських музеях виставили відреставровану туніку св. Петра і далматику св. Івана
Про це повідомляє CREDO.
Реставраційними роботами у 2019-2024 роках керувала група ватиканських консерваторів під керуванням Емалуели Піньятаро. Проведені за цієї нагоди наукові дослідження дозволили поглибити знання на тему цих старовинних шат.
Повних наукових доказів того, що вони належали апостолам, немає. Проведені радіологічні дослідження датують далматику св. Івана межею І і ІІ століть, а туніку св. Петра — між VI i VII століттями. Доказом існування цих шат за понтифікату папи Григорія Великого (590-604) є його життєпис, яку і ІХ столітті зредагував диякон Іван. Там згадується, що в каплиці Sancta Sanctorum були далматика св. Івана і туніка св. Пасхазія, але немає згадки про туніку св. Петра.
Вбрання виготовлене з ниток вовни, льону і кропиви. Швидше за все, походять ці речі з Єгипту. До реставрації вони перебували під склом, що їх сплющило. Під час реставрації шатам повернули їхню тривимірність. Як підкреслив Лука Песанте, керівник Лабораторії гобеленів і тканин у Ватиканських музеях, цінне вбрання спершу було дезінфіковане і очищене від багатостолітніх нашарувань. Потім фахівці провели детальну консервацію, об’єднуючи та відновлюючи всі часточки, що розпались від часу. Лука Песанте зауважив, що далматика св. Івана була в кращому стані з огляду на вищу якість самої тканини. Відмінність у тканинах вимагала також застосування діаметрально різних технік консервації.
Попри те, що насправді ці шати навряд чи належали саме цим святим Церкви, однак це історична цінність і на них залишилися сліди вшанування.
«Якщо придивитись до туніки і далматики, то вздовж швів та підрублення можна побачити багато слідів від маленьких розрізів. Це свідчить про те, що протягом минулих століть із цього одягу брали маленькі частинки на реліквії, для публічної і приватної побожності», — підкреслив керівник лабораторії, яка провела оновлення.
Також Лука Песанте вказав: є докази, що обидві ці шати належали до виняткового зібрання реліквій, яке до початку ХХ століття зберігалося при папському Латеранському палаці, де мешкали Наступники св. Петра. Там, зокрема, перебували на зберіганні реліквії, пов’язані з Господом Ісусом, апостолами та багатьма святими й першомучениками Римської Церкви.
Каплиця Святого Святих (Sancta Sanctorum) розташовувалася угорі Святих сходів, якими, за традицією, Господь Ісус піднімався на зустріч із Пілатом. Вона мала той самий ранг, що Сикстинська каплиця у Ватикані. Коли розійшлися звістки про збереження там найцінніших реліквій Європи, з нею почали конкурувати як наукові товариства, наявні в Римі на кінець ХІХ століття, так і різні монаші ордени. Коли внаслідок об’єднання Італії було скасовано Церковну державу, з’явились побоювання про майбутнє безцінних пам’яток. Тому, щоб уберегти їх від можливого втручання італійської держави, св. Пій Х переніс 1905 року найважливіші реліквії до Ватикану. Їх включили в колекцію Ватиканських музеїв Апостольської бібліотеки. 1999 року спеціальним рескриптом св. Івана Павла ІІ вся колекція перейшла у компетенцію Ватиканських музеїв, які донині зберігали скарби з каплиці Sancta Sanctorum, поступово піддаючи їх необхідним оновленням.
