Учасники Міжнародного католицького конгресу в Ньїредьгазі обговорили екуменічний досвід у різних його проявах

Досвід «Екуменізму серця», який практикує Шевтонська спільнона (Бельгія),  представив на 26-му Європейському колоквіумі парафій у Ньїредьгазі отець Симон Ноель. Тут проживають 26 ченців латинської та візантійської традицій 8 різних національностей.  Як наголосив чернець, спільнота стала мостом діалогу між двома Церквами, бо серцем Церкви є Літургія, як шлях до Бога". 

Як пояснив священик Симон Ноель, спільнота має два храми: один для ченців східної традиції, другий –  для монахів латинського обряду, а в деяких випадках вони зустрічаються і моляться разом. Літургії проходить в православній церкві, в той час як для деяких спеціальних урочистостей, таких як Різдво або Успення, священики зустрічаються в церкві латинського обряду. 

"Літургійна чутливість, яка характерна для нашого досвіду, створює атмосферу глибокої довіри і знайомства з православними". Спільнота, яка була заснована в двадцятих роках ченцем-бенедиктинцем о. Ламбертом Бєдуіном", була побудована на тих засадах, що джерелом де-християнізації Європи є роз'єднаність християн". 

Інший учасник конгресу монах Жан Джесенс  зазначив, що його "метою є не протиставити західну традицію східній, але вчитися один у одного". Він акцентував на тому, що Схід "наполягає на центральній ролі Літургії, яка сприймається не як обов'язок, а як унікальна можливість взяти участь в небесній Літургії". Як наголосив священик, східні Церкви "вчать важливості таких понять як "священний і символізм", пов'язаних з історією Спасіння, Творіння і Спокути", показують нам шлях "внутрішнього життя, якого слід шукати в медитації", і доводять нам, що "немає протиставлення між літургійною молитвою і молитвою серця". Інший месидж, який приходить зі Сходу  – це значення ікон. "У той же час латинський Захід може поставити питання до візантійської традиції", – сказав о. Жан Джесенс. Він також вважає, що Східна Церква також може багато чому навчитися у Західної і додав, що візантійська традиція запитує нас, як ми ставимося до нашої релігійної спадщини і, як ми проявляємо свою віру". За його словами, ведення діалогу та відповіді на поставлені запитання роблять кроки до порозуміння та обміну досвідом.

Золтан Бона, пастор реформатської кальвіністської церкви Будапешта, акцентував на тому, що сьогодні при населенні 10 мільйонів в Угорщині, 5,5 млн. з них визнають себе католиками і 2 млн. протестантами, а насправді практикуючих парафіян лише 10%" . Крім того, пастор сказав, що під час Другої світової війни і в 1950-х і 1960-х років, коли Угорщина була під комуністичним режимом", бідність і переслідування екуменічно об'єднали віруючих незалежно від приналежності до конфесій, в той час як сьогоднішня свобода і добробуд можуть їх розділити".

Учасники 26-го Європейського колоквіуму парафій (СЕР) в Ньїредьгазі прийшли до висновку, що сьогодні назріла необхідність краще спілкуватися через Євангеліє на парафіях, бо це місця соціалізації і спілкування, для передачі  віри один до одного,  для вироблення надії і імпульсу для майбутнього".

Один з постійних експертів СЕР професор пастирського богослов'я Єпископальної семінарії в Мілані Дон Лука Брессан вказав, що сьогодні для успішного екуменічного порозуміння та активного парафіяльного життя потрібно серйозно задуматися над тим, як зробити парафію місцем надії. Священик зазначив, що сьогодні «Церква – місце відносин» і потрібно адаптовувати її образ до соціальних змін, робити її соціально активною, здатною реагувати на усі потреби вірних. За такої умови, як наголосив доповідач, Церква буде живою і нести суспільству Євангеліє, яке здатне об’єднати, а не розділяти». 

Як РІСУ повідомляла, сто п’ятдесят представників духовенства та мирян східної та західної Європи зібралися з 17 по 22 липня на Міжнародний католицький конгрес для обговорення місця християн у сучасному світі та їхньої активності у парафіяльному житті. Конгрес під назвою «Парафія – місце надії» зібрав в Ньїредьгазі (Угорщина) католиків східного і західного обрядів Італії, Німеччини, Угорщини, Іспанії, Швейцарії, Франції, Австрії, Бельгії, Португалії, України та інших країн Європи.

Такі конгреси відбуваються раз на два роки. Щодо України, то вона у такому заході брала участь в четверте. Організатором Католицького конгресу виступає CEP – Центральний комітет Європейських парафій. Цьогоріч вперше у конгресі взяли участь представники п’яти східних Католицьких Церков.

Головні теми цьогорічного конгресу стосувалися місії християн закликати світ до віри, стати меседжем надії і свідчити євангельські істини, яких так бракує Європі, будувати екуменічні стосунки між християнами. У доповідях, виголошених на конгресі, йшлося про те, як продовжувати залишатися християнином, незважаючи на усі негативні впливи, які призводять до зменшення християн у світі та як будувати справжній екуменічний діалог між християнами різних конфесій та між релігіями.