Українські військовослужбовці потребують понад півтисячі капеланів
“Потребує 0,15% від загальної чисельності військовослужбовців. У Збройних силах, де особовий склад становить 250 тисяч – 375 капеланів, в Національній гвардії, в якій 50 тисяч – 75 капеланів, і так само в Державній прикордонній службі 50 тисяч – 75 капеланів”, – зазначив отець Костянтин.
Капелан зауважує, що чисельність військових священиків постійно змінюється.
“У нас є дві цифри. Ті, хто на посадах в армії – їхня кількість завжди змінюється, тому що одні приходять, інші йдуть. Загалом приблизно 120 осіб. І є інша цифра – ті, які були на війні, які можуть зробити вибір між військовою службою і парафіяльним життям. Це 600 осіб, які пройшли ротацію”, – повідомив священик.
Як РІСУ інформувала, станом на початок грудня в армії офіційно працювали 102 капелани, які належать до різних конфесій: Православної Церкви України, Української Греко-Католицької Церкви, Української Православної Церкви Московського Патріархату, Української Євангельської Церкви, Церкви Християн Віри Євангельської «Скинія».
2020 року серед військових провели опитування щодо їх ставлення до релігії. Так, 79% особового складу повідомили, що вважають себе віруючими людьми.
30 листопада був ухвалений Закон «Про Службу військового капеланства», а разом з ним закріплено статус військових капеланів як військовослужбовців, визначено їхні функціональні обов’язки та вимоги.
Історія душпастирської служби в українському війську бере свій початок ще зі служіння капеланів у легіоні Українських Січових Стрільців, Галицькій армії, в Армії УНР та Українській повстанській армії, навіть в умовах партизанської війни, яку вела УПА.
У 2014 році – із початком агресії Росії проти України, священники українських конфесій пішли капеланами у різні підрозділи, щоб бути разом із бійцями на передовій. Розпочався новий етап історії українського капеланства.
Військові капелани не отримують зброї та боєприпасів, їх не залучають до чергувань, нарядів, проведення службових розслідувань й інших дій, несумісних із їхніми посадовими обов’язками і статусом священнослужителя. Вони відповідають виключно за здійснення задоволення духовно-релігійних потреб особового складу.
