УПЦ (типу не МП) – за крок до повної заборони. Президент обіцяв не зупинятися. Що буде далі?
Соня Кошкіна
В тому числі на своєму Соборі 27 травня 2022 року, де заявила про «розлучення» з РПЦ, внісши в Статут відповідні правки. Правки ці, правда, досі не опубліковано, але УПЦ сильно ображається, коли говорять правду – що вона є МП. Оскільки, з точки зору канонічного права (якому підпорядковується все світове православʼя), УПЦ була, є і залишається частиною РПЦ. Самостійно «відділитися» вона не може.
Крапка.
Отже, всі ці роки УПЦ (типу не МП) плювалася отрутою в ПЦУ, її священновладдя частенько їздило до Москви – помолитися разом з Гундєявим, Митрополит Онуфрій демонстративно залишався сидіти, коли в Верховній Раді всі вставали поминути загиблих українських воїнів.
Але всі удавали, що ніби так і треба, все ок, йдемо далі.
І от, останнім часом ситуація різко змінилася. СБУ провела низку обшуків у очільників УПЦ (типу не МП), за результатами яких троє вже мають підозри. Прийшли навіть в Києво-Печерську Лавру, де – зовсім невипадково – знайшовся цілий натовп «паломників» із російськими паспортами і таким же акцентом (вони там місяцями жили в готелях – мабуть, молилися).
Президент Зеленський оголосив про внесення окремих достойників до санкційного списку (про якість і наповнення цього списку докладно напишу нижче). Також – анонсував закон, яким діяльність УПЦ (типу не МП) буде заборонено, з огляду на її звʼязок з державою-агресором. Ягідка на тортик – держава нарешті зареєструвала чоловічий монастир ПЦУ в Лаврі.
«Що взагалі відбувається? Що все це значить і що буде далі?», - спитаєте ви.
LB.ua пояснює деталі людською мовою.
З чого почався великий “двіж”?
У вересні мені до рук потрапили листи тодішнього заступника керівника цілого столичного главку СБУ, якими він наказував підлеглим всіляко блокувати переходи церковних громад з УПЦ (МП) в ПЦУ.
Наявність в вищих органах влади сили-силенної «почітатєлєй істінной вєри», секретом ніколи не була. Їх, мабуть, навіть більше, ніж російських агентів (хоча зазвичай це – два в одному), але того разу зловживання службовим становищем з метою перешкоджанням свободі віросповідання громадян (не кажучи вже про відверте шкідництво) було аж надто очевидним.
Під час великої війни, так.
Здійнявся грандіозний скандал. Юрія Палагнюка (автора тих листів) звільнили буквально за добу – інформація впала в очі тимчасовому виконувачу обовʼязки голови СБУ Василю Малюку, і реакція була миттєвою.
Власне, все дуже вдало зійшлося: Малюк, як зазначено, наразі т.в.о, але має дуже хороші шанси стати повноцінним очільником Служби. Для чого, ясно, потрібно продемонструвати ефективність в роботі. А тема системної антиукраїнської діяльності вищого керівництва УПЦ (МП) лежала буквально на поверхні і давно просилася до рук. Передовсім – в інтересах держбезпеки.
Тож Служба закотила рукава й взялася до справи.
За результатами перших же обшуків в єпархіях було виявлено силу-силенну пропагандистської літератури, яка заперечує сам факт існування української держави, затверджує ідеї «руського міра» тощо. Скрізь – однакової, що очевидно вказує на систему.
Важлива деталь.
В приватних розмовах представники УПЦ (типу не МП) жаліються: силовики часто вилучають книги, які не є «агітками» в прямому значенні цього слова, але – старими науковими текстами, різноманітну спеціальну літературу, на якій людина світська взагалі не розуміється і може там «прочитати» абсолютно будь-що.
Будьмо чесними: так, подібне також трапляється, але загальна картина, на жаль, саме така, якою ви бачите в офіційних повідомленнях.
Скільком московським попам вже вручили підозри?
Трьом. Вінницькому Іонафану, Кіровоградському Іоасафу і отцю Захарії з Лаври, у якого після служби «звон плил над Расією».
Підстави скрізь однакові (з незначними нюансами) – держзрада, розпалювання міжрелігійної ворожнечі, антиукраїнська діяльність тощо.
Чи значить це, що їх точно посадять?
Це значить, що у СБУ є достатньо верифікованих доказів, що фігурант винен. Далі це треба доводити, що також процес – опитувати свідків, збирати ще нові докази тощо.
Аби фігурант нікуди не втік (якщо такий ризик є), для нього обирають запобіжний захід. Від особистого зобовʼязання (якщо адвокати переконають суд, що фігурант не тікатиме) і аж до тримання під вартою.
В першому випадку – людина на волі очікуватиме завершення розслідування. Коли його завершено, матеріали передають в суд, а сторона обвинувачення отримує час на ознайомлення з матеріалами. Далі – змагальний процес сторін і, нарешті, рішення суду.
Перший вже пішов?
Так. В п’ятницю ввечері Соломʼянський районний суд відправив під особисте зобовʼязання отця Захарію з Лаври.
Того самого, у якого після служби «звон плил над Расією».
Він сам того не співав, абсолютна правда. Як і те, що піснеспів не є молитвою.
Співав хор, який складається із постійних парафіянин і вони там постійно таке співають, просто це вперше зафільмували.
Про самого Захарію, який є місцевою Лаврською «цікавинкою», я докладно писала тут.
Якщо раптом історія про шапку Марка-Гробокопателя для Пугачової і про те, як передрікати курс долара, пройшла повз вас – обовʼязково почитайте. Тільки, попереджаю, там дуже смішно.
У своє виправдання в суді Захарія говорив, що регулярно молиться за воїнство і перемогу, от тільки не уточнив, чиє воїнство та чию перемогу. Росію він агресором не визнає, а на лікування їздить до Криму.
Що з двома іншими, у яких підозри?
Вінницький Іонафан відновлюється після інсульту і операції на серці. Ні, це не постановка – він справді вже немолода і хвора людина.
Кіровоградському Іоасафу підозру вручили тільки вчора. Думаєте, Синод зреагував на проведення у нього низки обшуків напередодні? Так, але не засудженням, а фактичним підвищенням по службі – Іоасаф сам попросився з Кіровоградської кафедри «за станом здоровʼя», так його перевели вікарієм в Київ. «Покарали» називається.
Що по санкціях?
По санкціях ситуація поки що дивна. Виглядає, що список складала людина, яка не дуже знається на церковних справах.
Наразі там десять осіб. Найбільші «риби» - диякон Вадим Новінський та настоятель Лаври Павло (Лебідь). Також – кримський Лазар, його єпископи та один архімандрит. Тобто – всі поважні кримські попи, що логічно. Нагадаю, на Соборі 27 травня УПЦ заявила, що вона типу більше не МП і з РПЦ пориває.
Кримчани (підключалися по відео звʼязку) з таким рішенням не погодились і вже наступного дня звернулися до Москви з проханням прийняти їх під омофор (тобто, світською мовою, в пряме підпорядкування). В РПЦ, звичайно, радо погодились, швиденько зібрали Синод і все оформили.
Думаєте, в УПЦ (типу не МП) якось відреагували? Ну, хоч якось?
Ні. Навіщо? Якщо з правої кишені куртки щось перекласти в ліву, що від того зміниться?
Так і тут.
Ще в списку – троє втікачів-колаборантів: Єлисей (Ізюмський), Іосиф (Роменський), Аркадій (Ровеньковський).
І все.
Головне питання без відповіді: де митрополит Бориспільський Антоній (Паканич)?
Він – права рука Блаженнійшого Онуфрія, керівник справами всієї УПЦ (типу не МП), головний провідник ідей «руського міра».
«Накрити» Новінського (який перебуває ще й під російськими санкціями) та Лебедя (у якого все давно на закордонних рахунках) – дуже символічно, не сперечаюся. Але при цьому не зачепити Антонія, який, до речі, власник російського паспорта (точно мав його станом на 2009 рік) – недбалість, як мінімум.
Де – запорізький Лука і Паїсій Костянтинівський (сепаратисти, на яких немає де клейма ставити), кума Медведчуків (разом з Хуйлом хрестила їхню дочку) Стефанія (Бандура), одеський Агафангел (нагадаю його знамениту фразу від 2014-го року: «В Києві на Майдані зібралися всі сили пекла». Втім, Агафангел розумний – зараз сидить нижче трави, тихіше води)?
Де – Черновецький Мелетій, начальник босого Нікіти, у якого є російський паспорт?
Ну, і зовсім просто: де – троє чортів, що сиділи в Кремлі на церемонії «приєднання нових територій»?
Це, нагадаю, митрополит Луганський і Алчевський Пантелеймон; настоятель мелітопольського Свято-Саввинського монастиря архимандрит Іоанн (Прокопенко); настоятель Свято-Успенського кафедрального собору у Херсоні, архимандрит Алексій (Федоров). Останній – духівник колаборанта Сальдо, і посадили його не десь там за колоною, а біля цілого Кадирова. На хвилиночку.
Перелік можна продовжувати. Але, сподіваюся, ці помилки будуть виправлені найближчим часом.
Монастир ПЦУ зареєстрований в Лаврі. Це значить, що Лавра переходить до ПЦУ?
Ні, не значить.
Історія наступна. Весною ПЦУ прийняла рішення про заснування в Лаврі свого чоловічого монастиря і подала на реєстрацію відповідні документи. Держетнополітики документи попросила підправити, їх підправили, знову передали, знов повернули на «підправити» – ці «гойдалки» тривали майже пів року, і, ось, нарешті, юрособу зареєстровано. Правда, за адресою Лаврська 14, де розміщений Свято-Феодосівський чоловічий монастир (впритул до Верхньої Лаври.
Це значить, що ПЦУ може заходити на територію так званої Верхньої Лаври, яка зараз є музейною і підпорядковується Мінкульту (точніше Національному заповіднику, а той – своєю чергою – Мінкульту).
Там є декілька храмів, які музеями не зайняті (тобто ніхто нікому не заважатиме) і цілком можуть використовуватися ПЦУ.
Власне, так і планувалося. Але сьогодні маємо лише факт реєстрації юрособи, не більше. Сам монастир ще треба організувати, зібрати братію, вибрати очільника (наразі – за посадою – ним є Блаженнійший Єпіфаній) тощо.
Процес не одного дня.
Якщо є Верхня Лавра, то існує й Нижня?
Саме так. І саме в Нижній Лаврі розміщено монастир УПЦ (типу не МП), настоятелем якого є Павло (Лебідь).
Світове православ’я знає приклади сусідства заклятих недругів на одній території. Наприклад, Єсфігменський монастир на Афоні.
Кому цікаво - погугліть, не хочу перевантажувати.
Тобто Лавру у УПЦ (типу не МП) відберуть?
Може, й відберуть. Але конкретно Нижню.
Для цього, всього-на-всього, необхідне рішення Кабміну. За погодженням Мінкульту. Після слова «Мінкульт» дозволю собі поставити смайлик.
В 2013-му році, за часів Премʼєра Азарова, Києво-Печерську Лавру було передано в безоплатне користування УПЦ (тоді – МП), але маємо надію, оскільки Президент Зеленський вже доручив Кабміну цим зайнятися, а народні депутати (зокрема Олексій Гончаренко із «Євросолідарності) неодноразово зверталися про подібне, питання все ж буде вирішене.
А як щодо інших Лавр?
Їх в Україні три – окрім Києво-печерської, є ще Почаївська і Святогірська. Дві останні також довгостроково орендують (хоча й на різні терміни і за різних умов) свої приміщення в держави. Так, у Почаївської термін оренди аж до 2052 року.
Щодо Святогірської, просто нагадаю. В 2014-му, перед захопленням міста Словʼянськ, Ігор Гіркін накопичував зброю, переховував бойовиків і переховувався сам на її території. В 2022-му, під час окупації міста Святогірськ, її монахи активно співпрацювали з загарбниками. Коли ж монастир почали активно обстрілювати, а його окраса – Всіхсвятський скіт – згорів до фундаменту, монахи тільки бідкалися: мовляв, послав Бог кару незрозуміло за що».
Була інформація, що начальник босого Нікіти втік до Молдови. Це правда?
Дійсно, в четвер Мелетій служив в молдовському місті Унгені. Але, станом на пʼятницю, вже повернувся в Україну. Причина проста – в неділю, четвертого грудня, його підлеглого – босого Нікіту – висвячуватимуть на єпископа. Щоб він, згідно з рішенням Синоду, міг би поїхати керівником на Івано-Франківщину. Де залишився аж один храм УПЦ (типу не МП).
Так, його висвячуватимуть попри все. Не виключено – особисто Онуфрій. В УПЦ (типу не МП) чомусь думають, що єпископом його не чіпатимуть. Дивна «логіка». Типу: «генерала в тюрму не саджають». А посадити є за що. Як мінімум – за дитячу порнографію (попередні висновки експертиз вказують на те, що її було не звантажено з мережі, а відзнято власними силами), знайдену силовиками на компʼютерах.
Я вже мовчу про російський паспорт Мелетія.
Шанованої, до речі, людини – спадкоємця Митрополита Онуфрія на Буковинській кафедрі (він би ніколи абикого на свою батьківщину не призначив), потенціального наступника Павла (Лебедя) як очільника Лаври. Щобільше, Мелетій – очолює ОВЦС УПЦ (типу не МП), це – відділ зовнішніх церковних звʼязків. Таке собі «МЗС».
Саме Мелетій зі своїм російським паспортом їздить світом і відкриває там нові приходи УПЦ (типу не МП). Часто – буквально через паркан від приходів РПЦ (наприклад, в Бельгії). Я вже давно говорю, що ніякі це не приходи, а
А) агентурна мережа;
Б) «пральні» під прикриттям.
Інакше, скажіть мені, будь ласка, чи стали б москалі таке терпіти? Ясно, що ні.
А. До речі. Подивіться на цей документ із Данії, завірений факсиміле Мелетія.
І останнє. Зеленський доручив Кабміну розробити законопроєкт проти московських попів. Це як? Ви ж писали, що їх заборонити законом неможливо.
Напряму, так – неможливо. Оскільки Україна є секулярною, згідно з Конституцією, державою, а Конституцію під час війни не міняють.
Але наразі маємо доручення до уряду від РНБО, зокрема «протягом двох місяців розробити і внести до парламенту законопроєкт, який унеможливить діяльність в Україні релігійних організацій, афілійованих із центрами впливу в Росії».
Поки що інформації надто мало – мені навіть не вдалося дізнатися, хто в Уряді цим займатиметься. Тому що тут потрібно людину, яка знається і розбирається, в тому числі в канонічному праві, інакше вийде, як з попередніми тематичними законопроєктами (написаними так, що просто шкода витраченого паперу).
Базово, у нас вже існує подібний закон – від 2018-го року. Саме з-під його дії намагалася вийти УПЦ (типу не МП), приймаючи правки до Статуту (яких, знову повторюю, офіційно так ніхто і не бачив). Але диявол, як завжди, в деталях. Зокрема в тому, як встановлювати звʼязок з «центрами впливу в Росії»?
Можливо, засобами контррозвідувальної діяльності (згідно з нормами відповідного закону)? Чому ні?
Дуже скоро ми про це дізнаємось.
