УПЦ в Хорватії: зовнішній "патріотизм" та "рускій мір" всередині

Офіційний сайт ВЗЦЗ прямо вказує, що дозвіл на відкриття парафії в Загребі було отримало в очільника Сербської Православної Церкви - патріарха Порфирія. Виникає питання, на підставі якого канонічного статусу УПЦ отримала такий дозвіл від очільника Сербської Церкви? Відповідь дуже проста, - як частина Московського Патріархату! Саме такий статус визнає Сербська патріархія за священником УПЦ в Хорватії - Андрієм Іваненком. Про це прямо пише офіційний сайт СПЦ, повідомляючи про спільне служіння.

Невеличка нестиковочка вийшла з заявами спікерів з УПЦ))). Але поговоримо краще про священника - о. Андрія Іваненка. Батюшка до повномасштабного служив в Ірпені у церкві при Ірпінському військовому госпіталі. А влітку 2022 - вже опиняється в Хорватії. Не знаємо, чи був він під російською окупацією чи ні, самим цікаво.

Але ось він вже у Загребі і активно служить як сам, так і з місцевими сербськими священниками, в тому числі і з очільником місцевої Пакрачсько-Славонської єпархії СПЦ - єпископом Іоаном (Чулібрком), що опікується сербськими парафіями у Хорватії. Цей владика дуже відомий своєю проросійською риторикою та любов'ю до держави-агресора. Ось зацініть самі: 18 жовтня 2022 року Іоан (Чулібрк) співслужив кривавому патріарху Кірілу (Гундяєву) в Москві.

А потім, швиденько ррраз - повернувся до Хорватії, де 29 жовтня вже зустрівся з священником УПЦ Андрієм Іваненко, про що той радісно повідомив сам.

А потім через кілька днів владика Іоан знову вернувся до Москви - адже там треба було закривати мєждународний расійска-сєрбскій фєстіваль "Сєрбскає утєшєніє русскаму сєрдцу" в московському ПСТГУ.

Як бачите, клірика УПЦ в Хорватії та співробітника закордонної місії о. Миколи Данілєвіча - о. Андрія Іваненка не бентежать поїздки владики Іоана до Росії, якщо він встигає з ним мило зустрічатись у перерві між ними. Ба більше, о. Андрія Іваненка абсолютно не бентежило, що публічно говорив владика Іоан (Чулібрк) на проповіді ще в липні 2022 року.

Повне відео за цим посиланням: https://adria.tv/vijesti/drustvo/vladika-jovan-culibrk-pravoslavci-ne-smiju-da-se-raduju-kad-mobilisani-u-ukrajini-ginu/

Ось топові вислови владики Іоана з цього матеріалу:

"За його словами, найбільший тягар і найбільший хрест у цей час лежить на спині митрополита Київського Онуфрія.

«Він залишився вірним Москві все своє життя, настільки вірним, що провів роки свого життя на хресті, переслідуваний і катований, подібно до того, як тут роками переслідувалась церква в Чорногорії», – зазначив владика".

Або ще такий:

"Він особливо підкреслив, що православні християни не повинні радіти, коли гине мобілізований до української армії.

«Християнства там немає і не буде. Треба молити Бога, щоб це якнайшвидше припинилося, щоб брат брата обняв і щоб ми повернулися до життя, щоб ми повернулися до прогресу, щоб зберегти те, що ми є. А ми перш за все православні християни, ті, що душу свою кладуть за братів своїх», – підсумував владика".

Думаємо, Ви можете самі оцінити рівень проросійськості поглядів людини, з якою о. Андрій спокійно зустрічається та фотографується. Можливо, призначений УПЦ панотець і сам так думає? Не виключено, адже в коментарях річної давнини він розказував про погляди такого собі Ігоря Беркута.

Радимо Вам погуглити, хто такий Ігор Беркут, щоб оцінити всю палітру діяльності цього зрадника України. Якщо коротко, то ось основні злочини Беркута:

Можете також ознайомитись з його програмним твором "Брат".

Цікавих людей пропагує отець Андрій Іваненко - представник "найнезалежнішої" та "найпатріотичнішої" УПЦ. Після того не виглядає дивним те, що його абсолютно не бентежать погляди та вояжі свого сербського церковного орендаря, в єпархії якого він служить. А от, що бентежить, так це українські біженці, котрі хочуть ходити в українську церкву та чути українську мову на богослужінні. Саме тому, коли сербських товаришів немає поряд, о. Андрій читає молитви з служебника чи молитовника ПЦУ. Так, так - оцих от "раскольніков нєблагодатних".

Батюшці просто треба дуже добре відігравати офіційну лінію УПЦ - вдавати, що вона є українською церквою. І він не один такий. З своїх джерел ми знаємо, що чимало священників закордонної місії УПЦ послуговуються богослужбовою літературою ПЦУ. Адже за 30 років "незалежності" від Москви УПЦ так і не створила корпусу книг українською.

Ще цікаво, як отець Андрій поєднує уникання гострих питань, розказуючи про всю "нєотмірность" християнства, і з молебнями за український народ. Ось подивіться на його роздуми з вайбер групи парафії.

Як висновок можемо сказати, що приклад о. Андрія Іваненка та його служіння в Хорватії ясно показує лицемірну двозначність діянь УПЦ: видавати себе зовні як українську Церкву, а по факту залишатись частиною РПЦ, котру вже не сильно і бентежить її зв'язок з Московською Патріархією. Більше того, така мімікрія та допомога лояльних до РПЦ церков (Сербська, Румунська, РКЦ) дає закордонній місії о. Миколи Данілєвіча змогу спокійно вести свою діяльність серед українських біженців, вливаючи свої наративи в голови наших співвітчизників закордоном. Цікаво звісно, чи відчуває священник УПЦ з Ірпеня хоч якийсь дискомфорт від спілкування з таким проросійським сербським владикою? Питання риторичне. Наостанок, хочеться нагадати Вам, друзі, один пасаж: "Бережіться лжепророків, які приходять до вас у овечій одежі, а всередині є вовками хижими" (Матф., 7, 15)".

P.S. Щиро дякуємо нашому підписнику, за сприяння котрого і вийшов цей матеріал!