В Івано-Франківську відкрили музей єпископа УГКЦ Софрона (Дмитерка)
Владика Софрон (Дмитерко) належав до покоління священиків, які пережили переслідування за віру від різних режимів в часи окупації України. Народився о. Степан (в монашестві Софрон) Дмитерко у червні 1917 року на Тернопіллі в родині священика.
Навчався в Тернопільській гімназії, після її закриття польським урядом, продовжив навчання в Станіславові.
Тоді ж зацікавився монашим життям і в 1932 році став новаком у Крехівському монастирі отців-василіян, а 1942 року був висвячений на священика єпископом Миколою Дудашем. Відразу після цього був заарештований німецьким гестапо і висланий на каторжні роботи в шахту до Чехії.
Звільнили отця Софрона 1943 року і він повернувся до Львова. Далі направили до Бучача префектом чоловічої гімназії. З 1944 року, в час уже радянських переслідувань, разом з багатьма іншими священиками і ченцями УГКЦ, які не прийняли православіє, перейшов у підпілля.
«Де парафії нашої церкви знаходилися під впливом василіанських монастирів, там люди не бажали присягати московському духовенству і категорично противилися насильству радянських спецслужб, котрі жорстоко виконували волю комуністичного режиму. Всі монастирські чини так міцно стояли за єдність католицької церкви, що не було жодної надії щось змінити», - наголошує єпарх Коломийський Василій Івасюк, який благословив і освятив музей єпископа Софрона Дмитерка в Івано-Франківську.
На час повної ліквідації УГКЦ радянським режимом, Софрон Дмитерко перебував у василіанському монастирі в Погоні, біля Івано-Франківська. Коли його захопили і розорили енкаведисти, священик переїхав до Івано-Франківська де влаштувався на бухгалтерську роботу. В 1968троці Софрон Дмитерко отримав єпископські свячення з рук владики Івана Слезюка. 1973 року єпископа Дмитерка заарештували і етапували на Луганщину. 1975 року він був звільнений. Не дивлячись на небезпеку, владика Софрон продовжував підпільне служіння – навчати і висвячувати священиків.
1989 року, в час виходу УГКЦ з підпілля, розпочав офіційну легальну працю. 1997 року Папа Римський Іван Павло ІІ, за проханням владики, звільнив його з єпископства за віком. Відійшов у вічність єпископ-емерит Івано-Франківської єпархії УГКЦ Софрон Дмитерко 5 листопада 2008 року. Похований у крипті івано-франківського Катедрального собору Святого Воскресіння.
«Велич кожного народу у святості людей, - каже настоятель парафії Царя Христа, ігумен монастиря отців-василіян о. Артемій Новіцький. - Сьогодні до нас направду повернулася свята людина – владика Софрон Дмитерко. Не лише в тих речах, а в тому дусі прикладу життя. Тому ми сьогодні відкриваємо його музей в монастирі, який буде працювати для всіх, хто захоче побачити матеріальні речі, які мають мету - привести до справжніх духовних цінностей».
Усі речі побуту владики Софрона зберегли сестри-монахині служебниці.
«Мені доводилося дуже часто спілкуватися з владикою Софроном, - ділиться спогадами провінційна настоятелька сестер-служебниць с. Мирослава Яхимець. – Особливо мене, ще молоду монахиню, вражала – його постава, він випромінював якийсь такий внутрішній мир, погоду духа, захоплювала мудрість і побожність владики і його підтримка. Адже довгі роки підпілля він був справді духовним провідником Провінції Сестер-служебниць. Радо відгукувався – підпільно давав реколекції, проводив конференції – це мало великий вплив на тих хто був поруч».
Як розповів отець Володимир Палчинський – священик з підпілля УГКЦ, сповідник владики Софрона Дмитерка, той завжди волів перебувати не в єпархіальній консисторії, а в монастирі.
«Ми завжди були готові його прийняти до будь-якої кімнати, але відповідного наказу не було. Зараз владика перебуватиме з нами завдяки музею, - ділиться отець Володимир. – Таких людей маємо підносити – брати з них приклад тої вірності і відданості не лише, коли служимо Богові в часі Літургії, але пам’ятаючи про присутність Божу повсякчас. Владика Дмитерко належав до тих отців, які стояли вірно – краще смерть, ніж зрада віри. Я зустрів владику Софрона ще в часи підпілля УГКЦ у Львові, в помешканні Олени Кульчицької. Тоді його засудили і ми мали за нього молитися. Далі інколи зустрічалися у Львові, також коли він підпільно проводив богослужіння. Владика був присутнім при моєму свяченні. Приїжджав до мене додому і спостерігав як проводжу богослужіння. В останні роки я був сповідником владики, уділяв йому тайну єлеопомазання. Цікаво, що я матиму і його проповіді у записах, його голос, який вдалося зберегти».
Побачити експозицію музею єпископа Софрона Дмитерка в Івано-Франківську, яку планують розширювати, можна за домовленістю з отцями-василіянами.
