В Ізяславі рятують князівський храм-усипальницю
Акцію “Толока на фарі” проводять громадські волонтери в місті Ізяслав на Хмельниччині. Небайдужі учасники стараються щотижня зібратися біля костелу святого Івана Хрестителя XVI-XVII століть і виносять з нього сміття.
Акція “Толока на фарі” безперервно триває з весни 2015-го, повідомляє кореспондент РІСУ Володимир Мороз. Таким чином активісти намагаються врятувати найдавнішу зі збережених християнських святинь рідного міста, яку не тільки зумисне занедбали та знищили за Союзу, але й перетворили на звалище сміття вже в незалежній Україні. Йдеться про пам'ятку, внесену до Державного реєстру національного культурного надбання №759/0, внесену до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Наразі у храмі – купа сміття і рояться мухи. Дах обвалився у 1960-х, а його шатро – у 1986-му внаслідок підпалу. Штукатурка пообсипалася. Споруда тріснула, бо на вежі, коли будували “світле майбутнє”, облаштували водонапірну башту і після цього фундамент частково вимило. Біля самих стін – грядки і хлівці місцевих жителів.
“Прибирання почалося у квітні і триває досі. Я вже й не можу сказати, хто став автором цієї ідеї. Серед учасників були люди, спершу незнайомі одні з іншими. Це й “Ізяслав Армія SOS”, й “Ізяславське козацтво”, і просто громадяни. Тепер оформилися у громадську організацію “Товариство культурної спадщини “Заслав'є”, – розповідає волонтер Володимир Федотов. – Я не парафіянин місцевого костелу і не католик. А чому саме костел Івана Хрестителя? Бо це найдавніша християнська культова споруда, що збереглася, а також – родинна усипальниця князів Заславських. Знакова будівля”.
Учасники “Толоки на фарі” прагнуть очистити всю споруду святині, а після планують добиватися її консервації.
“Раніше ми працювали кожного вівторка і четверга, а тепер – по суботах, бо в будні незручно, – продовжує В. Федотов. – Техніку доводилося випрошувати і в місцевому відділі освіти, і в комунального підприємства, і в приватного підприємця. Це при тому, що є рішення міськради, за яким мають провести подібні роботи”.
Волонтери, яких “на фарі” для прибирання щоразу збирається приблизно по 10 людей, виносять сміття як безпосередньо з храму, так і розчищають ділянку довкола.
“Був випадок, коли побачили місцеву мешканку, яка виносила сміття просто під час нашого прибирання. Розмова з нею була результативною і наступного тижня ця жінка вже прибирала, з граблями”, – каже активіст.
Під час толоки небайдужим до долі храму довелося розбирати курники і хлівці, зведені упритул до понівеченої святині. На розчищення від цих “шедеврів народної архітектури” довелося витратити місяць.
“Залишився металевий гараж, який ми вже не можемо забрати, а комунальне підприємство його чомусь не забирає, – веде далі волонтер. – Мешканці, чиї курники ми розібрали, звісно, не дуже в захваті. Але проблема ще й у тому, що прибудинкова територія, документи на яку зробили ще в 1960-х, доходить впритул до південної стіни поперечної нави (трансепту – авт.) і заходить у пам’яткоохоронну зону”.
Із південного боку біля храму ще й зараз є грядки та городи. Їх межі волонтери хочуть відсувати тоді, коли господарі зберуть свої врожаї.
«Громадяни! Ставтеся з повагою до чужої праці. Не смітіть у пам’ятці і не руйнуйте вже й так понищений витвір людського духу і невтомних рук», – закликають волонтери усіх, хто відвідає храм, через оголошення біля входу до святині.
Довідка
Костел святого Івана Хрестителя почали зводити у 1599 році з ініціативи князя Януша Заславського. Роботи затягнулися, адже ще у 1622 році храм не був завершений. Споруда виконана у поєднанні стилів готики та ренесансу. Її архітектор – Джакомо Мадлаїна. Протягом 1754-1756 років святиню ремонтували за участі архітектора Паоло Фонтана.
Уже син фундатора святині Олександр Заславський ініціював перенесення до храму святого Івана Хрестителя останків своїх пращурів з попередньої усипальниці – церкви монастиря Пресвятої Трійці, на місці якого згодом постав бернардинський монастир (тепер колонія – ред.). Надалі Заславських та їхніх спадкоємців Сангушків хоронили саме в цьому костелі. Храм закрили у 1929 році з наказу радянської влади, а натомість створили музей атеїзму. У 1950 році музей закрили, а будівлю храму віддали машинно-тракторній станції і поступово знищили. Частину крипт із давніми похованнями поруйнували “чорні археологи”.
