В Ужгороді зібрали «Синагоги Східної та Центральної Європи 1782-1944»
Оскільки вони – не лише молитовні споруди, а й втілення цінності, ідентичності єврейської нації. З огляду на це, експозиція нагадує радше свого роду подорож у просторі та часі. На 20-ти стендах показані колись квітучі та пізніше знищені (однак не менш дивовижні) а також реставровані і нині діючі синагоги Центральної та Східної Європи.
Експозиція сформована на основі однойменної книги вченого-історика і архітектора з сербського міста Суботіца Рудольфа Клейна, яка стала результатом його 20-річної дослідницької діяльності.
Відкриваючи виставку, Генеральний консул Угорщини в Ужгороді Йожеф Бугайло зазначив, що його країна, яка головувала минулого року в Міжнародному Альянсі пам'яті жертв Голокосту, зосередила основну увагу спільноти на боротьбі проти антисемітизму, розвитку освіти щодо самого Голокосту і геноциду. «В пам'ять депортованих у концтабори в 1944 році угорських євреїв наш уряд виділив значні кошти на реконструкцію і відновлення єврейських пам'яток і синогог як у самій Угорщині, так і в сусідніх країнах, в результаті чого було відновлено більше тридцяти синагог. Серед зображених на цій виставці будівель, є чотири, які були обрані в рамках програми «порятунок синагог» — в містах Косег, Будапешт, Дебрецен і Суботіца. Після повного завершення реконструкції вони не тільки будуть служити культурним і ритуальним цілям, але і будуть збережені як історичні цінності для майбутніх поколінь», — підкреслив дипломат.
Виставка втілює свого роду історію синагог Європи, хроніку 200-річного шляху євреїв, які у 18 ст перемандрували до центрів Східної та Центральної Європи, в міста і села нинішніх Хорватії, Чехії, Угорщини, Польщі, Румунії, Сербії, Словаччини та України. На стендах виставки (у фото та в коментарях) показана емансипація євреїв та різноманіття прийняття і толерантності, з якими народи Східної і Центральної Європи приймали євреїв та надавали їм притулок. Архітектура синагог яскраво показує особливості цього процесу.
Асиміляція до національних культур створила для євреїв шанси закінчити кочування та оселитися в суспільстві, де вони могли, разом зі своїми власними традиціями, вписатися в культурну різнобарвність. І синагоги, побудовані ними, були свого роду якорями, які відносяться вже до певного конкретного місця. І аж до Голокосту ці храми були символами присутності євреїв у давніх містах та селах.
У результаті Голокосту більшість синагог у малих містах та селах залишилися без господарів і з часом зруйнувалися. У Німеччині більшість цих споруд були спалені, а в Східній та Центральній Європі священні будови змогли пережити Голокост. В повоєнні роки реконструкція та перебудова для світських цілей врятувала багато синагог від загибелі. Кульмінація їх відбудови припадає на часи після падіння Берлінської стіни. Частина колишніх синагог почали діяти як музеї, меморіали в пам’ять Голокосту, концертні зали, галереї чи центри мистецтва. Нині синагоги є зразком інтеграції єврейської спільноти в європейські національні суспільства і стали перлинами культурної спадщини кожного окремого народу.
«Ці пам’ятки, – каже голова Угорської єврейської культурної асоціації Петер Кіршнер, – змушують нас усвідомити, що всі ми понесли величезні втрати. Бажаємо нагадати всім про те, що на плечах всіх нас лежить відповідальність за те, щоб подібні трагедії більше не повторювалися».
