Вечір пам’яті
У своєму слові Владика Димитрій висловив жаль з приводу того, що минуло лише трохи більше як півроку, а вже так мало людей прийшли на цей вечір пам’яті згадати спочилого митрополита. Наголосив на тому, що великою мірою чисельні звершення, які зараз можна спостерігати у єпархії є нічим іншим, як закінченням тих починань і втіленням тих ідей, які не встиг здійснити Владика Андрій.
Завершальним заходом з відзначення 65-ої річниці з дня народження спочилого у Бозі митрополита Львівського і Сокальського Андрія (Горака) став вечір пам’яті, що, з благословення Високопреосвященного митрополита Львівського і Сокальського Димитрія (Рудюка), відбувся 1 березня 2011 р. у приміщенні Львівського музею етнографії та художнього промислу. Послухати спогади близьких друзів покійного Владики, як осіб духовних, так і суспільних діячів, зібрались представники духовенства єпархії, студенти ЛПБА, а також небайдужі миряни.
Початок вечора було покладено молитвою “Царю небесний” у виконанні ансамблю “Орфей”. Ведучим виступив відомий львівський релігієзнавець Андрій Юраш. У вступному слові він висловив думку про те, що цей день має стати “початком довгого шляху осягнення постаті Владики Андрія у всій повноті”.
Першим до слова був запрошений згаданий вище вокальний ансамбль “Орфей”, учасники якого супроводжували митрополита на багатьох богослужіннях по всіх куточках єпархії, а також неодноразово приймали участь у мистецьких вечорах, які організовував Владика. У виконанні ансамблю пролунали дві найулюбленіші пісні покійного ієрарха.
Роман Чмелик – директор музею, що приймав у своїх стінах цей захід, у своєму слові згадав, як на початку та в середині 90-х років минулого століття Владика Андрій часто бував у приміщенні музею, як активний учасник екуменічних зустрічей, що тут відбувались. Поділився спогадами про митрополита, як про великого патріота своєї нації.
Далі А. Юраш з точки зору соціології виклав ґрунтовні факти, які б мали послугувати нам у кращому розумінні образу та системи поглядів митрополита та його ролі у розбудові Церкви. Згадано було також і про роль Владики Андрія у становленні УПЦ Київського Патріархату, адже свого часу, 1992 р., він приєднався до митрополита Філарета (Денисенка) та митрополита Луцького і Волинського Якова (Панчука).
Наступним до слова був запрошений секретар єпархіального управління митр. прот. Володимир Бачинський, який впродовж 16 років пліч-о-пліч з митрополитом Андрієм вів справи єпархії. Він виступив з теплими словами спогадів, розповідаючи про Владику, як про свого духовного отця. Розповів про те, з якою ревністю ставився почилий ієрарх до своїх архіпастирських обов’язків, наголосив на його виключній ролі у відновленні Свято-Покровського кафедрального собору. На закінчення, закликав усе духовенство пам’ятати Владику не лиш на ці півроку що минули з дня його упокоєння, але на все життя.
Андрій Юраш також нагадав, яким важливим було мудре керівництво та чітка позиція митрополита Андрія у втихомиренні міжконфесійної колотнечі середини 90-х років минулого століття. А відтак, запросив до слова доброго товариша митрополита голову греко-католицької інтелігенції м. Львова п. Івана Гречка. У своєму слові п. Іван розповів про Владику, як про людину великої сили, як про людину, що прагнула до великих звершень; зазначив, що не мав жодної суперечки на ґрунті віри з покійним Владикою.
Після цього виступу ведучий вечора пригадав той факт, що на території України є немало духовних семінарій і лише дві богословські академії – це Київська та Львівська, і наголосив на заслузі у цьому Владики Андрія. На продовження теми п. Юраш надав слово ректору ЛПБА митр. прот. Ярославу Ощудляку. Отець Ярослав більш детально пригадав присутнім процес становлення ЛПБА, пригадав також і тяжкі боріння, які Владика переніс при втраті Свято-Преображенської церкви, при обмані у справі передання під юрисдикцію УГКЦ собору святого Юра. Також отець-ректор висловив думку про те, що, можливо, цей відрізок часу тривалістю трішки більше як півроку, що минув з дня кончини митрополита, ще надто короткий, щоб ми уповні відчули і зрозуміли цю втрату.
Наступним до слова запросили п. Миколу Хмільовського – завідувача відділу Львівського музею історії релігії, який виступив зі спогадами про Владику Андрія, як про справжнього літургійника і зазначив, що почилий митрополит назавжди залишиться для нього образом отця, святителя, християнина.
Від генерації молодих священників зі словом у пам’ять про митрополита Андрія виступив прот. Петро Гатала, назвавши спочилого Владику “апостолом віри Христової на Галичині” та пригадав звершені Владикою літургії, що завжди йшли строго по уставу, його тонкий дипломатичний хист, його багатство мови та навіть навів факти його таємних благодіянь.
На завершення п. Юраш закликав не бути байдужим, а, за наявності якихось документальних свідчень про життя Владики Андрія або ж просто із власними спогадами, приходити до єпархіального управління та допомогти справі увіковічнення пам’яті митрополита, після чого передав слово для завершального виступу митрополиту Львівському і Сокальському Димитрію (Рудюку).
У своєму слові Владика Димитрій висловив жаль з приводу того, що минуло лише трохи більше як півроку, а вже так мало людей прийшли на цей вечір пам’яті згадати спочилого митрополита. Наголосив на тому, що великою мірою чисельні звершення, які зараз можна спостерігати у єпархії є нічим іншим, як закінченням тих починань і втіленням тих ідей, які не встиг здійснити Владика Андрій. Також керуючий Львівсько-Сокальською єпархією поділився спогадами про архієрейську хіротонію митрополита Андрія, при якій був присутній у храмі, і зазначив, що ще тоді відчув на нововисвяченому єпископі особливу благодать. Як звернення до священників єпархії, Владика Димитрій окрему увагу приділив тому, що покійний ієрарх ніколи не терпів ригоризму, цинізму та небажання служити Церкві серед священників. На завершення свого слова митрополит пояснив: “Молитва Владики Андрія за нас перед престолом Божим і наша за нього тут на землі є найкращим вінком на його могилу, а ревна діяльність у справі створення Єдиної Помісної Православної Церкви на Україні є найкращою даниною його пам’яті”.
На завершення вечора присутні проспівали Владиці Андрію “Вічную пам’ять”.
Преосвященніший Владико Андрію, нехай милостивий Господь оселить душу Вашу в оселях святих своїх, а нас помилує і спасе, бо Він Благий і Чоловіколюбний!
