Цьогоріч Вербна Неділя випадає на 28 квітня. Це велике свято у християнському році відноситься до числа дванадесятих.
За євангельським переданням, коли Ісус Христос воскресив з мертвих Лазаря, люди, які бачили це, повірили, що він дійсно Син Божий. Коли Ісус в’їжджав на віслюкові до Єрусалима, то люди, вшановуючи його, встеляли дорогу своїм одягом, а також вітали пальмовим гіллям.
В Україні таким деревом стала верба, тому в народі це свято називають Вербною Неділею.
Свято в Єрусалимі водночас стало передвісником страждань Ісуса – за кілька днів його розіп’яли. Тому наступний за Вербною неділею тиждень називають Страсним. Упродовж Страсного тижня утримання від скоромної їжі повинно бути особливо суворим.
У цей день Церква згадує царське прославлення Ісуса Христа перед Його хресною смертю для того, щоб показати, що страждання Спасителя були добровільні.
Церковні служби у цей день продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній свята читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом з євангельськими розповідями про вхід Христа до Єрусалима. На утрені благословляють (святять) гілки, що їх віруючі тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» — верби з запаленими свічками.
«Квітну неділю можна назвати своєрідним святом демократії. Ісус Христос в'їжджає в Єрусалим дуже дивним чином. Він сідає на осля, люди довкола йдуть, кладуть йому під ноги свої одежі, гілками розмахують, діти кричать довкола. Квітна неділя є антиподом до Страсної П'ятниці. Буквально за декілька днів ті самі люди будуть просити розп'ясти Христа. Вони будуть переймати на себе необдумано кров праведника і покладати її також на своїх дітей. І це показує, наскільки ентузіазм може бути мінливий, наскільки розважливість є необхідною, наскільки глибоке пізнання певних істин є потрібне нам для того, щоб ми бачили добро і зло, вміли розрізнити добро від зла, навіть тоді, коли всі виступають за зло і ніхто не хоче підтримати добро», — розповідає о. Василь Рудейко, доцент кафедри літургійних наук Філософсько-богословський факультет УКУ, заступник голови Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.
В цей день дітей легенько "гладять" гілочкою лози, а коли б'ють, то примовляють: "Не я б’ю, верба б’є, за тиждень — Великдень."
Освячені "котики" встромляють за образи та зберігають протягом року до наступних Великодніх свят.