Від руху до Братства: віхи становлення

12 лютого, 09:20
Від руху до Братства: віхи становлення - фото 1
Протягом досить тривалого часу українське Православ’я страждало від розділеності й ворожнечі. Однак неодноразові спроби щодо подолання розколу постійно натикалися як на прихований, так і на відкритий спротив московської патріархії. Зокрема, щире бажання Вселенського Патріарха вилікувати таке розділення, повернувши частину українського Православ’я, що перебувало в розколі, до церковного спілкування та дарування Православній Церкві України Томос про автокефалію, не лише не знайшло підтримки в РПЦ та її сателітів в Україні, а й стало для них своєрідним тригером для створення і поглиблення розколу у Вселенському Православ’ї.

Протоєрей Ігор Ковровський

Ставало дедалі очевиднішим, що московська патріархія зацікавлена лише у поширенні власного впливу на православний світ і не збирається випускати нікого зі своїх «канонічних пазурів».

Широкомасштабна російська агресія, розпочата 24 лютого 2022 року, стала переломним і кривавим пунктом в історії як Української Держави, так й Української Православної Церкви. Незважаючи на облудні висловлювання московського патріарха Кирила про «единый народ» і «единую православную паству», РПЦ взяла курс на оправдання кривавої війни і благословення агресора на «гріх Каїна». Заповіді Божі, вчення Христа і святих отців Церкви перестали бути авторитетом для керівника РПЦ, який у своїх словах і діях тепер опирався на злочинні ідеї російського диктатора і вказівки всесильної ФСБ. За таких умов патріарх Кирил не мав ані канонічного, ані морального права бути «великим господином и отцом» для багатомільйонної української пастви. Саме це спонукало частину українського духовенства до рішучих дій.

10 квітня 2022 року клірик Дніпропетровської єпархії УПЦ протоієрей Андрій Пінчук виступає з відеозверненням до Собору Предстоятелів Древніх Східних Церков, у якому міститься заклик соборно засудити пропаговану московським патріархом доктрину «русского мира», притягнути патріарха Кирила до канонічної відповідальності та позбавити його права обіймати патріарший престол.

Довкола звернення до Східних Патріархів формується група священнослужителів з різних єпархій, які намагаються знайти шляхи вирішення наболілих питань розвитку Церкви. Проводяться різноманітні онлайн-зустрічі, до спілкування на яких запрошуються представники управлінських структур Київської Митрополії, науковці, богослови, архієреї УПЦ тощо.

Проведення таких зустрічей, як і створення груп у соціальних мережах, закладає основу неформального об’єднання духовенства, своєрідним медіа-рупором якого стає «Голос духовенства Української Православної Церкви» у соціальній мережі Facebook.

09 травня 2022 року «Голос духовенства» публікує відкрите до підписання Звернення духовенства до Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія, у якому засуджується позиція патріарха РПЦ Кирила (Гундяєва) й обґрунтовується недоцільність перебування УПЦ у лоні російської Церкви. У Зверненні пропонується дати канонічно-богословську та морально-етичну оцінку висловлювань і дій патріарха Кирила та священнослужителів РПЦ; засудити дії тих священнослужителів УПЦ, які заплямували себе колабораціонізмом і відвертою підтримкою російської агресії; почати соборне обговорення зміни канонічного статусу УПЦ; розглянути питання щодо відновлення євхаристичного спілкування з тими Помісними Церквами, з якими воно було припинене раніше.

Зволікання Священного Синоду УПЦ із вирішенням нагальних питань діяльності Церкви змушує священнослужителів постійно апелювати до вірян, оприлюднюючи свою позицію щодо тих чи інших рішень церковної влади. 18 травня 2022 року підписанти (так неофіційно стали називатися представники духовенства УПЦ, що підписали звернення до Східних Патріархів із закликом засудження патріарха Кирила) звертаються із Заявою духовенства Української Православної Церкви щодо рішень Священного Синоду УПЦ від 12.05.2022 р., у якій критикується релятивістська позиція Синоду і практична відмова від розгляду питань, що потребують нагального вирішення: відновлення єдності в українському та світовому Православ’ї та удосконалення канонічного статусу УПЦ.

Утім, священноначалля не може відверто проігнорувати виклики суспільства, і Священний Синод анонсує проведення зібрання за участю єпископів, священників, монахів та мирян, що викликає значний резонанс у церковних колах. Багато хто покладає великі сподівання на прогрес у питаннях насамперед юрисдикційного характеру. Від різних єпархій на адресу Предстоятеля УПЦ надходять звернення і заклики щодо питань, які мали б розглядатися на цьому зібранні. Загалом, ні в кого немає сумнівів, що майбутнє зібрання повинно стати Собором Церкви, який визначить перспективи функціонування УПЦ в автокефальному статусі. 27 травня 2022 року група підписантів також публікує Звернення духовенства до Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Онуфрія з нагоди проведення зібрання за участю єпископів, священників, монахів та мирян. У ньому виноситься ряд пропозицій для обговорення, серед яких оцінка висловлювань і дій патріарха, єпископату і духовенства РПЦ, спрямованих на розпалювання міжнаціональної ненависті та виправдання воєнних злочинів, відновлення євхаристичного спілкування з іншими Помісними Церквами, прийняття соборного рішення про вихід Української Православної Церкви зі структури РПЦ, створення комісії для проведення перемовин з ПЦУ та інше.

Постанова Собору УПЦ 27 травня 2022 року, як і саме його проведення, стає важливим етапом розвитку Церкви: УПЦ оголошує про внесення змін у Статут про управління, чим декларативно відмежовується від РПЦ і наголошує на своєму статусі як незалежної і самостійної. Лист підтримки Предстоятелю від підписантів, який був направлений на наступний день, поряд з подякою містить і сподівання на подальші кроки у напрямку подолання розділення в Українському Православ’ї.

30 травня 2022 року священники УПЦ з групи підписантів беруть участь у слуханнях Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики на тему: «Про загрози національній безпеці України, пов’язані з діяльністю релігійних організацій, що мають керівні центри на території держави-агресора». У заході беруть участь народні депутати України, представники міністерств та відомств, члени Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, представники обласних державних (військових) адміністрацій, обласних, міських, районних, сільських та селищних рад, громадських і релігійних організацій, наукових установ, експерти у сфері свободи совісті, громадськість. Таким чином, налагоджується зв’язок підписантів з представниками ДЕСС (Державна служба України з етнополітики та свободи совісті) з метою порозуміння в релігійних питаннях та сприяння духовній єдності України.

Важливою віхою в розвитку руху підписантів стає Перша зустріч представників духовенства Української Православної Церкви та Православної Церкви України на території Софії Київської 5 липня 2022 року. Запланована спочатку як приватна і непублічна, зустріч привертає до себе значну увагу як у церковних, так і у світських колах. У заході бере участь Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, який звертається до учасників з вітальним словом. Далі слідує коротке представлення учасників, де кожен має нагоду висловити свої очікування від форуму.

Модерацію зустрічі духовенства за спільною згодою доручено Голові Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Олені Богдан, яка пропонує своєрідну канву обговорення питань, що складають обопільний інтерес. Під час обговорення піднімаються різноманітні питання життя Церкви, вносяться конкретні пропозиції щодо можливості конструктивного діалогу між священнослужителями на місцях. За результатами першої зустрічі вирішено оприлюднити спільну Декларацію порозуміння, що стає основою для розвитку міжправославного діалогу. За дорученням учасників діалогу текст Декларації готує протоієрей Ігор Ковровський.

Попри неоднозначну реакцію громадськості, зустріч стає початком діалогу «низів» і має свій вплив навіть на рішення окремих органів влади. Для прикладу, Рівненська міська рада після зібрання духовенства 5 липня, змінює підходи від заборони однієї з церков до шансу на примирення і об’єднання та звертається до предстоятелів ПЦУ й УПЦ, а також мирян із закликом до об’єднання.

На жаль, єпископат практично ігнорує цю подію, знехтувавши можливістю підтримати рух до діалогу. А окремі його представники (зокрема, митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан) навіть випускають циркуляр, у якому проголошуєть «канонічну недійсність» Декларації порозуміння на території окремо взятої єпархії. Відкритий лист-звернення в «Голосі духовенства УПЦ» (14 липня 2022 р.) з нагоди опублікування вказаного Циркулярного повідомлення показує всю безглуздість зазначеного «документа».

Окупація частини території України російськими військами оголює ще одну проблему, що стосується як суспільства загалом, так і Церкви зокрема: колабораціонізм. Поширення інформації про такі прояви колабораціонізму й угодівства стає причиною опублікування 26 вересня 2022 року Звернення духовенства УПЦ щодо проявів колабораціонізму серед священнослужителів на тимчасово окупованих територіях із закликом до Предстоятеля і Священного Синоду піднести свій голос на захист авторитету Церкви, рішуче відмежуватися від таких священнослужителів, засудивши їхні дії, і після детального вивчення всіх обставин застосувати до них відповідні форми канонічних заборон.

Грудень 2022 року стає важливим періодом для популяризації руху підписантів та діалогу єднання. Програма «Віче» пропонує ряд відвертих відеобесід із підписантами, на яких обговорюються різноманітні питання: від «Хто такі підписанти?» до можливих варіантів вирішення церковних проблем.

Час від проведення Собору УПЦ дає змогу переоцінити його рішення. Усе більше проступає невідповідність намірів щодо досягнення реальної незалежності Церкви і реальною діяльністю священноначалля. Це змушує підписантів до більш рішучих кроків. 12 січня 2023 року оприлюднюється відеозвернення духовенства та вірян УПЦ до Священного Синоду та єпископату УПЦ, у якому ставляться десять питань, відповіді на які засвідчили б про справжню, а не декларативну самостійність Церкви. Звернення (письмове) також направляється особисто кожному єпархіальному архієрею поштою.

Ігнорування єпископатом Звернення, що викликало значний резонанс, показує неспроможність керівництва адекватно реагувати на виклики, що стоять перед Церквою, і відсутність будь-якої стратегії розвитку.

Водночас підписантський рух акцентує свою увагу на продовженні Діалогу єднання. 20 січня 2023 року відбувається Друга зустріч духовенства та мирян Української Православної Церкви та Православної Церкви України з метою налагодження миротворчих зв’язків обох Церков. Цього разу вона відбувається онлайн. У зустрічі беруть участь більше 30 священників та вірян. Модераторами заходу виступають директор ГО «Центр святого Кирила Лукаріса» Андрій Смирнов та керівник видавництва «Дух і Літера» Костянтин Сігов. Із доповідями виступають архімандрит Кирило (Говорун), протоієрей Сергій Прокопчук, протоієрей Андрій Пінчук, протоієрей Богдан Огульчанський, соціолог та координаторка ініціативи «Діалог у дії» Тетяна Калениченко, представник ДЕСС В’ячеслав Горшков та інші.

Третя зустріч представників духовенства і вірян Української Православної Церкви та Православної Церкви України відбувається 16 лютого 2023 року в Софії Київській. Організаторами зустрічі виступають ініціативна група духовенства та вірян УПЦ і ПЦУ, Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, а також громадські організації «Європейський центр стратегічної аналітики», «Центр святого Кирила Лукаріса» та «Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості». Зустріч розпочинається молебнем за справедливий мир, цілісність та збереження України, а також за єднання та діалог між Православними Церквами України. У межах зустрічі відбувається круглий стіл «Церква, суспільство, держава: діалог заради єднання та перемоги». Наскрізною темою дискусії та обговорень стає розбудова діалогу для взаємного порозуміння УПЦ та ПЦУ, а також спільні пошуки шляхів для майбутньої злагодженої співдії Православних Церков України.

Лейтмотивом виступу Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктора Єленського є консолідація суспільства як необхідна передумова нашої Перемоги і єдність українського Православ’я як важлива складова цієї консолідації. На його переконання, відсутність єдності Православ’я в Україні не має виправдання ані з євангельського, ані з канонічного, ані з морального огляду.

Спільну позицію представників УПЦ представляє протоієрей Ігор Ковровський, який аналізує сучасні стосунки між Церквами і виклики, які стоять перед ними у подоланні розділеності, зокрема, різне бачення шляхів єднання. Протоієрей Володимир Вакін, представляючи ПЦУ, наголошує, що відсутність мети об’єднання церков може лише посилити міжцерковну конфронтацію. Тому предметом діалогу має бути єдність через об’єднання і належність до Вселенського православ’я.

На свідчення спільних зусиль представники ініціативних груп ПЦУ та УПЦ оприлюднюється Звернення учасників міжцерковного діалогу в Софії Київській до єпископату, духовенства та вірян Української Православної Церкви і Православної Церкви України (20 лютого 2023 року).

На практиці прагнення представників обох Церков проявиляється у спільній Заяві з приводу церковного конфлікту в Івано-Франківську, де спостерігалося загострення довготривалого конфлікту між православними юрисдикціями. 28 березня 2023 р. в Івано-Франківську стався прикрий інцидент навколо приналежності храму Різдва Христового. У Заяві рішуче засуджуються будь-які силові способи вирішення конфліктів чи прояви насильницьких дій щодо будь-яких релігійних спільнот, незалежно від церковної юрисдикції. Єдиним правдивим християнським шляхом до розв’язання конфліктних чи спірних питань, на думку представників обох Церков, є формат діалогу в дусі Євангельських миру та любові.

У цей час у середовищі підписантів активно обговорюється питання створення громадської організації, що взяла б на себе досить широкий спектр функцій: від просвітницько-місіонерської до захисту інтересів її членів. Висловлюються також пропозиції створення своєрідної профспілки священнослужителів для захисту від можливого свавілля керівництва. Ведуться активні консультації щодо цього питання з юристами, науковцями, релігієзнавцями та священнослужителями. Розпочинається робота з розробки структури майбутньої організації, її мети і напрямків діяльності, ідеологічного підґрунтя. Узгоджується назва громадської організації – «Софійське Братство».

Неабиякого розголосу набуває досить ординарна подія, що сталась 10-11 травня 2023 року в с. Стара Рафалівка (Поліська і Сарненська єпархія УПЦ). Приватна зустріч священнослужителів, що не мала на меті жодних дій, які носили б загальноцерковне значення, була витлумачується керівництвом єпархії як антиканонічні дії групи підписантів, про що складається доповідна записка Предстоятелю УПЦ та публікується заява прес-служби Сарненсько-Поліської єпархії. У заяві викладаються спотворені факти і робляться хибні висновки. Такий демарш митрополита Поліського і Сарненського стає причиною звинувачення активного учасника руху підписантів протоієрея Андрія Пінчука у порушенні канонів Церкви і заборони його у священнослужінні на невизначений термін.

У цьому зв’язку 20 травня 2023 року «Голос духовенства УПЦ» публікує Відкритий лист духовенства Української Православної церкви з нагоди заяви прес-служби Сарненсько-Поліської єпархії Української Православної Церкви щодо дій священиків інших єпархій на території Свято-Миколаївської парафії села Стара Рафалівка Вараського району Рівненської області, у якому докладно аналізується безпідставність висунутих проти священників звинувачень і вказується на неприпустимість маніпуляцій і перекручувань фактів з боку керівництва єпархії.

Водночас підписанти організують збір підписів вірян та священників УПЦ щодо незгоди із забороною у служінні протоієрея Андрія Пінчука і направляють відозву до Митрополита Онуфрія. Зазначений лист, незважаючи на проігнороване керівництвом УПЦ прохання щодо справедливої оцінки ситуації та скасування рішення про заборону, справляє належний вплив на послаблення напруги в церковних колах і запобігає можливому тиску на представників руху підписантів з боку єпископату.

Інертність дій і неактуальність рішень Священного Синоду часто стають причиною справедливої критики з боку підписантів. Врешті 23 липня 2023 року ініціативна група священнослужителів-підписантів оприлюднює Відкритий лист священників УПЦ до Блаженнішого Митрополита Онуфрія, у якому аналізується актуальна ситуація і розвиток подій після Собору УПЦ 27 травня 2022 року. У ньому, зокрема, говориться про те, що реального розриву з РПЦ не відбулося, оскільки значна частина ієрархів УПЦ, незважаючи на рішення Собору, продовжує доволі однозначно висловлюватись стосовно єдності з РПЦ і поминання московського патріарха.

Зазначається, що Українській Церкві в її русі до автокефалії потрібна підтримка помісних Церков, а тому повернення до молитовної єдності з Вселенським патріархом та Церквами, що визнали ПЦУ, може стати єдиною запорукою успішності цього процесу. У підсумку священнослужителі УПЦ закликають ініціювати негайне скликання Собору УПЦ, на якому відбудеться реальний вихід з РПЦ, про що офіційно мають бути повідомлені усі Помісні Церкви.

Опублікована відозва знаходить підтримку не лише у середовищі духовенства і вірян. Її підписують також деякі єпархіальні архієреї, доєднуючи свої голоси до вимоги проведення Собору. Також значна кількість архієреїв УПЦ у приватних розмовах підтримує Лист, що свідчить про актуальність зазначеної проблеми.

У продовження цього, 26 липня 2023 року 13 священників з різних єпархій УПЦ від імені всіх підписантів (360 священників) подають Лист до Митрополита Онуфрія через канцелярію митрополії. Опісля представники духовенства направляються до резиденції Митрополита у Пантелеймонівському монастирі, що у Феофанії, з метою зустрічі з Предстоятелем Церкви. Хоча зустрічі організувати не вдається, священники користуються нагодою поспілкуватися з особистим секретарем Митрополита єпископом Марком. Бесіда триває біля двох годин і торкається широкого кола питань церковного життя, відносин Церкви і суспільства, Церкви і держави.

З іншого боку, оприлюднений у Листі заклик до скликання чергового Собору Церкви викликає відвертий спротив у найбільш одіозних представників єпископату. Негативну тональність їхньої реакції задає митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) у своєму відеозверненні від 28 липня 2023 року. У ньому митрополит Антоній опускається до відвертих маніпуляцій і фальсифікацій, приписуючи авторам Листа ефемерні дії та наміри. Такі лицемірні дії особи, наділеної владою і духовним саном єпископа Церкви, та її послідовників у єпископському достоїнстві не могли бути проігноровані підписантами. Тому відразу оприлюднюється офіційна Заява ініціативної групи підписантів відкритого листа духовенства УПЦ до Блаженнішого Митрополита Онуфрія щодо відеозвернення митрополита Бориспільского і Броварського Антонія. У ній розкривається наклепницький зміст відеозвернення і намагання митрополита підмінити собою керівництво УПЦ, блокувати живе соборне життя Церкви, перетворивши її на закриту структуру, яка відкидала б саму можливість діалогу як з державною владою, так і з іншими Помісними Церквами чи християнськими конфесіями в Україні.

Ідея створення Братства на основі руху підписантів отримує подальший розвиток на семінарі«Роль громадських та релігійних організацій у соціально-психологічній реабілітації жертв війни», що проходить у м. Вараш 23 листопада 2023 року. Його учасниками стають представники духовенства УПЦ та ПЦУ з багатьох регіонів України, громадські діячі, психологи, соціологи. Організаторами заходу виступають ГО Центр духовного розвитку «Добре серце» (м. Вараш), Центр святого Кирила Лукаріса (м. Острог) та Центр гуманітарного діалогу (Швейцарія). Поряд з питаннями співпраці психолога і священника у реабілітаційній роботі з жертвами війни та психологічної підтримки людей, котрі переживають втрату та горе війни, значна частина заходу присвячується обговоренню питання організації «Софійського Братства» і основних напрямків його діяльності. Узгоджуються основні положення майбутнього Статуту громадської організації, визначається дата проведення установчих зборів Братства.

Установчому форуму передують низка онлайн-нарад організаційного комітету, на яких узгоджуються план проведення установчих зборів, виносяться пропозиції щодо узгодженого списку представництва і запрошених осіб, схвалюється символіка Братства тощо. Водночас розпочинає свою роботу офіційний сайт майбутньої організації.

6 лютого 2024 року повинно стати датою створення нової громадської організації «Софійське Братство», події, яка ознаменує собою завершення руху підписантів, взявши від нього найкращі напрацювання і почини, наповнивши їх новим змістом.