Відгукнутись та змінитись. На Лідерському форумі обговорили практичні форми служіння християн
Молитовні майдани та екуменічні заходи, військові капелани та служителі, які допомагають вимушеним переселенцям – все це стало вже звичним за останній рік. Проте, лишається відкритим питання як на практиці Церкви можуть подолати нові виклики часу та спіймати цю «хвилю», щоб привнести свої цінності у публічний простір. Це вдалось обговорити під час круглого столу на Східноєвропейському християнському лідерському форумі у п’ятницю, 14 листопада.
Круглий стіл під головуванням організатора форуму Ярослава Лукасіка згуртував не лише протестантських пасторів з різних областей країни, а й представників інших конфесій. Спільна молитва поклала початок палкій дискусії, що дала практичні висновки для кожного християнина.
«Те, що зробив для нас Путін, не зміг зробити навіть Майдан. Ми — свідки трансформації суспільства, коли нація створюється на наших очах. Це дуже ключовий час для християн, коли можна будувати щось нове і це потім функціонуватиме десятиліттями. Ми маємо сформувати нові стандарти та моделі діяльності, які народжуються прямо зараз», — закликав Ярослав Лукасік на початку зустрічі.
За його словами, Україна зараз набула стану глини, коли люди відкриті до змін. Проте, зовсім скоро це може змінитись докорінно, коли нові цінності стануть фундаментом майбутніх вчинків. Доповідач підкреслив, що неодноразово чув про потребу моральної революції не лише з вуст вірян, а й від пересічних громадян: «Церква має стати в авангарді суспільства і давати нові стандарти праведності. Це побудова нового життя на біблійних засадах».
Думки щодо того, чи стали служителі в авангарді подій під час та після Майдану, розділились. Пастор з Донецької області критично зауважив, що на той час не було навіть відповіді щодо того, що робити з віруючими, які стали на бік ДНР – чи це мало однозначно визнатись гріхом чи описуватись іншим поняттям. Тому, на його думку, про протестантів в авангарді подій навіть не варто говорити.
Натомість основними проблемами щодо недостатньої активності християн Ярослав Лукасік побачив такі аспекти, як нецілісний світогляд вірян, великий вплив пієтизму (надання особливого значення благочестю) на виховання християн та підпільний досвід Церкви, який породив брак освічених кадрів.
При цьому він визначив цілком конкретні шляхи впливу на суспільство. Рушійною силою лишається мистецтво, яке спонукає до легшого сприйняття певних ідей та ладне мотивувати спільноту. Окрім того, потрібна єдність серед спільнот міста, патріотична риторика служителів, єдиний спільний «впізнаваний» бренд та єдина якісна стратегія розвитку релігійних громад в публічному просторі.
Всі ці інструменти можуть втілюватись у таких акціях як екуменічна молитва за Україну, десовітизація через покаяння за гріхи комунізму, якісна соціальна реклама, українізація євангельських церков. «Наше християнство виглядає немов візит до Санта Клауса. Ми тільки постійно чогось хочемо від Бога, замість того, щоб щось зробити власними зусиллями», — додав Лукасік.
Але навіть міжрелігійні акції повинні правильно просуватись та мати публічний характер, дійшли до спільного рішення диспутанти. Так, Дніпропетровськ послужив гарним прикладом екуменічних молитов, до яких була залучена велика громада. При цьому в Донецьку на молитовний марафон за участі християн різних конфесій та мусульман ледь збирались по 100 осіб. Таким чином минув і День Батька, коли на громадські заходи щодо популяризації родини ніхто не прийшов і спікерів зустріла порожня площа.
Якісний та простий «бренд» християнства має бути впізнаваним та якісно зробленим, ще раз підкреслив Лукасік. Він пригадав рекламні вивіски у Києві зі «страшними» цитатами з Біблії, які оформлені просто жахливо: «Особливо багато питань викликає те, що в ідейних натхненників цієї «реклами» стало грошей на величезні білборди по всьому місту, але не знайшлось незначних коштів на роботу дизайнера, щоб зробити плакати хоч трохи привабливішими». Інформація має подаватись просто та естетично, для цього потрібні витрати на дизайнера – і тоді можна очікувати на її сприйняття людьми.
Основними висновками дискусії стало те, що кожна релігійна громада, кожен віруючий має на власному прикладі просувати служіння та цінності у суспільство. Говорити та давати свідоцтво своїми діями щодо фундаменту моралі. Організовуватись на спільні акції та щоденно творити той самий образ релігії, яка є публічною та відкритою, яка готова допомагати та відповідати на всі питання. І тоді можна буде чекати на глобальні зміни та не сумніватись, чи є віряни в авангарді змін у країні.
