Відійшов до Господа Католікос-Патріарх всія Грузія Ілля II
Про це офіційно заявив місцеблюститель патріаршого престолу, митрополит Шіо Муджірі, повідомляє «Ехо Кавказу».
Ілля II був предстоятелем Грузинської Православної Церкви з 1977 року — одним із найдовше служачих предстоятелів Церкви у світі, а також одним із найстаріших єпископів за датою хіротонії.
Батьки майбутнього Патріарха були з Казбецького району. Батько, Георгій Шіолашвілі, — із села Сно, мати, Наталія Кобаідзе, — із села Сіоні. Іраклій Гудушаурі-Шіолашвілі народився 4 січня 1933 року у Владикавказі (тоді — Орджонікідзе), четвертою дитиною в родині. Ім'я йому дали на честь царя Іраклія II.
Після закінчення школи Іраклій вступив до Московської духовної семінарії, потім продовжив навчання в духовній академії. 16 квітня 1957 року, у віці 24 років, він прийняв чернечий постриг з ім'ям Ілля на честь святого пророка Іллі.
23 грудня 1977 року в тбіліському соборі Сіоні відбувся XII собор Грузинської Православної Церкви. Ілля Шіолашвілі, який на той час обіймав кафедру єпископа Сухумського та Абхазького, був обраний главою Церкви. Він отримав титул Святіший і Блаженніший Католікос-Патріарх всієї Грузії, Архиєпископ Мцхетський і Тбіліський Ілля II; пізніше до цього титулу було додано — митрополит Піцундський, Сухумський і Абхазький.
25 грудня 1977 року, під час ритуалу інтронізації в соборі Светицховелі, радянська влада перекрила в'їзд до Мцхети та доступ до храму без спеціального дозволу. Проте люди все ж дісталися до Светицховелі пішки і зуміли пройти через міліцейське оточення.
На той час у Грузії служили всього близько 80 священнослужителів, діяли 34 церкви та 4 монастирі. До 2007 року, до 30-річчя інтронізації Патріарха, кількість діючих церков зросла до 1500, монастирів — до 140, а священнослужителів налічувалося вже понад 3200.
За ці роки було зведено кафедральний собор Самеба. Відкрилися Тбіліська та Гелатська духовні академії, Тбіліський богословський інститут, духовні семінарії в Тбілісі, Кутаїсі, Батумі, Поті, Горі та Ахалцихе. З 2003 року Патріарх сам очолював Тбіліську духовну академію та семінарію як ректор. Ілля II був автором близько двадцяти ікон та церковних піснеспівів.
З ім'ям Іллі II пов'язане загальне визнання відновлення автокефалії Грузинської Церкви, а також конституційна угода між Церквою і державою, підписана 14 жовтня 2002 року в Светицховелі. За умовами угоди держава визнала Церкву історично сформованим суб'єктом публічного права; за Церквою на всій території Грузії закріплюються православні храми та монастирі — діючі та недіючі, — земельні ділянки, на яких вони розташовані, а також інші цінності, включаючи церковні скарби, що зберігаються в державних музеях і сховищах. Відповідальність за їх збереження держава і Церква несуть спільно.
Ілля II також запровадив традицію загального хрещення: за згодою батьків він ставав хрещеним батьком третьої та наступних дітей, народжених у шлюбі. Метою ініціативи було поліпшення демографічної ситуації в країні. У нього близько 50 тисяч хрещеників.
Патріарх брав участь у ключових для країни подіях: у ніч з 8 на 9 квітня 1989 року звернувся до учасників акції протесту на проспекті Руставелі, а під час російсько-грузинської війни 2008 року брав участь в евакуації поранених із зони конфлікту та організував перевезення тіл загиблих.
Незважаючи на розрив дипломатичних відносин між Грузією та Росією у 2008 році, Католікос-Патріарх Ілля II та Грузинська Православна Церква зберігали контакти з Московським Патріархатом і російською владою.
Ряд грузинських політиків та експертів критикував ГПЦ за тісні зв’язки з Москвою, вбачаючи в них політичний підтекст і можливий російський вплив. Останній візит Патріарха до Москви відбувся у 2016 році.
Російська Православна Церква, офіційно визнаючи юрисдикцію Грузинської Православної Церкви над територіями самопроголошених республік, Абхазії та Південної Осетії, як правило, вказувала офіційний титул Іллі II без згадки про Абхазію.
23 листопада 2017 року Ілля II оголосив ім'я свого місцеблюстителя. Ним став митрополит Сенакський і Чхороцкуйський Шіо (Муджирі).
В останні роки Патріарх рідко з'являвся на публіці і майже не брав участі в богослужіннях. Раніше він неодноразово проходив обстеження та лікування за кордоном. Стан його здоров'я різко погіршився в ніч на 17 березня: за даними лікарів, Патріарха доставили до Кавказького медичного центру з масивною шлунково-кишковою кровотечею.
Рішення про обрання нового Патріарха приймає Священний синод: він визначає трьох кандидатів, після чого розширений собор Грузинської Церкви обирає Католікоса-Патріарха всієї Грузії. Розширений собор скликає місцеблюститель патріаршого престолу — через 40 днів після того, як престол став вакантним, але не пізніше ніж через два місяці. Обраним вважається кандидат, який отримав більше половини голосів архиєреїв, що беруть участь у соборі.
