Викопав печеру у горі й зробив там церкву. Єдиний священник ПЦУ Новгород-Сіверської громади
Тетяна Крижева
Підземну церкву у пагорбі зробив священник Православної церкви України отець В’ячеслав. Все самотужки, працював лопатою і відром. Ні срібла, ні золота — оздоблення просте.
"Я часто тут службу не служу, кілька разів на рік можемо відслужити тут літургію, тому зроблена невеличка вівтарна частина, невеличкий престол з глини, жертовник. Все простенько. Звичайна природна глина, наша, такого білого кольору", — розповідає священник В'ячеслав Павленко.
Цю печеру В’ячеслав викопав ще до того як став священником, близько двадцяти років тому. Православним вірянином був з дитинства. В селі храму не було, і він захотів зробити місце, де можна молитись. Надихнули В’ячеслава каплички, які побачив на заході України.
"В селі їх можуть бути десятки. Там завжди відчинені двері, лежать свічечки, горить лампадка, за цим люди слідкують. Там ніхто нічого не вкраде".
Священником Київського патріархату В’ячеслав став у 2009 році. Він перший і досі єдиний священник Православної церкви України у Новгород-Сіверській громаді. Тепер його печеру, каже, можна назвати церквою. На будівництво, за його словами, не витратив ні копійки.
"Так, як робили наші далекі предки, — вони просто це копали в глині, як печеру. Просто береш лопатку, попрацював – і тобі така капличка. Ця глина – це просто дар Божий, дар природи – і не треба вкладати гроші, купувати матеріали: цеглу, цемент, дерево, наприклад, винаймати будівельників, щоб це зробили. А так, можна самому все зробити, і молитись, і люди приходять поставити свічечку, помолитися".
Ікони і все церковне начиння, принесені ним з дому, або подаровані людьми, інколи залишені тут і без відома священника.
Гора, в якій викопана печера, каже, отець В’ячеслав, має свою історію. В часи Другої Світової, у 1943-му, за ці висоти йшли бої, пагорби тут всипані різноманітними снарядами. Священник показує гільзу.
"Це вже просто вистріляна гільза, 76-й калібр, радянська, зразка Другої світової війни. Яка інтенсивність боїв була, що навіть ця порожня гільза була прострелена кулеметною чергою, бачите отвори вихідні. І ось вона пролежала теж 80 років у землі. І тут внизу у яру, біля моєї печери, минулого року я її знайшов".
Священник, окрім снарядів Другої світової, натрапляв і на більш древні знахідки. Каже, знаходив тут невеличкі уламки ліпної кераміки дохристиянських часів. Вважає, це — юхнівська культура, і цим уламкам приблизно дві з половиною тисячі років.
Також на стінах печери помітні нори стрижів. Тут гніздяться ці птахи.
Сам В’ячеслав тепер у своїй підземній церкві буває рідко. У нього є два приходи у селах Ларинівка та Дегтярівка.
"Церква молиться, і ми всі молимось за те, щоб живі й неушкоджені повернулись воїни з перемогою, а якщо вже хто і віддав своє життя, то щоб Господь прийняв його душечку у своїх небесних оселях. За це ми обов’язково молимось".
