Вілли і пансіонати старої Гуцульщини: санаторій священиків-катехитів у Ворохті
Ворохта стала знаним курортом наприкінці 19-го століття. Сюди на відпочинок приїжджали чимало знаменитостей – архикнязь Вільгельм Габсбург (Василь Вишиваний), Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Іван Крип’якевич, Святослав Гординський, Олена Кульчицька, Єжи Ліберт, Ярослав Івашкевич, Євген Коновалець, Андрій Мельник, Дмитро Донцов, Олена Теліга, Олег Ольжич, Станіслав Вінценз, Максим Рильський... У цьому довгому переліку поважних гостей є навіть справжній святий.
Цікаво, який з рекреаційних закладів був першим в курортному селищі? Звичайно, місцем відпочинку мандрівників вже з 1895 року був "Дворек Чорногірський", але це був туристичний притулок, "схронисько" при в’їзді в Ворохту біля першого кам’яного моста з віадуком. В кінці XIX століття в курортному населеному пункті був збудований Дім Здоров’я, або санаторій священиків-катехитів "Księżówka". В 1905 році з’явилась так звана "Колонія дітей функціонерів залізниці". Згодом було зведено санаторій купців і помічників торгових. І тільки в 1912 році, як зазначено в "Путівнику по курортах і місцевостях кліматичних Галичини", споруджено санаторій доктора Францішка Міхалка, нині це санаторій "Гірське повітря", який помилково називали "Перша санаторія".
З проведенням в 1894 році залізниці Станіславів-Воронєнка Ворохта з її цілющим мікрокліматом і чудовими ландшафтами стала привабливою місцевістю для будівництва рекреаційних закладів. На сході від лінії залізниці, поблизу вокзалу, під стрімким схилом пагорба в кінці XIX століття талановитими гуцульськими майстрами-будівничими побудована велична дерев’яна споруда санаторію священиків-катехитів т. зв. "Księżówka".
Автором проекту цього рекреаційного закладу був Юліуш Войцех Белтовський (1852 – 1926), професор львівської Промислової Школи. Це був надзвичайно обдарований митець. Його знають як різьбяра, маляра, дереворитника і золотаря. Белтовський особисто виконував сакральні різьби, зокрема Ісуса Христа і Богоматері, дванадцять плоскорізьб апостолів для кафедрального собору в Перемишлі в 1901 – 1902 роках, дерев’яну скульптуру Божої Матері для костелу в Сарнках Долішніх. Також він є автором пам’ятника в камені Владиславу Ягайлу в Городку Ягелонському (1903) та автором проекту вівтаря костелу Кармелітів у Львові, іконостасу церкви в Руднику біля Ніська. Відомі і архітектурні праці Ю. В. Белтовського. Це, зокрема, проект будівлі разом з інтер’єром дерев’яної каплиці Св. Анни на Плазувці на Підгаллю в 1891-1892 рр. і, звичайно, санаторію священиків-катехитів та костелу в Ворохті тоді Надвірнянського повіту Станіславівського воєводства.
Будинок санаторію священиків у Ворохті був дерев’яний, двоповерховий, з кількома кімнатами на рівні третього поверху мансардного типу, покритий черепицею. Він мав просторі тераси з західного і південного боку на рівні першого поверху, а на рівні другого – відкрита тераса виходила на південь. Дах увінчував тонкий шпиль з ковчежком при основі з невеликою скульптуркою Ісуса Христа.
Будинок був просторий, розрахований на 50 місць. Значну площу займала каплиця, де відправлялась Літургія і куди приходили на богослужіння римо-католики Ворохти, які, як правило, працювали на тартаку і залізниці.
В санаторії відпочиваючі приймали індивідуальні гідропроцедури, повітряно-сонячні ванни, дієтичне харчування, мандрували околицями Ворохти. Функціонувала добре облаштована кухня.
Дім Здоров’я мав спеціально підібрану бібліотеку, де, крім теологічної літератури, була й художня. Збереглась одна книжка з цієї книгозбірні з штампом "Bibljoteka Księżówki w Worochie".
В санаторії відпочивали і оздоровлювались священики Львівської Архідієцезії католицької церкви, викладачі теологічного факультету університету Яна Казимира у Львові, єзуїти – члени чернечого ордену римо-католицької церкви (лат. Societas Jesu – Товариство Ісуса).
Газета "Kurjer Stanislawowski" 30 липня 1905 року повідомляла "В Ворохті у місцевому санаторії відпочивав архієпископ католицької церкви Більчевський, який в місцевій каплиці відправив Богослуження, провів катехизацію дітей і відвідав два відпочинкові табори станиславівського відтинку залізниці. З Ворохти виїхав 22 липня 1905 року".
Святий Архиєпископ львівський Йосип Більчевський (1860 – 1923) сприяв спорудженню костелів і каплиць, шкіл і дитячих садків, дбав про бідних. Його святе життя, сповнене молитвою, працею і ділами милосердя, привело до того, що його визнавали і шанували представники всіх конфесій, обрядів і національностей. Відійшов з цього світу 20 березня 1923 року в ореолі святості. Згідно зі своїм бажанням похований на Янівському цвинтарі у Львові, де ховали бідних, бажаючи спочити серед убогих, для яких був батьком і опікуном. Архиєпископ Йосип Більчевський проголошений святим Католицької церкви. Перший етап беатифікаційного процесу завершився 18 грудня 1997 року проголошенням його героїчних чеснот Святійшим Отцем Іваном Павлом II. А 26 червня 2001 року під час апостольської подорожі в Україну Папа Римський Іван Павло II беатифікував цього Апостола Божого Милосердя на святого.
У зв’язку зі збільшенням населення Ворохти латинського віровизнання в 1900 році вирішено спорудити тут костел на 250 місць. Для реалізації цього амбітного проекту Товариство Взаємної Допомоги Капеланів, представлене в Ворохті Домом Здоров’я священиків, створило комітет будови костелу на чолі з священиком – доктором теології Владиславом Алоїзом Йоуганом. Досить швидко було зібрано 34 тисячі корон для закупівлі земельної ділянки і будівництва костелу, з них самі священики склали 28 тисяч. Проект костелу безкоштовно виконав професор Ю. В. Белтовський, а керував будівництвом Лазорський, який в процесі будови дещо відступив від первинного задуму.
1 липня 1906 року костел Успіння Божої Матері в Ворохті, розташований поряд з Домом Здоров’я священиків, був посвячений деканом Станіславівським о. Йосипом Піскевичем. Спочатку в костелі служив літургії душпастир Валеріан Весоловський, емиритований парох Старої Гути на Буковині. Згодом функції душпастиря в костелі Ворохти виконував парох Делятинського парафіального костелу о. Йосип Чернятович, йому допомагали священики, які відпочивали в санаторії "Księżówka". Наприклад, в Метричній книзі смерті парафіяльного костелу є запис, що 30 червня 1910 року Йосипа Дудзіка (батька війта Ворохти – С. Ф.), цісарсько-королівського почмайстра, уродженця Устечка біля Заліщиків, який помер у віці 90 років, похоронив управляючий "Księżówku", отець доктор Алоїз Йоуган, емеритований професор теології у Львові.
Костел Ворохти був у віданні Товариства Взаємної Допомоги Капеланів м. Львова, але підпорядковувався парафіальному костелу в Делятині. В другій половині 30-х років ХХ століття парох в Делятині о. Ян Палиця намагався вивести костел Успіння Божої Матері з-під підпорядкування парафіального костелу і зробити його центром самостійної парафії, куди б відносились католики Яблуниці, Татарова і Воронєнки. Однак через початок війни цю реформу не вдалось завершити.
В роки Другої світової війни будівлю санаторію священиків-катехитів було пошкоджено, там ніхто не проживав, і з плином часу цей шедевр дерев’яної архітектури на Гуцульщині був зруйнований. Залишилось декілька світлин, поштівок, книга з бібліотеки "Księżówku" та спогади про перший санаторій Ворохти XIX століття.
Світлана ФЛИС, краєзнавець
