Вірменська Апостольська Церква
Вірменська Апостольська Церква (яку називають також Григоріанською) - одна з найдавніших християнських помісних Церков. Її коріння сягає ще апостольських часів. У другій половині І ст. святі апостоли Тадей та Варфоломій проповідували християнство у Вірменії і заснували перші християнські спільноти. За цю діяльність обидва апостоли загинули мученицькою смертю. Саме тому, що народ Вірменії прийняв християнство від апостолів - учнів Ісуса Христа, Вірменська Церква називається Апостольською. А назва Григоріанська - від імені національного святого Григорія Просвітителя. У 301 р. вірменський цар Трдат III, навернений св. Григорієм, проголосив християнство державною релігією. Таким чином Вірменія стала першою державою в світі, де християнство набуває статусу державної релігії.
У 506 р. Синод Вірменської Церкви не прийняв христологічного вчення Вселенського Халкедонського собору 451 р., на котрому не було жодного з її єпископів. Тому ВАЦ (поряд з Коптською, Ефіопською, Сирійською та Маланкарською) вважається однією з т. зв. Давньосхідних (дохалкедонських, або "монофізитських") Православних Церков.
Драматична історія вірменського народу (вірменські царства - і давнє, і нове, у Кілікії на пд. сході Малої Азії, були знищені) спричинила появу численної вірменської діаспори у світі. У таких умовах мова і релігія слугували гарантією збереження національної ідентичності.
Хоча Верховний Патріарх і Католікос усіх вірменів (нині ним є Святіший Гарегін ІІ) з резиденцією в Ечміадзіні (коло Єревану) визнається духовним главою всіх вірних ВАЦ, але протягом століть у Церкві виникли ще 3 важливі центри з власними юрисдикціями. Католікосату в Ечміадзіні підлягають вірменські Патріархати у Єрусалимі та Константинополі (Стамбулі) . Незалежним в адміністративному сенсі є Кілікійський Католікосат (тепер знаходиться у Лівані) на чолі зі Святішим Католікосом Арамом І.
Сьогодні Вірменська Церква нараховує понад 30 єпархій (9 з них - у Вірменії, інші - у різних частинах світу) та понад 6 млн. вірних.
В Україні вірмени з'явилися ще задовго до створення Київської держави. У XI ст. руйнівні напади сельджуків, падіння царства Багратунідів, візантійська політика переслідування вірменів стали причиною їхнього масового виходу з батьківщини до Київської держави, переважно на територію її західної частини.
Важливим чинником збереження національної самобутності в умовах діаспори стала Вірменська Церква. У 1364 р. патріаршою грамотою Католікоса всіх вірменів Месропа І у Львові засновано вірменську єпархію, яку через три роки було затверджено декретом польського короля Казимира Великого. Таким чином львівський храм Успіння Пресвятої Богородиці (освячений у 1363 р.) став катедральним собором і єпархіальним центром усіх вірменів Русі, Валахії і Молдови.
Тринадцятий з черги єпископ цієї єпархії Миколай Торосович у 1630 р. проголосив єднання з Римом, а згодом, у 1635 р., повторив його в присутності Папи Урбана VІІІ (1623-1644), отримавши титул архиєпископа. Відтоді на території Речі Посполитої було укладено постійну унію вірменів із Римським Престолом, хоча боротьба між її прихильниками та противниками тривала ще до кінця століття. Унія сприяла інтеграції меншини у польське суспільство, але водночас спричинювала її асиміляцію. Львівська архиєпархія вірмено-католицького обряду перебувала в безпосередньому підпорядкуванні Папі і проіснувала до кінця Другої світової війни, коли була знищена радянським режимом.
28 листопада 1991 р. в Україні було офіційно відновлено і зареєстровано єпархію Вірменської Апостольської Церкви, громади якої зараз діють у Львові, Києві, Одесі, Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, а також у деяких містах Криму. Українську єпархію ВАЦ очолює архиєпископ Григоріс Буніатян, осідок якого знаходиться у Львові. Завершено поетапний процес повернення вірменській громаді катедрального Успенського собору. 25 червня 2001 р. під час перебування у Львові храм відвідав Папа Іван Павло ІІ.
Офіційний сайт Вірменської Апостольської Церкви - www.etchmiadzin.com
Сайти про Вірменську Апостольську Церкву - www.cilicia.com/armo_church.html, www.sain.org/Armenian.Church/Index.htm