Вірменська церковна традиція: свято Пентекосте у Миколаєві

Вірменська Апостольська Церква, як усі християнські Церкви, на п'ятдесятий день після Великодня відзначає свято Зішестя Святого Духа на апостолів. Церква живе за своїм календарем, який близький до Григоріанського, тому святкування співпадає з датою вшануванням новозавітної події у західному християнстві. Цьогоріч свято припало на 24 травня. У західному та східному християнстві свято П'ятидесятниці належить до числа найбільших празників. Наприклад, Літургія Католицької Церкви у цей день прирівнюється до пасхальної, а саме торжество розпочинає цикл празників, серед яких день Святої Трійці та свята на честь Спасителя і Діви Марії. У православному календарі празник П'ятидесятниці – це дванадесяте свято, вшанування якого триває два дні поспіль. У неділю поклоняються Святій Трійці, а наступного дня, у понеділок, – Святому Духу.

У Вірменській Апостольській Церкві празник П'ятидесятниці формально не має статусу великого свята, однак існує древня традиція його відзначення, що включає урочисте богослужіння та здійснення певних церковних обрядів. Спробуємо з'ясувати особливості цієї традиції на основі вшанування свята у парафії церкви Сурб Геворг у Миколаєві, настоятелем якої є тер Вараг Япарян.

У Вірменській Апостольській Церкві свято П'ятидесятниці іменують "Пентекосте". Ця назва, яка набула поширення також у західному християнстві, походить від грецького слова "pentêcostê". У перекладі воно означає "п'ятдесятий день". Вірменською мовою "п'ятдесят" перекладається як "Хінунк". Так називають Господній період церковного календаря, присвячений таїнствам Воскресіння та Вознесіння Сина Божого. Хінунк не переривається постами, бо це суцільний святковий цикл, що триває від Пасхи до Пентекосте. Крім того, вживається вірменська назва свята – Гокеґалуст. У латинській транслітерації, що властива багатьом європейським мовам, – Hogegalust. Гокеґалуст перекладається як "зішестя Святого Духа".

За християнським віровченням, заради спасіння людини – її порятунку від гріха та смерті – в історії людства послідовно відбувалися об'явлення триєдиного Бога. Богоявлення Святої Трійці завершилося зісланням Святого Духа. Про майбутнє "хрещення Духом Святим й вогнем" сповіщав Іван Предтеча (Мк.3:11). Спаситель обіцяв вірним прихід у світ "Утішителя" та "Духа правди" (Ів.14:16-17, 16: 13-14). У день традиційного юдейського свята Шавуот, або П'ятидесятниці, в Єрусалимі зібралися разом вірні учні Христа. Символічним виглядає той факт, що первісно сільськогосподарське свято єврейського народу – свято жнив – згодом стало днем вшанування Божого об'явлення на горі Синай та дарування Закону.

У новозавітній історії теж у цей день звершилося дарування Святого Духа апостолам. "Коли ж почався день П'ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Святим Духом, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав" (Дії 2:1-4), – оповідається у книзі Діяння Святих Апостолів.

Як згадується на сторінках Нового Завіту, під час свята в Єрусалимі перебували парфяни, мідяни, еламіти, мешканці Месопотамія, Юдеї і Каппадокії та інших країн (Дії 2: 9-10). Ґрунтуючись на твердженні і Тертуліана про те, що було б правильно замінити слово "Юдея" словом "Вірменія", сучасні дослідники вважають, що вірмени також стали свідками знаменної події у Сіонській горниці. На слушність цієї версії також вказує географічне розташування Вірменії між Месопотамією і Каппадокією.

Також примітно і те, що першими серед учнів Спасителя вирушили проповідувати слово Боже апостоли Варфоломій та Тадей, яких вважають засновниками Вірменської Церкви. Нагадаємо, у 301 році Вірменія стала першою країною у світі, де християнство було визнане державною релігією.

Нині, як і скрізь у християнському світі, основною формою релігійного відзначення свята Пентекосте у Вірменській Церкві є урочисте богослужіння. У сучасному вірменському храмі Сурб Геворг у Миколаєві традиційне звершення відправ давньовірменською мовою – грабар – дозволяє зануритися у древню духовну традиції. Піднесено звучать старовинні духовні пісні – шаракани, більшість з яких створені у добу Середньовіччя.

Оцінити красу вірменських духовних пісень та глибину, зосередженої в них богословської думки, можемо завдяки доробку львівського перекладача і протопсалта Андрія Шкраб'юка. Він переклав українською мовою шаракани, що виконуються під час Літургії на свято Зішестя Святого Духа.

Під час святкової заутрені співають шаракани "Голуб-посланець" і "Трійця нероздільна", що доносять до віруючих сенс празника:

Коли Голуб, посланий з висот, зійшов з великим шумом,

Він, як сяяння світла, неопально запалив учнів, що сиділи у святій горниці.

Додамо, що у вірменській християнській традиції голуб є усталеним символом Святого Духа. У цій якості він обов'язково присутній в релігійному живописі при зображенні Хрещення Господнього та Пентекосте. Оскільки таїнство Миропомазання розглядають як "особисту П'ятидесятницю" новохрещеного, серед церковного начиння саме сосуд для миро, як правило, має вигляд голуба.

Наведемо ще один промовистий уривок, в якому пояснюється сутність та діяння Святого Духа як третьої особи Святої Трійці:

Хто ширяв над поверхнею вод

і призвав до буття всі творіння,

невідлучний від Отця і Сина

співвладичний Святий Дух

днесь відродив народи всі,

воду живу виточивши в Єрусалимі;

Його благословіте, приклоняючи коліна.

В іншому шаракані наголошується на ролі Святого Духа у заснуванні та розбудові Церкви:

Любов від Любови послала Любов

і через Твоє посередництво приєднала до Себе членів Своїх;

Церкву, Нею збудовану, Вона утвердила на семи стовпах,

домоправителями поставила Апостолів

і прикрасила її сімома Твоїми дарами;

розсій і в нас імлу гріхів і зодягни нас у світло слави.

Під час вечірнього богослужіння звершується спеціальний церковний обряд – Андастан. Як розповідає тер Вараг Япарян, настоятель храму Сурб Геворг, його чин передбачає освячення чотирьох сторін світу та виголошення молитви, створеної Отцем Церкви Нерсесом Ламбронаці (1153-1198). Андастан прийнято здійснювати від свята Стрітення Господнього до празника Воздвиження Хреста Господнього, тобто з весни до осені. Основою обряду є молитовні прохання до Бога про дарування народу та всьому світові благополуччя та процвітання.

Настоятель церкви Сурб Геворг також зауважує, що святкування Пентекосте вчить віруючих робити добрі справи. Як відомо, найбільшим даром Святого Духа є дар любові, який реалізується у служінні Церкві та ближньому. Цьогоріч парафіяни присвятили празнику Пентекосте обряд матах.

Цей обряд не є церковним ритуалом. Його відносять до стародавніх традицій народного благочестя, що заохочується Церквою для утвердження серед віруючих любові, милосердя та бажання служити ближньому. Порядок здійснення обряду був установлений ще святим Григорієм Просвітителем.

Найчастіше обряд має форму благодійної трапези, для влаштування якої необхідно попередньо освятити сіль та приготувати з нею м'ясо тварини. У перекладі з вірменської "матах" означає "піднести сіль".

Роль священика в обряді полягає тільки в освяченні солі, яку дають майбутній жертовній тварині для її очищення, і у благословенні вже готової страви. Сьогодні у якості матаха може виступати будь-яке пожертва (продукти харчування, одяг, гроші тощо) або акт доброчинності. Також матах проводиться як колективна трапеза членів приходу на честь великих церковних свят або освячення храму. Отже, матах розуміється як подяка Богу за милість у формі благодійного пожертвування на користь нужденних.

У миколаївській парафії церкви Сурб Геворг провели матах як спільну трапезу членів громади. Святкування празника Пентекосте ще раз нагадало, що парафія – це велика родина, яка поєднана любов'ю, піклуванням і підтримкою один одного. Оскільки у вірменській громаді прийнято брати участь у церковному житті цілими сім'ями, є надія, що нащадки не забудуть дорогу до храму.

Тетяна Длінна