Владика Софрон МУДРИЙ: «В Україні є мало кандидатів, котрі би могли очолити Церкву»
– Владико Софроне, Українська греко-католицька церква відсвяткувала 20 років виходу із підпілля. Тоді були одні умови для виживання, а зараз трохи інші. Проте Церква ще не є такою, якої прагне вища церковна ієрархія.
– Церква в загальному почувається завжди добре, коли вона є з Богом. А Бог є всемогутній. Він пережив різні імперії, так само і радянську імперію зла, безбожництва, а тому Церква, котру збудував Христос, далі продовжує існувати. Люди в терпінні пізнають Бога і зближаються із ним. Це і є розвитком Церкви. Тим більше розвиваються різні церкви. Біда полягає в тому, що настав такий час, коли ті церкви дуже порозділювались. Але за своєю суттю Церква Христова є одна і неподільна. Її розділили люди, тому і маємо різні відколені церкви. Всесвітня католицька церква нараховує сьогодні понад півтора мільярда вірних по всьому світу. Церква не має канонічної території. Її канонічна територія – людські душі. Вона може мати адміністративний поділ, а за своєю суттю вона є канонічною всюди. Сьогодні в Україні маємо таку ситуацію, що є три православних церкви, католицька та понад 120 зареєстрованих сект.
Ще Другий вселенський собор постановив, що Христова Церква є одна і неподільна. Так що ми маємо те, що маємо, і живемо так, як можемо жити. Сьогодні Українська греко-католицька церква має понад 5 мільйонів вірних. Є у нас верховний архієпископ і тепер ми прямуємо до так званого патріархату (це відповідно до константинопольської назви найвищого церковного ієрарха). Ми працюємо на теренах всієї України. Там, де є наші люди, ми маємо можливість засновувати монастирі, парафії, будувати церкви.
Ситуація є важкою в тому плані, що знову північний сусід старається опанувати Україною. Він забрав нашу історію, християнські витоки і продовжує говорити, що ми один народ. Ми не йдемо в Москву і не відвойовуємо у них нічого. Так само і вони хай не відвойовують Москви в Україні.
– Днями стало відомо, що кардинал Гузар подав у відставку. Це було несподіванкою для духовенства?
– То є передбачена річ в церковних законах. Там сказано, що навіть кожен єпископ у 75-річному віці має подати своє прохання про звільнення від обов’язків, тобто піти на пенсію. Так і зробив Любомир Гузар ще два роки тому. Але Папа тоді порадив підготувати Церкву для того, щоби управління нею можна було передати в надійні руки, щоби вона дальше існувала. Велику річ зробив Папа Іван Павло ІІ, що він переніс столицю нашої Церкви зі Львова до Києва. Ми тепер будуємо патріарший собор, але робимо це без підтримки держави. Коли держава допомагає, то це стає небезпекою для церкви. Вона має бути вільною і стояти на основах залежності своїх вірних.
Хочу сказати, що кардинал Гузар зробив багато для розвитку Церкви, про що свідчать ті помічники, котрі працюють на благо УГКЦ. Вже, думаю, десь через місяць збереться Синод, котрий і вибере нового голову Церкви. Тепер адміністратором є митрополит чи архієпископ Львівський Ігор Возьняк. Він і буде займатися організацією Синоду. На Синод з’їдуться всі єпископи і будуть вибирати якогось кандидата. Основою всіх основ у цьому плані є студії і мови. Той, хто знає п’ять чи сім мов, зможе легко спілкуватися на міжнародному рівні. Одним із таких достойних кандидатів є єпископ Богдан Дзюрах. Він володіє німецькою, англійською, італійською мовами, а також має закінчену європейську освіту. В Україні є мало кандидатів, котрі би могли очолити Церкву.
– Сьогодні вже називають трьох потенційних кандидатів на найвищу церковну посаду. Серед них владики Ігор Возьняк, Богдан Дзюрах та Гліб Лончина. Хто з них має найбільше шансів стати наступним главою УГКЦ?
– Я вважаю, що найбільшу перевагу має саме владика Богдан Дзюрах. Він має належне виховання і потрібний для цієї справи характер. Також дуже важливим ще є господарський хист, який притаманний владиці Тернопільському.
– То можна сподіватися, що при можливій перемозі владики Богдана Дзюраха Церква буде продовжувати своє існування в такому руслі, в якому вона розвивалася дотепер?
– Церква працює і вона буде такою, як має бути. Немає жодної агітації щодо виборів і не треба її робити. Духовні люди мусять зберігати спокій і відданість канонам. Такого, щоби хтось несподівано став патріархом, бути не може. Нас є майже сорок єпископів, ми спілкуємося між собою і обговорюємо різні можливі варіанти. Тому вже на Синод ми прийдемо із готовим виваженим рішенням. А владика Богдан достойно може продовжити ту справу, якою дотепер займався кардинал Гузар.
– Де буде проходити Синод?
– Це, швидше за все, буде у Брюховичах. Там є всі умови для проведення Синоду та проживання такої кількості єпископів.
Володимир БОДАК
