Нова радість стала, яка не бувала,

Бо УПА на командира "Чупринку" дістала.

Просим тя Ісусе, щодня, щогодини:

Поможи му окупантів вигнати з Вкраїни.

(Повстанська колядка)

Вертеп завжди був живим дзеркалом часу, у якому жив народ. Тож коли Україна у ХХ столітті знову боролась за свою державність, у ньому природно з’явився новий герой – воїн Української Повстанської Армії. Він – прямий спадкоємець Козака-Запорожця.
Воїн УПА у вертепі – це символ нескореного духу. Як і Козак у класичних постановках, він виконує роль визволителя у світській частині дійства, охоронця Різдвяної Ночі. Але його слово не комічне, а пророче: у ньому звучить молитва і присяга водночас. Його поява серед ангелів, пастухів і царів нагадує, що Різдво — це також народження надії для народу, який виборює свою волю:

Одяг воїна відповідає строю українських повстанців 1940–1950-х років: сіра або зелена шинель, шапка-мазепинка з тризубом, пояс, гвинтівка через плече, чоботи, іноді ремінні патронташі. У руках – синьо-жовтий прапор або вертепна зірка, як знак продовження боротьби світла проти темряви.

Його мова урочиста, сповнена гідності. Він звертається до людей не як актор до глядачів, а як воїн до свого народу:

Не сумуй, народе, клянемося нині,

Що збудуєм тобі волю і славу Вкраїні.

Воїн УПА у вертепі нагадує: захист своєї незалежності – невід’ємна частина нашої історії, навіть у сакральному різдвяному контексті. Введення цього героя у вертеп – це акт історичної справедливості та утвердження національної пам’яті.

Прапор синьо-жовтий – українське поле,

Вже не буде на Вкраїні комуни ніколи.