Як бійці Нацгвардії проходять триденну реабілітацію в монастирі на Івано-Франківщині
Діана Яців, Оксана Василик
"Тут — дуже спокійно, хлопці мають можливість поспілкуватися з релігійними представниками. Тут — мальовнича природа, тобто можна вийти, подивитися, подихати свіжим повітрям. Немає великого скупчення людей. Тобто для військових, які повернулися зі Сходу, дуже спокійно. Їм цей спокій потрібен, бо вони були у зонах, де постійно дуже гучно", — розповідає військова психологиня Нацгвардії Анастасія Андрущенко.
За її словами, військовослужбовці ходять на екскурсії. Вже були на скелях Довбуша й каталися на конях.
Також бійці займаються психологічними вправами у цивільному одязі. Це — частина адаптації, каже Анастасія Андрущенко.
Серед військових, які проходять триденну реабілітацію, — Дмитро Старченко. Нацгвардієць каже: у Києві на нього чекає дружина та дві доньки, яких він не бачив п'ять місяців.
"Дуже раді, що повернулися. Слава Богу, що в моєму підрозділі всі цілі, живі та здорові. На жаль, не у всіх підрозділах так. Були втрати й поранені. Я потихеньку звикаю, бо було відчуття, що дуже тихо і має щось початися. Зараз вже такого немає", — каже Дмитро Старченко.
Офіцерка-психологиня Маргарита Козаченко говорить: до кожного воїна тут — індивідуальний підхід. З її слів, така короткочасна реабілітація називається декомпресією.
"Ми з ними спілкуємося окремо, підбираємо техніки. Також ми застосовуємо метафоричні асоціативні карти, проводимо тренінги. Зазвичай, коли повертається ротна група, то виділяють від двох до чотирьох-п'яти офіцерів-психологів", — пояснює Маргарита Козаченко.
Ще один нацгвардієць Дмитро, який повернувся з Кремінної, говорить: триденна реабілітація на території монастиря була корисною.
"Поспілкувався з хлопцями за інших обставин. Ми всі там розмовляли інакше — напружено. Сон в тебе інший. Все по-іншому. Тут більш невимушено це все відбувається. Люди ті самі, але спілкування зовсім інше. Тобто це дає можливість перезавантажитися, відпочити. Дехто дотепер не міг усвідомити, що він — не там", — розповідає Дмитро.
З бійцями спілкується капелан Роман Кострабій, який нещодавно отримав звання молодшого лейтенанта. Військовим капеланством чоловік займається з 1996 року.
"Священник-капелан — це людина, якій довіряють, тому що він має таке поняття, як таємниця сповіді. Нікому він це не повинен розповідати. Це — та людина, яка бачила смерть, жахи війни, і вона думає, як вийти з цього. Бо смерть та війна — це досвід, який звичайна людина не повинна мати. Людина народжена для миру, любові та радості", — каже військовий капелан Роман Кострабій.
За словами психологині Анастасії Андрущенко, триденні заняття із декомпресії для бійців Національної гвардії України, які повернулися із фронту, проводять по всій Україні.
