Як митрополит Шептицький благословив сіонізм і створення Єврейської держави
Шимон Бріман (Ізраїль)
Фото: Національна Бібліотека Ізраїлю; сторінка Фейсбуку Сіми Відіславської – дочки Хавіва Кнаана (Лібера Крумгольца).
Митрополит Української Греко-католицької церкви граф Андрей Шептицький, який у свої 69 років був безумовним духовним лідером і моральним авторитетом для українців Галичини, погодився поспілкуватися з маловідомим і дуже молодим єврейським журналістом Лібером Крумгольцем, який в 21 рік тільки починав роботу львівського кореспондента краківської сіоністської газети Nowy Dziennik.
Лібер Крумгольц походив з родини єврейського бізнесмена-українофіла Давида Крумгольца. Молодший брат журналіста – Марк Крумгольц, був усвідомлено посланий батьком на навчання в молодші класи саме української гімназії Львова.
Молодому журналістові треба було пройти всього лише 700 метрів від своєї квартири на вулиці Мурарська, 29 (зараз – С.Єфремова) до резиденції митрополита. Лібер Крумгольц готував серію інтерв’ю з лідерами громадського життя і політичними діячами українства на теми їх ставлення до євреїв, антисемітизму і сіонізму. Інтерв’ю з митрополитом Шептицьким мало стати четвертим з семи публікацій.
Але Шептицький, погодившись на зустріч з єврейським журналістом, ввічливо відмовився від формального стилю інтерв’ю. Всі інші статті Крумгольца по темі українсько-єврейських відносин будувалися за принципом питання-відповідь. І тільки з митрополитом все вийшло інакше. Андрей Шептицький погодився поспілкуватися неформально, без запису і прямого цитування.
Крумгольц пішов від митрополита зачарований, але попросив його помічників надіслати йому письмовий текст з точними словами голови УГКЦ про сіонізм, які можна було б процитувати в газеті. І такий текст був йому присланий – це була докладна заява Андрея Шептицького на підтримку сіонізму і відродження Єврейської держави на Землі Ізраїлю.
Крумгольц опублікував цю заяву всередині своєї статті, в якій поділився глибоко особистими враженнями від діалогу з митрополитом. Ця стаття побачила світ 16 липня 1934 року.
Нижче я публікую повний переклад статті Лібера Крумгольца – вперше за 87 років.
«Єврейське питання у світлі української політичної думки»
Інтерв’ю N. Dziennika з провідниками українських політичних сил.
Забудова собору св. Юра у Львові, де мешкає митрополит Шептицький – це світ у собі. Розлогі подвір’я, палацики, каплиці, тераси – налаштовують відвідувача на дивовижну урочистість. Якась маєстатична велич витає над цією територією.
Широкий двір перед палацом Його Еміненції Шептицького завжди наповнений людьми. На кам’яних сходах, які ведуть до відкритої каплиці, хрестом лежать віряни. Біля фігур святих вклякли хворі, занурені в гарячу молитву. З найвіддаленіших куточків краю їх приводить сюди віра в чудодійну силу одужання. Люди, що занепали духом чи засумнівалися шукають тут втіхи і відради.
В невеликому палацику мешкає і працює Його Еміненція митрополит Шептицький. У скромно облаштованій почекальні споглядають на мене портрети попередників митрополита, найвищих достойників Греко-католицької церкви. У прилеглому до почекальні кабінеті мене приймає митрополит Шептицький.
Дивовижне зворушення огортає від вигляду цієї шляхетної, респектабельної, маєстатичної постаті. Кілька хвилин розмови з Еміненцією залишають незабутнє враження. Дивні флюїди плинуть від цієї людини.
Представляю мету свого візиту: інтерв’ю на тему визвольної боротьби євреїв.
Його Еміненція ґречно відмовляється від інтерв’ю. Вже багато років він не дає жодних інтерв’ю.
Тож ми балакаємо кілька хвилин про те, про се. «Неофіційно».
Під час прощання Його Еміненція каже:
– Моя симпатія – на вашому боці. Зі задоволенням констатую також і успіхи сіонізму. Зі щирим задоволенням довідуюся про поступ у справі відбудови Палестини, розквіту краю і виховання єврея нового типу. Вірю, що ваші зусилля увінчаються перемогою.
«Jaazor Adonaj lachem b’awodatchem ujewarech otchem b’darkechem.»
Сердечний потиск долонь завершує нашу розмову. Зворушений полишаю кабінет шанованого митрополита, який неодноразово декларував своє доброзичливе й прихильне ставлення до єврейства.
Проте журналіста не може задовольнити коротка «приватна» розмова. Журналіст не був би гідним представником свого фаху, якщо б тема, яка його цікавить, не була б глибоко й детально досліджена.
Тому я звертаюся до найближчих співробітників Його Еміненції, до осіб, які перебувають у сталому, безперервному контакті з митрополитом. Це найвищі духовні достойники й найвидатніші українські політичні провідники. Декотрі з них нотують день за днем витяги з розмов з Його Еміненцією.
Багато там є записів, котрі стосуються й сіонізму. Зібравши їх і відповідним чином систематизувавши, подаю їх читачам у польському перекладі, в дослівному звучанні:
Я завжди був гарячим прихильником ідеї відродження єврейської нації та реституції єврейської держави в Палестині. Вважаю сіонізм природним і здоровим народним рухом.
Сіонізм дає євреям можливість відкритого безперешкодного повернення до єврейства. Християнський світ симпатизує сіонізму як визвольному руху єврейських мас. Сіонізм є реальною ідеєю, опертою на засади найвищої людської етики, а тому заслуговує на цілковиту підтримку. Через сіонізм єврейство стає нам ближчим, бо ми знайомимося з типом єврея, визволеного з пут невольничих звичок. Вважаю сіонізм втіленням месіанських ідей єврейства.
Будуючи власну державу на землі своїх Батьків, євреї приносять благословення країні. Перетворюючи пустельний край на квітучу землю, євреї виконують важливу історичну місію. Стають носіями цивілізації і добробуту на Близькому Сході, воскрешаючи старожитні культурні цінності тих земель.
Тяжкими є визвольні змагання євреїв, багато перешкод стоїть на їхньому шляху. Але народ, який стільки дав культурі людства, ще вразить світ чудовим явищем воскресіння з руїн своєї Вітчизни і вступ у сім’ю вільних народів.
Лібер Крумгольц».
[Сучасний переклад з польської: Любко Петренко, Львів].
Пророцтво-1934
Скрізь, де в вищенаведеному тексті є цитати Шептицького зі словами «євреї» і «єврейський», в оригіналі було «жиди» або «жидівський». Ми вирішили опублікувати текст в сучасній редакції, свідомо порушивши стандарти української мови Галичини 1930-х років.
Текст статті дається з вирізки з газети, яку я знайшов в особистому фонді Лібера Крумгольца, відомого в Ізраїлі як Хавів Кнаан (1913-1993). Цей фонд зберігається в архіві Тель-Авівського університету.
В архівному фонді Кнаана я також виявив понад 150 сторінок його машинописного рукопису 1976-1978 років з українсько-єврейських відносин між двома Світовими війнами. Там він доповнює інтерв’ю 1934 року з Шептицьким такими словами митрополита: «Створення Єврейської держави буде одним з найбільш чудових прикладів для поневолених народів. Буде у вас держава маленька – але повністю ваша».
На жаль, текст заяви митрополита про сіонізм був помилково датований 1939-м роком при публікації збірника «Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Діяльність. Документи і матеріали 1899-1944» (Том другий, книга друга, під редакцією Андрія Кравчука, Львів, 1999 рік). Мабуть, рукописна цифра «4» на оригіналі документа була помилково прийнята за «9».
Приголомшливо важливим моментом публікації Крумгольца є благословення сіонізму, яке митрополит Андрей Шептицький вимовляє на івриті, потискуючи на прощання руку молодому журналістові.
Голова УГКЦ бачить у гості представника сіоністського руху, тому каже:
«Jaazor Adonaj lachem b’awodatchem ujewarech otchem b’darkechem» – «Хай допоможе Господь вам у вашій роботі і благословить вас на вашому шляху».
Зазначу, що ця фраза сказана митрополитом дуже якісним літературним івритом – і саме з сефардською вимовою, яка в ті десятиліття тільки ставала нормою серед нового покоління сіоністів Землі Ізраїлю. Це не була ашкеназська вимова, яку можно було почути у звичайних євреїв Львова.
До речі, це івритське благословення сіонізму є тільки в газетній публікації Крумгольца 1934 року – і воно відсутнє в українському збірнику документів Шептицького 1999 року.
Цікаво, що сіоністська газета надрукувала івритське благословення українського митрополита рел’єфним шрифтом і без перекладу, прямо всередині польського тексту – покладаючись на те, що всі її читачі володіють івритом.
Д-р Ліліана Гентош – історикиня зі Львова, авторка книг і досліджень про життя і діяльність Андрея Шептицького, повідомила мені, що Шептицький ще студентом вивчав іврит. На початку 1900-х років він навіть писав листи івритом, коли листувався з єврейськими громадами Галичини.
У 1935 році він захотів поліпшити свої знання івриту й попросив рабина Йехезкеля Левіна знайти йому викладача. І рабин Левін попросив директора івритської школи «Сафа Брура» Нафталі Сігела давати митрополитові приватні уроки івриту. Рабин Йехезкель Левін 30 червня 1941 року прийде в резиденцію Шептицького і розповість про початок єврейського погрому на вулицях Львова. Митрополит запропонує йому притулок, але рабин відмовиться. Левін буде вбитий через кілька годин після зустрічи з Шептицьким.
Коли голова УГКЦ говорить в газетному тексті 1934 року, що «християнський світ симпатизує сіонізму», то в тих умовах він швидше за все видає бажане за дійсне. В реальності середини 1930-х років Ватикан в кращому випадку був байдужий до єврейських проблем, а багато протестантських релігійних об’єднань Третього Рейху взагалі співпрацювали з нацистами і розробляли «деюдаїзацію християнства».
В цьому історичному контексті, публічна заява Шептицького в пресі на підтримку сіонізму і створення Єврейської держави – це унікальний випадок в історії Церкви тих років. Жоден християнський ієрарх такого рівня ніколи не робив таких потужних і відвертих заяв про підтримку відродження Ізраїлю.
Ці думки Андрея Шептицького випередили на 50-60 років позицію Ватикану, який тільки з середини 1960-х років почав повільно міняти ставлення до євреїв у бік відмови від старих антисемітських концепцій.
Тільки в 1994 році за Папу Іоанна Павла Другого були встановлені дипломатичні відносини Ватикану з Ізраїлем. Тільки в 2014 році Папа Франциск під час візиту в Ізраїль поклав вінок на могилу Теодора Герцля – провісника ідеї відродження Єврейської держави.
Серія інтерв’ю Крумгольца стосувалася всього спектра українських політичних партій і угруповань, крім однієї – Організації Українських Націоналістів. ОУН в умовах 1934 року знаходилася за межею легальності і сприймалася скоріше як невелика організація радикальних бойовиків.
Через дев’ять днів після публікації інтерв’ю з Шептицьким, одним з таких бойовиків був застрелений Іван Бабій – директор української гімназії Львова, в якій навчався молодший брат Крумгольца. Шептицький тоді різко засудив ОУН за вбивство Бабія.
Митрополит міг взагалі відмовитися розмовляти з єврейської газетою; він міг просто дати коротку відповідь: “Так, підтримую сіонізм”. Але Андрей Шептицький доручив своїм помічникам найдокладним чином записати його думки про сіонізм і надіслати це Крумгольцу для публікації. Чому?
Відповідь одна: тому що митрополит хотів, щоб і євреї, і українці, і поляки почули його думку про відродження Єврейської держави і його благословення цьому процесу.
У кожному слові своєї заяви про сіонізм Андрей Шептицький як би говорив євреям Львова і всієї Галичини: “Їдьте, будуйте свою країну! Тільки там, на своїй землі, ви зможете розкрити свої потенціали!”
Ретроспективно дивлячись на ці слова з епохи після Голокосту, ми можемо переконатися, наскільки ж мудрими і пророчими були ці погляди Шептицького. Якби євреї трохи більше прислухалися до його слів, то, може бути, трохи більше євреїв Галичини врятувалися б від загибелі через 7-8 років після цього інтерв’ю.
Важливо ще пам’ятати, що 1934 рік – це не тільки другий рік нацистських переслідувань євреїв, а й період посилення державного антисемітизму в Польщі – вуличні напади на євреїв, “Дні без євреїв” в польських університетах, економічні санкції уряду проти євреїв.
За два місяці до інтерв’ю – 7-го травня 1934 року, – в СРСР була створена Єврейська автономна область. Це був проект Сталіна проти самої суті сіонізму: закинути євреїв на Далекий Схід, щоб вони забули про давню батьківщину на Близькому Сході.
На цьому тлі особливо яскраво лунав виступ голови УГКЦ з симпатією до єврейського національного руху і до створення Єврейської держави саме в Землі Ізраїлю. Недарма в наступному 1935 році єврейська громада Львова святкувала 70-річчя Шептицького і серцево вітала свого великого друга і захисника.
За сім інтерв’ю з видатними українськими діячами Крумгольц отримав від редакції газети Nowy Dziennik гонорар в 105 злотих. Це була половина місячної зарплати в середньому по Польщі того часу.
Гірка іронія історії: приміщення редакції та типографія найпроукраїнської єврейської газети Nowy Dziennik були конфісковані у євреїв нацистами і передані українським журналістам Кракова, які співпрацювали з гітлерівським режимом в «столиці» Генеральної губернії. Колаборантський часопис «Краківські вісті» видавався з 1941 року в колишньому офісі сіоністської газети Лібера Крумгольца, в безпосередній близькості від вмираючого єврейського гетто Кракова.
Про подальшу долю Лібера Крумгольца в Ізраїлі і про трагедію його родини у Львові я розповів в попередній статті на порталі Ukrainian Jewish Encounter.
Трохи містичний фінал
Особисто для мене вся історія інтерв’ю Крумгольца з Шептицьким мала містичне продовження.
Як хобі, я іноді переглядаю каталоги онлайн-аукціонів предметів юдаїки в Ізраїлі. У ті ж дні, коли я готувався дослідити архів Крумгольца, я випадково побачив каталог одного третьорядного антикварного будинку, який належить хасидам – вихідцям з Вижниці на Буковині. Побіжно переглядаючи каталог, я побачив маленький лот під назвою «Єврейська газета з Польщі, 1930-ті роки». Клацнув «мишею» і побачив, що це екземпляр газети Nowy Dziennik.
Який був шанс, що саме зараз я зустріну саме цю газету? Вкрай маленький. Чудо, що хоч якийсь екземпляр взагалі зберігся після Голокосту. Який був шанс, що це буде число саме за 1934 рік? Мікроскопічний. Газета друкувала за рік сотні випусків – який був шанс того, що я побачу саме число з однією з статей Крумгольца? Один на мільйон.
Серце забилось від хвилювання, коли я побачив на екрані комп’ютера першу сторінку крупним планом – з анонсом «Інтерв’ю з митрополитом Андреєм Шептицьким».
Цього просто не могло бути, але це сталося: це було саме то число газети від 16 липня 1934 року. Я зробив ставку на аукціоні і купив цю газету для своєї колекції.
Коли я зараз тримаю в руках цей примірник газети, мені здається, що митрополит Андрей Шептицький і його молодий єврейський співрозмовник Лібер Крумгольц передають нам якесь зашифроване послання для продовження українсько-єврейського діалогу – вже в умовах незалежної України і відродженої Держави Ізраїль.
