Як проводити реформи? – рецепт від Любомира (Гузара)
Екс-глава УГКЦ Любомир (Гузар) висловив свої думки щодо реформ, які запроваджує нинішня влада. Як вважає владика Любомир, кардинальні зміни у суспільстві не відбуваються в Україні через дві причини – лінивство тих осіб, які їх впроваджують та через непродуманість самих реформ.
«Чому ж існує протистояння реформам? Це може мати суб’єктивні або об’єктивні причини, – розмірковує, – кардинал на сторінках «Української правди». – Суб’єктивні причини –лінивство і недбалість тих осіб, які відповідають за виконання реформ. Об’єктивні причини пов’язані із самими реформами: вони можуть бути складними, такими, що передбачають великі зміни та жертви, а ще можуть бути непродуманими, популістськими, так би мовити «політичними».
Блаженніший Любомир, зауважив, що реформи само по собі річ позитивна і їх не слід боятися. Адже зміни, на його думку, здійснюються не тільки в державі, а й у Церкві, яка несе у собі «Божі елементи», але водночас «існує для людей і серед людей».
«Те що від Бога, є вічним і не потребує реформ, – сказав він. – А те що людське – підлягає реформам через людську мінливість і неміч».
Говорячи про складність впровадження реформ, кардинал Любомир також підкреслив, що люди не мають довіри до влади і тому не підтримують зміни, які вона пропонує суспільству.
«Ще важливою об’єктивною причиною може бути те, що народ на підставі гіркого досвіду не має довір’я до влади, яка запроваджує реформи, небезпідставно вбачаючи в них цілі, які служать не народові, а тільки поодиноким особам чи групам”, – сказав екс-глава УГКЦ.
Блаженніший Любомир також висловив свої рецепти того, що слід робити, аби реформи стали успішними:
— Чітко та прозоро представляти народові користь від конкретної реформи, особливо непопулярної;
— Не забувати, що навіть у розвинених суспільствах існують системи контролю;
— Треба нагадувати тим, хто здійснює реформи, що саме від них залежить ефективність цього процесу;
— У демократичних суспільствах діяльність осіб, яким доручена влада, контролюють самі громадяни. Несумлінних виконавців, які нічого не роблять, або діють лише для власної чи групової користі, публічно називають, на ім’я та прізвище.
