Як реставрували ренесансний аттик одного із найдавніших жіночих монастирів у Львові

У новому матеріалі розповідаємо про зачатки створення монастиря та про проведений процес реставрації.

Один із перших жіночих монастирів у Львові

Колишній костел і монастир Бенедиктинок зведений в кінці XVI ст. недалеко від Замкової гори. Він нагадує фортифікаційну споруду. Його заклали три сестри черниці, які були дочками заможного дворянина Адама Сапоровского. Зведенням будівлі в дусі пізнього ренесансу займався відомий архітектор Львова, італієць Павло Римлянин.

Укріплені стіни надають споруді яскраво виражений оборонний характер. Будівля не раз страждала від пожеж, а після чергових відновлень, на жаль, втратила свій первісний вигляд. Кам’яний костел прямокутний у плані, з одним нефом, який перекриває хрестовий звід з нішами-аркасолії, розміщеними в бічних стінах. Фасад костелу прикрашають білі різьблені портали й вежа з фризом.

З зовнішнього боку над порталом брами збереглась ікона Вознесіння Пресвятої Богородиці. З внутрішнього боку – дуже знищений образ Архангела Михаїла.

Поруч з костелом побудовані келії, у яких збережено елементи ренесансної архітектури. Стилістично вона представлена пізнім ренесансом / маньєризмом (аттика вежі), з елементами бароко (келії, в’їзні ворота).

Будівництво костелу можна поділити на кілька періодів: 1597-1616 роки (архітектор Павло Римлянин); 1608-1610 роки (споруджено оборонний мур); 1611-1687 роки (будівництво келій); 1627 рік (відбудова храму після пожежі, архітектор Ян Покорович).

Після Другої світової війни звідси виїхали черниці-бенедиктинки, які тут перебували від кінця XVI століття. У приміщенні храму радянська влада влаштувала склад, а в монастирському приміщенні – навчальний корпус №2 Музично-педагогічного училища імені Філарета Колесси.

Зараз тут функціонує Святопокровський жіночий монастир Студійського уставу та навчаються діти в опікуваній монахинями школі Святої Софії.

Реставраційні роботи аттика

Вежа костелу має один з найдавніших ренесансних аттиків у Львові, який зі всіх боків має фігури та елементи декору, які обрамляє орнамент голландського маньєризму. Раніше аттик був в дуже поганому стані та мав багато втрачених елементів і навіть сліди від куль.

Реставраційні та консерваційні роботи були поділені на два етапи, перший закінчили у 2021 році, а другий – зараз. Фахівці відновили пошкоджений парапет і кам’яні скульптури, зокрема святого Бенедикта та Богородиці з немовлям, які датуються кінцем XVI ст. Також вони виконали очищення, укріплення та відновлення тиньку та доповнення втрачених елементів.

У повоєнні часи вандали відбили голову у фігури Божої Матері на дзвіниці, бо хтось спокусився на позолоту. За допомогою архівних фотографій та скульптурної форми аттика втрачену голову вдалося відтворити. Спершу її виготовили в глині, потім зробили зліпок у гіпсі, а вже після – з каменю та встановили на місце.

До слова, львівський реставратор, який проводив ці роботи зараз захищає Україну на фронті, і колеги збирають гроші на авто для його бригади.

Перед входом на подвір’я монастиря є кам’яна брама з розписом XVIII ст. Там з двох сторін зображені фрески Поклоніння Пресвятій Трійці та Архангел Михаїл, що поборює сатану. Цей іконографічний мотив був перемальований з картини італійського художника Гвідо Рені.

На фресці Пресвятої Трійці внизу поруч з королем Сигізмундом ІІІ стоїть засновниця монастиря Катерина Шапоровська.

Консервацію та реставрацію церковної вежі проводили українські та польські фахівці під керівництвом Анни Кудзь у співпраці з Instytut Polonika за фінансування Fundacja Dziedzictwa Kulturowego та організовані Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego.

Фото: Бюро спадщини, Ania Kudzia, Центр міської історії.