Кожного року, як тільки активісти збираються проводити «парад ЛГБТ», йдуть цілі війни про той прайд-парад…

Суперечки мають широкий спектр, від наукових: «це норма», «це не відхилення» або «це психічне забурення», «це сексуальна перверсія», до простонародних: «вони мають право», «вони теж платять податки» або «нічого по вулицях збочення демонструвати», «хворі люди». »За» висловлюється інтелігенція, науковці, журналісти, політики, бізнесмени, віруючі та звичайні люди, «проти» – ті самі категорії населення...

Читаючи одних і других, пересічному громадянину, в тому теж християнину, який прагне з християнської точки зору оцінити таке явище, невідомо взагалі, до якого прийти висновку, яка думка виважена і правильна, де істина. Звичайно, що часто, якщо йдеться про організаторів і активістів ЛГБТ, а не рядових учасників, то йдеться, скоріше за все про гроші і різні ґранти. Проте, залишається питання про власне тих рядових учасників таких парадів, які себе декларують як особи з гомосексуальною орієнтацією.

Яке має бути відношення до таких осіб з боку християн? Якщо йдеться про практикування гомосексуальних вчинків, то тут Церква однозначно вчить, що це незгідне з природою і є гріхом. Натомість, Церква завжди відрізняє особу і її вчинки, грішника і гріх.

Кожна людина – Боже дитя. Кожну людину, згідно з Євангелієм, відкупив Ісус Христос. Геї вважають себе нормальними. Їх опоненти вважають їх ненормальними чи хворими. Також так вважає багато християн.

Але тим більше – якщо християни так вважають, повинні пам'ятати про слова Ісуса Христа: «Я прийшов не до здорових, але до хворих». Тому Христос з такої точки зору – Спаситель перш за все геїв.

Кожен має право проводити свої зібрання, головне, щоб це не суперечило закону, але також, щоб не ображало почуття, в тому теж релігійні, інших. Якщо інші вважають, що прайд – антизаконний, належить про це заявити до відповідних установ.

Важче з релігійними почуттями: як їх виміряти, як довести, що твоя образа - об'єктивна? Але – спробувати можна. Також у відповідних установах.

До речі, з педофілією вдалося впоратися на законодавчому рівні. Якийсь час тому це не було антизаконне. З'явилися такі, які почали вважати це ненормальним, подали докази, наукові, психологічні та соціологічні і добилися свого.

Всі повинні поважати інших людей, інші погляди. Також геїв. Інша справа – поважати чи не поважати чиїсь вчинки. Папа Франциск в минулому році висловився про геїв позитивно: «Хто я такий, щоб їх засуджувати?» Нічого нового не сказав, лише перефразував Катехизм Католицької Церкви. Той засуджує гріх, а не особу. А тому засудження гріха – це не гомофобія, це інша думка на дане питання. Засудження особи з приводу раси, релігії, особистого гріха чи інших особистих справ – це гомофобія.

Геї мають право у світській країні на вільне самовираження - згідно з законом. Віруючий має право на вільне сповідування своєї релігії. Одним з елементів християнської релігії є засудження гріха. Хто що вважає гріхом чи не гріхом - це інше питання. Християни мають право триматися свого вчення. Проповідник має право вільно про це проповідувати, в рамках релігійної свободи. Так як і парад – це справа публічна, проповідь також не може бути приватною.

Так як є безпосередня нетерпимість щодо парадів зі сторони деяких активістів, або посередня зі сторони коментаторів, так само є і нетерпимість щодо проповідників, що засуджують гомосексуальну практику: безпосередня зі сторони деяких країн у Європі, чи посередня зі сторони декого з суспільства. Якщо ми за рівні права, вони повинні бути рівні для всіх: якщо для тих з ЛГБТ, що вимагають зрівняння свого юридичного і суспільного статусу з усіма іншими, тоді і для тих, що проповідують про гріховність поведінки представників ЛГБТ. Це справедливо.

Насилля недопустиме – воно нехристиянське. Однак справедливість і толерантність повинна стосуватися всіх, в тому теж і відносно вільного сповідування своїх релігійних переконань. Які, повторюю, ніяк не повинні принижувати іншу особу, але мають право висловлюватися щодо поведінки і її впливу на мораль, в тому числі оточення.