Єпископ Іларіон: "Офіцер поліції заявив, що я чеченський терорист і мене відправлять у відповідну країну"
РІСУ вже писала про інцидент, який стався із громадянином України, єпископом Константинопольського Патріархату Іларіоном (Рудником) у Стамбулі. Владика тільки повернувся із чергового відрядження (на цей раз у США) і люб’язно погодився написати нам про свої враження від стамбульського інциденту.
Дехто із експертів вважає цей інцидент розробкою російських спецслужб, які, таким чином, намагаються протидіяти становленню помісної Української Православної Церкви. Єпископ Іларіон був членом офіційної делегації Константинопольського патріархату в Україну, перекладачем під час зустрічі Президента України В. Ющенка з Патріархом Варфоломієм І у Стамбулі 8 червня ц.р. Власне, описані події, які нагадують детектив, розгорнулися наступного дня після зустрічі В. Ющенка із Вселенським Патріархом. Подаємо повний текст розповіді владики Іларіона в авторській редакції.
„Наступного дня після зустрічі у Його Всесвятості з Президентом України, 9 червня 2005 р., я мав запланований виліт компанією Аіr Frаnсе до Парижу (в 9,15 ранку). При проходженні паспортного контролю в аеропорту Ататюрк (Стамбул) службовець попросив в мене пред’явити документ, на основі якого я в’їжджаю в Шенгенську зону. Зазначимо, що відповідальність за посадку на рейс несе компанія, в якій куплений квиток, в даному випадку Аіr Frаnсе. Остання не мала до мене жодних претензій, оскільки я маю Flуіпg Вluе карту Аіr Frаnсе.
Після пред’явлення даної карти, термін дії якої три роки (вона видана 3.03.2005 р.), і якою я вже літав раніше через Париж в Туреччину, мені було заявлено, що цей документ підроблений. Миттєво з’явився офіцер поліції, який демонстративно порвав посадочний талон на літак і заявив, що я чеченський терорист і мене відправлять у відповідну країну. Ніякі пояснення він не сприймав. Зокрема ніяк не відреагував на те, що я ієрарх Вселенської Патріархії і що приїхав на офіційну зустріч з Президентом України. На вимогу надати можливість зв’язатись з українським консулом, мені було відмовлено. Аргументували це тим, що я чеченець.
Поліція здійснила тілесний обшук та обшук речей. При цьому були виявлені мої фотографії в архиєрейському облаченні, церковні речі. У залі, де проводили обшук, знаходились інші іноземці. Для них привели перекладача на російську мову. Я намагався пояснити через перекладача, що в моєму паспорті є віза США, видана в Стамбулі, з моїм фото, а також віза грецького консульства в Стамбулі. Крім того, я наполягав на контакті з консульством України. Після цього офіцер заборонив перекладачу зі мною спілкуватись і мене повезли в поліцейську дільницю, де був посаджений за грати. По дорозі мені вдалось вислати письмове повідомлення з мобільного телефону у Патріархію, яка й повідомила генконсула України п. Миколу Кириченка.
Поліцейські заявили генконсулу, що в мене підроблений український паспорт та такого ж ґатунку португальські документи. Консул заявив поліцейським, що він мене особисто знає, що я був на зустрічі з Президентом України, і що я є єпископ Вселенської Патріархії і т.п. Реакцією на ці заяви було те, що з рук консула був брутально вирваний мій паспорт і мене почали проводити до камери. Після протестів консула я залишився з ним, а паспорт забрали на експертизу. Після кількох годин очікування, ноти протесту в МЗС Туреччини від українського посольства, було нарешті підтверджено дійсність мого паспорта, але заявлено про підробку португальських документів. А тому, заявили поліціянти, вони очікують відповіді з Посольства Португалії в Анкарі.
Мені надали адвоката, який настоював, щоб я дав свідчення прокурору, який вже знаходився в сусідній кімнаті. Мене лякали тим, що проти мене нібито вже порушена кримінальна справа... Я відмовився будь-що свідчити, а тому, як мені пояснили, я мав бути депортований без права в’їзду в Туреччину.
Я зателефонував у Португалію і мої знайомі зв’язалися з Послом Португалії в Анкарі, який заявив мені, що турецьке МВС не робило жодних запитів щодо мене. Між тим, прокурор виніс рішення звільнити мене з арештом українського паспорта без мого права покинути Туреччину до вияснення всіх обставин, зокрема підтвердження моїх португальських документів. Вже після цього турки зробили запит в Посольство Португалії, яке миттєво підтвердило дійсність моїх документів. Мене звільнили і у супроводі двох співробітників Консульства я направився в аеропорт.
При моїй спробі реєстрації квитка, до працівника Air France підійшов турецький поліцейський з порадою не давати мені посадочного талона. Проте присутність співробітників українського консульства все ж дозволила мені отримати талон на посадку. Тоді цей же поліцейський підійшов до прикордонника, який провіряв мій паспорт, з проханням не пропускати мене. І знову лише втручання консула допомогло пройти прикордонний контроль. На прохання співробітників Консульства, я вислав їм письмове повідомлення з мобільного телефону після того, як літак піднявся в небо. Лише після того українські дипломати покинули аеропорт”.
На запитання, чи пов’язує владика Іларіон ці події з діяльністю якихось конкретних релігійних чи політичних інституцій, він відповів, що в нього таких даних не має.
