Єрусалимська диверсія
Приїзд одразу двох Патріархів до країни з домінуючим мусульманським населенням, але й зі значною долею православного, здавалося, мав би стати суперприводом для демонстрації православної сили та єдності. Єдності саме в московській версії, адже Єрусалимський першосвятитель – один із тих, хто в нинішньому конфлікті між Константинополем і Москвою став на бік саме останньої. Проте ніякої демонстрації не відбулося.
Виявляється, що Патріарх Феофіл прибув до Астани за запрошенням Президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва (про що розповідає сайт Єрусалимської Патріархії), щоб взяти участь у VIII З’їзді лідерів світових і традиційних релігій, який відбувся минулого тижня.
Офіційний ресурс Казахстанського Президента повідомляє про його зустріч із єрусалимським гостем, де зазначено також, що Токаєв висловив подяку Патріарху «за незмінну підтримку ініціативи з проведення З’їзду лідерів світових і традиційних релігій».
Зустрівся, звичайно ж, Блаженніший Феофіл і з керуючим Казахстанським митрополичим округом РПЦ митрополитом Астанайським Олександром – докладний звіт про це опубліковано на сайті округу.
Проте найбільше інформації про візит гостя зі Сходу можна почерпнути між рядками повідомлення про зустріч в Астані двох Патріархів, опублікованій на сайті Московської патріархії. Уся інформація пр подію складається аж із двох речень (подаємо їх повністю і мовою оригіналу: «17 сентября 2025 года в столице Республики Казахстан г. Астане состоялась встреча Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Кирилла с Блаженнейшим Патриархом Иерусалимским Феофилом III. На встрече присутствовал заместитель председателя Отдела внешних церковных связей Московского Патриархата архимандрит Филарет (Булеков)»). Очевидно, що друге речення написано просто «для баласту» – щоб хоч щось розповісти про подію, не сказавши при цьому нічого.
У перекладі з канцелярської мови цього ультралаконічного повідомлення сайту РПЦ стає зрозумілим, що: по-перше, Патріарх Феофіл приїхав лише за запрошенням Президента; по-друге, свій візит він не узгоджував з московським «братом», на «канонічну територію» (за версією РПЦ) якої він прибув; і, по-третє, московському «брату» це не сподобалося так, що він і не збирався це приховувати. Але, оскільки візит єрусалимлянина все-таки відбувся, офіційна Москва мала якось відреагувати. Але більше ніж на коротку зустріч і на два речення про це Патріарх Святого Граду не заслужив.
За час перебування в столиці Казахстану Кирило Гундяєв освятив новозведений храм та звершив молебень у місцевому кафедральному соборі. На жодному з цих заходів єрусалимський собрат присутнім не був. Щоправда, лишається невідомим: чи його не запросили, чи він сам не захотів.
Кирило Гундяєв за роки свого керування РПЦ добре продемонстрував не лише жорстокість по відношенню до підлеглих та адміністраторську безпорадність у внутрішньому управлінні, але й відсутність дипломатичного таланту на міжцерковному рівні. Навряд чи важко було Єрусалимському Патріарху звернутися до Кирила з проханням відвідати Казахстан, щоб не ображати колегу. Проте, не виключено, що звернення було, і була відмова. Нездатність прораховувати події на кілька кроків наперед – це велика проблема Гундяєва, яка і привела РПЦ до її нинішнього стану. Адже ж, якщо Феофіл приїхав супроти бажання Москви, можна ж було перетворити невеличку дипломатичну поразку на велику перемогу, подавши візит Патріарха Святого Града до Казахстану як велике торжество сучасного Православ’я в його московському розливі. Але ж – ні! Принципи дорожчі. І унікальний момент перебування у великій мусульманській країні двох православних Патріархів перетворився на якийсь мерзенний анекдот.
Можливо, нинішній інцидент промине без якихось негативних наслідків для дружніх до цих пір Церков, проте не виключено, що незабаром у таборі симпатиків «нєдєлімой» стане менше на один голос. Скоро побачимо.
