Їх тримають, бо незламні: рік полону священників із Бердянська

16 листопада, 10:40
Їх тримають, бо незламні: рік полону священників із Бердянська - фото 1
Ватикан. 6 вересня 2023 року. Приватна аудієнція Папи Франциска. Єпископи УГКЦ передають Понтифікові незвичний дар: місійний хрест, молитовник і вервицю. А також фотографії двох священників. Папа уважно роздивляється фото. У жовтих ризах зі світлого храму на нього дивляться о. Іван Левицький та о. Богдан Гелета — редемптористи, яких викрали російські силовики в окупованому Бердянську.

Від зустрічі єпископів із Папою минуло два місяці. Від ув’язнення священників УГКЦ російськими окупантами — рік. «Ми регулярно контактуємо з їхніми рідними, — розповідає протоігумен ЧНІ о. Володимир Борейко. — Родина о. Івана отримала офіційне підтвердження від державних структур про те, що він у полоні. До того часу — були тільки чутки. Маємо надію, що така ж ситуація і з о. Богданом. Але де саме вони перебувають, у якому стані, разом чи окремо, на окупованій території України, чи в росії — невідомо».

Їх тримають, бо незламні: рік полону священників із Бердянська - фото 125052

Будували українську церкву

Отці Іван і Богдан прослужили в Бердянську на парафії Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ близько 4 років.

«Ми з чоловіком жили у Приморську, це 20 км від Бердянська, — розповідає вірянка УГКЦ п. Людмила Журавльова. — Отець Іван жив і служив у Бердянську, але їздив і до нас у Приморськ, коли там ще не було священника. Так ми познайомилися і близько потоваришували. Він охрестив мого першого онука у 2019 році. На тих хрестинах навіть владика Степан Меньок був, так випадково вийшло (усміхається).

У наших краях, на Півдні, було мало українського. Зокрема, українських церков. Свого часу ми з чоловіком їздили до Донецька, щоби взяти шлюб у греко-католицькому храмі. Тому потихеньку будували у Приморську свою церкву. До війни в нашому місті було близько 10 тисяч населення, а до храму на свята приходило осіб 10–15. Отець Іван приїхав до нас, коли ще не було церкви — лише маленький тимчасовий будиночок із побіленими стінами.

Коли я вперше побачила о. Івана, то була вражена його тихою шляхетністю, вмінням спокійно і вдумливо слухати. Високий кремезний чоловік, завжди охайний. Мало говорив, але так влучно…».

Їх тримають, бо незламні: рік полону священників із Бердянська - фото 125056

***

Сіра стіна, чорна куртка, смагляве змучене обличчя — 24 листопада 2022 року, майже відразу після ув’язнення, російські пропагандисти знімають о. Івана для сюжету про терористичну діяльність УГКЦ. Звинувачують у зберіганні зброї, допомозі українським диверсантам і «масштабній підривній роботі» проти православного Бердянська. Показують допит. З уст священника — жодного зізнання у скоєнні «злочинів».

***

«Невідомо, у якому статусі перебувають отці в росії: чи як військовополонені, чи як звинувачені у кримінальних справах, — визнає протоігумен о. Володимир. — На жаль, українські правозахисники не мають до них доступу. Ситуація з обмінами полонених складна, бо російська сторона не йде на поступки.

Церква робить усе можливе. Це здебільшого конфіденційний процес. Ми стараємося якнайбільше говорити, щоб ті, хто може допомогти в цій ситуації, були активно залучені. Це дипломатична робота з державними органами влади та на міжнародному рівні з церковною спільнотою. Ми знаємо жорстокість ворога, тому йдеться про здоров’я, а можливо й життя наших священників.

Отець Богдан має проблеми зі здоров’ям — у нього цукровий діабет. Також влітку, перед повномасштабним вторгненням, він пережив операцію на серці. Молимося та маємо надію, що він тримається».

Їх тримають, бо незламні: рік полону священників із Бердянська - фото 125055

Господи, трішки пізніше, добре?

«Пригадую, 30 грудня, за два місяці до повномасштабної війни, померла моя мама, — ділиться спогадами п. Людмила. — Наш будинок стоїть у передмісті Приморська, із найближчих церков — каплиця Московського патріархату. Уявіть, передноворічні приготування: голубці крутяться, торти печуться. Діти їдуть у гості. На дворі страшна хуртовина! Ожеледиця (на Півдні це часте явище). Помирає моя мама. Московський батюшка, що живе по сусідству, відмовляється хоронити. І мій чоловік вирішує подзвонити отцю Іванові. Дзвонить (а отець щойно приїхав додому, ще валізи не розібрав). І отець Іван спокійно каже: „Чекаю на вас завтра об 11-й у приморській церкві“.

Я досі пам’ятаю слова отця Івана після похорону. Таку маленьку, але теплу цитату: „Господи, усі ми мріємо опинитися на небесах… Але трішки пізніше, добре?“. І так усім стало тепло від цього маленького жарту!

Отець часто розповідав про Іспанію, бо 4 роки там служив. Пригадую, якось розповідав про печеру, де на камені побачив напис: „Бог завжди веде вперед“. І він мав у серці оцю здатність іти вперед за Богом. Навіть тоді, коли почалася велика війна і Бердянськ опинився в окупації».

Бути з вірними

«Коли почалося повномасштабне вторгнення, ми дозволили нашим отцям виїхати на безпечну територію України, — продовжує розповідь о. Володимир. — Однак вони обоє вирішили залишитися з вірними. Коли виїхали римо-католицькі священники, наші отці взяли під опіку і їхню парафію. Отець Іван разом із парафіянами створив молитовний майдан. Вони молилися в центрі Бердянська спершу під українськими прапорами за перемогу, потім уже більш нейтрально — за мир, поки зрештою місцева окупаційна влада та російські силовики не затримали отця Івана та деяких парафіян. Парафіян згодом звільнили, а отця залишили в тюрмі. Провели обшук у нашому монастирі, зняли пропагандивний сюжет, завели сфабриковану кримінальну справу. Тоді ж заарештували і отця Богдана…».

Їх тримають, бо незламні: рік полону священників із Бердянська - фото 125057

Окупанти цього не пробачили

Пані Людмила пригадує, що в окупації вони з о. Іваном уже не бачились, не могли виїхати навіть до Бердянська. «Росіяни на блокпостах чомусь не пропускали машини з тонованими вікнами, — розповідає жінка. — А в нас саме така. Казали, що в них, у росії, „так нє положено“. Мій чоловік на роботу їздив через ліс, оминаючи блокпости, щоб окупанти не причепились, не пообдирали своєю зброєю вікна.

Востаннє ми зв’язалися з отцем Іваном у квітні 2022 року. Розуміли, що потрібно виїжджати, і шукали шляхів евакуації. Він підказав, що Карітас вивозить людей у Запоріжжя. Говорив спокійно, як завжди. І я подумала, що він теж виїжджатиме. Вже потім дізналася, що він бував у центрі, молився з людьми за мир… Такого йому окупанти точно не пробачили б. Він зовсім не ховався. Вони з отцем Богданом не виїжджали з окупації. Пізніше я довідалася, що вони в полоні і їм приписують статтю за тероризм».

Ісповідники віри

«Жорстока підступність режиму, який не забув старих методів фальшивих обвинувачень, застосовує тактику наклепу й підстави, тільки щоб ув’язнити неугодних йому людей. Чим не угодили наші отці? Тим, що молилися прилюдно за мир? Тим, що вони греко-католики? — зазначає на своїй фейсбук-сторінці владика Степан Меньок, екзарх Донецький. — Те, що вони вже є ісповідниками віри, переслідуваними за релігійну належність до УГКЦ — сумніву немає. Всемогутній Бог знає, що робить, але нам важко це зрозуміти, як і важко зрозуміти мученицьку смерть апостолів, улюблених учнів Ісуса Христа… Що ми можемо зробити? Усилити молитовну практику в їхньому наміренні».

***

«Тільки молитися. Залишається тільки молитися, — говорить п. Людмила. — Я думала, чому їх так довго тримають… Мабуть, вони дратують ворогів своєю впевненістю, спокоєм і любов’ю до всіх людей. Їх тримають, бо незламні.

Я досі чекаю, що наших отців визволять. Отець Іван ще точно дасть шлюб моїй доньці!» (усміхається).

У четвер, 16 листопада, виповнився рік, відколи російські окупанти викрали двох отців-редемптористів – Івана Левицького та Богдана Гелету в м. Бердянськ. У цей день в УГКЦ закликають молитися за їхнє звільнення. О 18:00 у храмі Священномученика Йосафата у Львові, де о. Іван був у 2015–2019 роках настоятелем, відбудеться Літургія та Молебний чин до блаженного священномученика Миколая Чарнецького. А о 20:00 розпочнеться молитва на вервиці онлайн на «Живому телебаченні» за звільнення полонених священників.