• Головна
  • Юрій Чорноморець. Богословське і філософське невігластво в праці Тараса Борозенця «Сучасне християнське богослов’я і науково-технічний прогрес»...

Юрій Чорноморець. Богословське і філософське невігластво в праці Тараса Борозенця «Сучасне християнське богослов’я і науково-технічний прогрес»

07.12.2010, 23:17
Юрій Чорноморець. Богословське і філософське невігластво в праці Тараса Борозенця «Сучасне християнське богослов’я і науково-технічний прогрес» - фото 1

Є такі люди, які ледве вилупившись із яйця філософського дитинства спішать видати свої книги. Ще й хочуть потім захистити ці книги як кандидатські з усіх відомих наук. Філософських та богословських. Ще й вчать всіх як правильно жити. До таких скороспілих «пустишок» належить і Тарас Борозенець із його книгою «Сучасне християнське богослов’я і науково-технічний прогрес».

borozenec_bookЄ такі люди, які ледве вилупившись із яйця філософського дитинства спішать видати свої книги. Ще й хочуть потім захистити ці книги як кандидатські з усіх відомих наук. Філософських та богословських. Ще й вчать всіх як правильно жити. До таких скороспілих «пустишок» належить і Тарас Борозенець із його книгою «Сучасне християнське богослов’я і науково-технічний прогрес».

Головні тези утверджуються через ігнорування цілих напрямків в теології

Автор твердить, що: «Якщо католицизм і православ’я, спираючись на свої традиційно-класичні концепції співвідношення віри та розуму, займають загалом критичну позицію щодо сучасності, то протестантизм, розвиваючи так звану “секулярну теологію”, активно переосмислює основоположні релігійні принципи з позиції постмодерного релятивістичного плюралізму». Перше, що впадає в очі – це ігнорування протестантського фундаменталізму. Протестантський фундаменталізм суттєво впливає не лише на протестантизм в Америці, але і в Україні. Ігнорування його не лише помилка. Борозенець просто вводить читача в стан ступору. Наприклад я ні разу не чув про публічний виступ в Україні протестанта, який би «переосмислював основоположні релігійні принципи з позиції постмодерного релятивістичного плюралізму». І навпаки, на кожному кроці зустрічаємо протестантську боротьбу з постмодернізмом та релятивізмом, захист консерватизму і креаціонізму. Отже, в своєму твердженні Борозенець ігнорує половину сучасного протестантизму.

Дивним є твердження, що католицизм і православ’я спираються на свої традиційно-класичні концепції співвідношення віри та розуму. Вчення про віру та розум постійно переосмислюється. Православ’я XX століття в порівнянні із XIX століттям значно більше говорило про роль досвіду. І через призму повернення до досвіду нові вчення про співвідношення віри та розуму: академічні, неопатристичні, «обновленські». Вчення про віру та розум в католицизмі після Другого Ватиканського Собору переосмислено взагалі радикально, оскільки предметом віри та розуму для християнина оголошено самого Христа, а не пропозиційні істини. Отже, в своєму твердженні Борозенець ігнорує суттєві процеси в католицькій та православній думці.

Дивним є твердження, що православ’я і католицизм «займають загалом критичну позицію щодо сучасності». Це твердження є настільки радикальним спрощенням, що може привести лише до спотвореного уявлення про позицію і православної Церкви і тим більше – Римо-Католицької Церкви.

Згідно із Борозенцем, християнство завдяки процесам переходу до постмодерної цивілізації закономірно перетворюється на субкультуру, зникаючи як універсальна культура! Дивно, що Борозенець залишається викладачем в Академії, якщо християнство згідно із його поглядами приречене із необхідністю на історичну поразку, на перетворення в субкультуру!

Автор видає за істину власні фантазії

Центральні положення праці Борозенця обґрунтовуються фактично в двох параграфах «Феномени науки й техніки у традиційному вченні християнської церкви» і «Загальна теологічна характеристика й оцінка феномену науково-технічного прогресу». Ці параграфи тому заслуговують на особливу увагу. Але саме ці параграфи складаються із цілих грон помилкових тверджень, довільних узагальнень, упереджених перекручень, а то і простих фантазій автора.

Читаємо: «Християнське розуміння сутнього й метод його пізнання спочатку були викладені в книгах Святого Писання, перш за все в книзі Буття». Тобто згідно із Борозенцем, Мойсей при написанні книги Буття вже був християнином і викладав християнську онтологію та гносеологію!

Читаємо: «Християнство як і будь-яка інша релігія у своєму відношенні до сутнього спирається на певні метафізичні принципи». Все життя думав, що християнський світогляд формується віровченням, але ось у Борозенця надибую на радикальне твердження: християнський світогляд формується метафізикою! І кожний релігійний світогляд визнається метафізичними принципами!

Ви вірите що Бог вільно створив світ? Ви це знаєте із Біблії, із катехізису, із творів Отців, із постанов Вселенський соборів, із Символу Віри? Ну нічого, Борозенець вас навчить протилежному. Згідно із новоявленим богословом світ створений з необхідністю! «Через свою абсолютну актуальність думка Божа про творіння з необхідністю створює його і надає йому незмінні закони існування». Ось такий неоплатонізм. Прямо якась гегелівська діалектика! Бог творив світ не вільно, а з необхідністю його думка створила світ! І дала йому закони існування!

Ви думаєте, що у людини є свобода? Що людина вільно вибирає шлях життя чи шлях смерті, шлях гріха чи шлях спасіння? Нічого, Борозенець вам розповість, що згідно із Отцями «Існування творіння у всіх його різновидах є абсолютно закономірним». Ви скажете – що це кальвінізм? А він вам – це втілена Божа воля, і ваше завдання її пізнати! Ви все життя думали, що суттєві умови спасіння – це віра, виконання заповідей Божих, любов? Нічого, споглядальник Борозенец розкаже Вам, що спасіння залежить лише від пізнання. «Пізнання волі Божої є суттєвою умовою для спасіння  як людини». Як же виконання цієї волі Божої? Це не суттєво, бо навіть євангельські заповіді важливі лише для пізнавального процесу: щоб душа могла пізнавати. Ви скажете, що це якийсь гностицизм? Вам скажуть, що це православна метафізика, яку сповідувала вся традиція християнська до появи католицизму та протестантизму!

Ви не знаєте коли буде кінець світу чи ще щось із Божих планів приховано від вашого розуму? Нічого, Борозенець скаже що у Вас тимчасове «умопомраченіє» чи «шизофренія», оскільки «воля Божа щодо всього творіння разом із засобами її осягнення з цілковитою повнотою (для пізнавальних можливостей людини) розкриті Богом у Святому Письмі». Ви думаєте, що навчитися як включати телевізор чи користуватися побілкою можна від інших людей чи прочитавши інструкцію? Що про електрику написано в підручнику фізики? Ви – не християнин! Згідно із Борозенцем «для християнина, окрім Біблії фактично немає і бути не може інших джерел істинного знання про сутнє». Нагадаю, що сутнє – це все, що Вас оточує. Отже, і про маршрут автобуса, і про склад продуктів, і способи приготування борщу, і про все на світі Ви можете дізнатися із Біблії. І не просто можете – повинні це робити. Бо для вас не може бути інших джерел пізнання про сутнє! Ви скажете що це не православне вчення? Нічого, Вас звинуватять в недостатньому духовному досвіді, шизофренії, постмодерному лібералізмі – ким би Ви не були в реальності. Видно такі знання про Вас Борозенцю теж відкриваються із Біблії! Бо ж «В зв’язку зі своїм богонатхненим характером, Біблія є книгою, яка вміщує в собі всю доступну й необхідну для людини повноту істинного знання у всіх сферах її життя без виключення». Отакої! У Вас у ванні прорвало трубу? Не знаєте що робити? Читайте Біблію! Там нічого не написано про те як перекрити воду? Ну значить це не є необхідним знанням! Ні теоретично, ні практично!

Ви були впевнені, що Отці Церкви вчили про три здатності людської душі: розум, емоційність та чуттєвість? Нічого, великий Борозенець робить відкриття – поруч із цими здатностями отці говорили ще про одну здатність душі – віру. «Віра є здатністю людського духу, яка дана людині Богом саме для споглядання надприродних істин». У Вас є інше розуміння віри? Ви – єретик! У Отців було інше? Ну то й що? Борозенець знає краще, у нього ж споглядання аж б’є фонтаном!

Вас питає дитина чи можна розбирати розетку? Згідно із Борозенцем Вам треба пошукати відповідь у Біблії. «Виходячи виключно з постулатів Біблії, людина повинна приймати чи заперечувати всі знання, які вона набуває за посередництвом як свого чуттєвого, так і свого духовного досвіду». Отже, виходячи виключно із постулатів Біблії Ви маєте відповісти дитині на питання «чи небезпечно розкручувати розетку?» А оскільки Ви не знаходите ні розетки, ні електрики в Біблії, то Ви – не християнин! Борозенець визнає, і вчення про атоми та електрони – єресь. Насправді – увага! – матерія складається із чотирьох елементів: води, вогню, повітря і землі! «Традиційне християнство в принципі не визнає невизначеності відносного сутнього, будь-які прояви невизначеності розглядаються не інакше, як абсурдні породження нігілізму й атеїзму. Для нього не можливо сприйняти атомізм й еволюціонізм, які як відомо продовжують мати фундаментальний статус для сучасної наукової картини світу, саме через те, що в них під наукоподібним виглядом заперечується будь-яка визначеність й осмисленість космосу». Ну немає атомів! Вчення про них – духовно небезпечне! «атомізм розпорошує внутрішній зміст сутнього в безкінечності без’якісних і не сприймаємих часток». Так і хочеться спитати – а як же працював твій комп’ютер на якому ти наклав цю галіматю? Елементи вогню чи води, повітря чи вогню надавали йому енергії? «Традиційна християнська натурфілософія на противагу атомізму стверджує як кількісну обмеженість структурних елементів матеріального сутнього, так і їх якісну визначеність (вчення про чотири стихії)». Як говориться – коментарії зайві. Все канонізовано. Навіть Бог оголошений простором! «Біблія говорить про три просторові модуси (перший космічний, другий ангельський і третій Божий) творіння». Отже, є просторовий модус творіння, який … Божий. Що це пантеїстичний маразм – я не знаю.

Ви знаєте, що святі Отці не догматизували вчення про світ? Що не було таких догматів прийнято на вселенських соборах. Що св. Йоан Дамаскін спеціально пояснював, що для християн прийнятні різні наукові картини світу, бо вони всі мають відносне значення? Нічого, Борозенецб вирішує все за Отців. І вже згідно із ним космологія із чотирма стихіями і всіма іншими здогадками античної філософії «канонізована»: «Християнські уявлення про творіння й Творця походять з одного джерела (Святе Писання), вони логічно взаємопов’язані  і рівною мірою мають догматико-віровчительний статус для віруючого. Навіть ті її елементи, які знаходяться також і в інших натурфілософських вченнях, як, наприклад, вчення про стихії в античній натурфілософії, вважаються сприйнятими тільки завдяки богодухновенній санкції згори»! Отже, віруйте в те, що матерія створена із води, вогню, землі та повітря! Відмовляйтеся користуватися безбожними електроприладами! Відмовляйтесь від всіх досягнень сучасного світу – бо вони суперечать догматизованому (Борозинцем, звичайно) вченню. Якщо Ви відкриваєте будь-який підручник із догматики і патрології, і читаєте, що навіть при наявності згоди отців щодо питань космології чи математики – їхнє вчення не вважається обов’язковим – Ви повинні прийняти всю давню космологію! Бо це теж «істини віри» - за твердження Борозенця християни саме так вчать. Ви читаєте, що згода отців має силу лише у питаннях віровчення і моралі? Ну так Вам же Борозенець пояснив, що це питання віровчення – вірити в чотири елементи! Викиньте із голови впевненість в таблиці Менделеєва, віру в атомізм! Їдьте під Пермь і копайте печеру!

Вас навчили, що образ Божий – це людська розумність та воля, а подоба – це чесноти? Ви це читали в Василя Великого, Діадоха Фотікійського, Максима Сповідника? Викиньте це із голови! «саме через свою розумність людина є образом і подобою Божою»! «Саме пізнання є шляхом актуалізації образу Божого в людині і тому саме через нього людина може і повинна уподібнюватися своєму Творцеві»! Отакої! Чесноти не роблять Вас подібними Богові, Ви не реалізуєте образ Божий, не чесноти роблять Вас достойними обожнення. Якщо Ви щось таке читали у Отців – забудьте! Новий гностик Борозенець запевняє Вас у тому, що Ваше і церковне розуміння було помилковим. Лише він знає як правильно розуміти вчення Отців! Ви наблизитеся через знання до Бога! В пізнанні – покликання людини. Якщо Ви там щось почитаєте в Біблії про любов – виникнете це із голови. Якщо Ви прочитали Нагірну проповідь – то Вам не потрібно! БО так вирішив Борозенець!

Ви бачите навколо себе прогрес цивілізації? Це погано, дуже погано. Бо існує «прямо пропорційне співвідношення між ступенем падіння людини й зростанням його науково-технічної могутності», «описане на перших сторінках Біблії».

Ви знаєте, що у Візантії викладали в університетах весь курс наук? Це не по-православному, а тому цього не було! Ви знаєте, що противники Палами Варлаам, Акіндін, Нікіфор Григора — не читали Тому Аквіната? Дуже погано, бо так вчить Борозенець. Начиталися – і напали на Паламу!

Ви знаєте, що протестанти претендують на володіння абсолютною істиною? Погано, бо Борозенець Вам розкаже протилежне: «З самого початку свого існування протестантизм виступає проти будь-яких абсолютистських претензій на володіння істиною, не виключаючи й себе самого». Видно, коли Лютер проголошував «стою на цьому і не можу інакше» — він пожартував!

Ви знаєте, що католицизм зберігає власні догмати і що сам Борозенець про це писав? Дивно, але раптом Ви бачите наступне «відкриття»: «більшість догматів, які піддавались сумніву протестантами у ХVІ ст., переглянута сучасним католицизмом»! Хто? Коли? Як? Як це так «католицизм переглянув догмати!». І ніхто про це нічого не чув, а Борозенець ось розказав!

Ну і так далі, і тому подібно.

Оскільки вже настав вечір, і моя голова вже втомилась від маразму, а живіт – від сміху, я закриваю «фундаментальну працю», яка «вперше систематично аналізує» і т.д. і т.п. До речі – як це вперше? Сам автор зазначає, «що тема була в центрі уваги багатьох дослідників»! Що ж тоді вперше? Видно вперше — концентрація глупоти на одну «богословську» голову!

 * * *

Критику загальної методології Борозенця читайте в статті Геннадія Христокіна «Підміна богослов'я на філософію у «православній теології» Тараса Борозенця» на Богословському Порталі