«Забобони. У що ми віримо?» — тема грудневої «Кани»
Як не боятися чорного кота, який переходить дорогу, жінки з порожнім відром, розбитого дзеркала та інших «дивних сил» — про це у свіжому, грудневому числі християнського журналу для родини «Кана».
За вікном ХХІ століття, інформаційна або електронна ера, а люди продовжують вірити в забобони. Чому? Де корінь цього марновірства такого поширеного в нашому, як-не-як, християнському суспільстві?
Про те, чому люди вірять у забобони, як це впливає на психіку людини «Кана» запитала у кандидата психологічних наук Вікторії Лашук. Зокрема, психолог говорить, що «соціально-економічна, духовна кризи в суспільстві посилюють у людей відчуття страху, тривоги, розгубленості, безсилля і, відповідно, схильність керуватися забобонами. Під час негативних трансформацій найчастіше людина перестає розраховувати на розум та логіку при ухваленні рішень, щоб зняти зі себе особисту відповідальність за наслідки власної діяльності».
Кожному начебто й зрозуміло, що забобонність і християнське життя – речі несумісні. Чому ж тоді у нас прижилося так багато прикмет, знаків і віщувань, у які люди готові вірити, хоч якими б абсурдними вони не були? Наприклад, якщо під час таїнства Подружжя нареченій або нареченому впаде обручка – чекай біди. Родичу небіжчика не можна нести труну з його тілом, бо той невдовзі покличе його за собою. Дитині, яку хреститимуть, треба обов’язково вчепити червону нитку – щоб ніхто її не врік... Отож, про найпоширеніші забобони на прикладах зі священичої практики розповідає настоятель церкви свщм. Климентія Шептицького у Львові, єромонах Севастіян Дмитрух у статті «А де здоровий глузд?».
У свою чергу, в коментарі для грудневої «Кани» о. Володимир Ждан, канцлер Стрийської єпархії УГКЦ, говорить, що віра в забобони є великим гріхом: «Це порушення першої заповіді Божої: “Я є Господь Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів, крім Мене”. Бо якщо ми залежні від якихось забобонних обставин чи віримо в прикмети, тоді волю Божу ставимо на друге місце». А інший із авторів цього числа говорить, що віра у забобони поневолює людину, тримає її у постійній напрузі і страху.
У цьому номері також є цікавий і корисний матеріал про «успішне» батьківство. «Нещодавно я був на батьківських зборах у класі, де навчаються мої доньки, — розповідає психолог В`ячеслав Халанський. — З першого погляду можна було визначити, хто з батьків, які також прийшли на збори, більш, а хто менш заможний. Під час зборів учителька раптом виділила одну маму, яка придбала парти і стільці для цілого класу. Цієї миті я мимоволі зловив себе на думці: «Нічого собі! Ці батьки точно можуть чимало дозволити своїм дітям». Із власного досвіду знаю, що наслідком таких думок, зазвичай, є відчуття пригніченості і певного розчарування в собі». Але стаття цього автора не про фінансову успішність батьків, а про успішність людей у ролі батьків, котрі здатні виховати внутрішньо вільну, сміливу і добру людину.
Окрім того, у цьому числі є знайомство з неординарною родиною Віталія та Наталі Тиманів, інтерв'ю із знаною українською письменницею та перекладачем Вірою Вовк, матеріал про душпастирство серед глухих й про те, як важливо у тиші почути іншого.
Також у «Кані»: роздуми про віру, відкладання справ у «довгу шухляду», свідчення, яке змінило життя, цікаве інтерв'ю про добре кіно, майстер-клас «Творче чаювання», подорож до бурштинової столиці України, а ще – блоги, книжкові рецензії, сімейні кулінарні рецепти, поради про життя, здоров'я та дозвілля.
Триває передплата журналу “Кана”. Передплатний індекс: 68747.
Вартість передплати журналу “Кана” на 2014 рік, включно з поштовими витратами: 1 міс. — 14.55 грн., 3 міс. — 43.05 грн., 6 міс. — 84.45 грн., 11 міс. — 154.05 грн.
Про новини «життя» журналу читайте на сторінці у Facebook.
