Є одна заповідь яка особливо гостро звучить саме зараз, коли наш український народ потерпає від військової та збройної агресії зі сторони російської федерації. Вона звучить коротко, але інформативно: «НЕ ВБИВАЙ!» Це є шоста за рахунком, з Десяти Заповідей, які згідно зі Старозавітньої книги «Вихід» Господь дав Мойсею, а через нього вже народу ізраїльському. Згодом, коли утворилася християнська Церква, перші члени якої були саме євреї, ці заповіді стали духовним та моральним кодексом для багатьох віруючих у Христа.

Але одною з найсуперечливіших заповідей для виконання є саме «Не вбивай!» Деякі християни, керуючись цією заповіддю, не йдуть в армію або на фронт, бо брати у руки зброю, яка позбавляє життя іншої людини, – гріх.

Також представники інших релігійних течій (наприклад Крішнаїти) Заповідь «Не вбивай!» трактують так, кажучи що «Бог заборонив лишати життя живих істот – людей, тварин, риб.»

Дуже багато питань і до самої книги «Вихід» (20 розділ) де вперше зустрічається ця Заповідь, бо у наступному розділі, одразу описуються закони про тілесні ушкодження й убивства, кого слід страчувати, а кого – ні, та за які провини. Виходить, що текст суперечить сам собі?

Тому виникають у деяких такі питання: Чи порушують Заповідь ті християни, які йдуть на фронт? Чи можна лишати життя тварин та риб для того, щоб з них приготувати смачний обід?

Щоб дослідити та відповісти на питання та виклики, треба звернутися безпосередньо до першоджерела, а саме – давньоєврейської мови, на якій ця Заповідь вперше була прочитана для відкритої публіки.
Проблема у тому, що наше дієслово, яке ми перекладаємо з тексту Старого Завіту як «вбивати», в тексті першоджерела має не одне значення. Перейдемо до основного.

«raw-tsakh’» (рацах) – саме це давньоєврейське слово вживається у заповіді «НЕ ВБИВАЙ» (Вихід 20:13), яке означає навмисне вбивство, або випадкове (ненавмисне) вбивство. Це слово в Старому Завіті зустрічається 47 разів і в багатьох випадках воно стосується саме побутових конфліктів, які на жаль приводили до фатальних наслідків. Ось кілька прикладів з книги Числа:

«То оберіть собі міста, які будуть у вас містами для сховища, куди би міг втекти убивця (raw-tsakh’), який убив людину ненавмисне.» (Числа 35:11)
«Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця (raw-tsakh’), убивцю повинно видати на смерть.» (Числа 35:16)
«Якщо хто вб’є людину, то вбивцю (raw-tsakh’) необхідно вбити на підставі показань свідків; але одного свідка недостатньо щоб осудити його на смерть.» (Числа 35:30)

З приведених прикладів ми бачимо, що вбивство, яке порушує Заповідь – це наслідок побутових суперечок між «одноплемінниками», а не вбивство військового, ритуального або кулінарного характеру (звірі для жертвоприношень чи для приготування м’ясних страв). Також читаючи ці тексти, ми розуміємо що покарання за навмисне і ненавмисне вбивство не однакові. Все залежить від ситуацій та обставин, тому для тих, хто ненавмисно зробив злочин, то для таких були окремі міста – сховища, для того, щоб там відбувати своє покарання. Тому і в самій шостій Заповіді дивлячись у контекст Писання, були розширені тлумачення того, що робити з її порушником.

А що ж іншими давньоєврейськими словами, які також у нас перекладаються як «вбивство?» Давайте коротенько розглянемо:

«haw-rag’» (хараг) зустрічається у тексті Старого Завіту 166 разів. Саме це слово дуже часто використовується при описі військових та політичних конфліктів:

«…Убили (haw-rag’) царів мадіамських: Євія, Рекема, Цура, Хура в Реву...» (Числа 31:8)
«…Давид знищив (haw-rag’) у сирійців сімсот колісниць і сорок тисяч вершників…» (2 Самуїла 10:18)

«naw-kaw’» (накаг) – слово, яке має багато значень, як: захопити, вбити, знищити, вдарити, уразити, смертельно поранити, карати. Воно зустрічається аж 501 раз і має широке використання – від Божественної кари та ураження, до смерті під час війни:

«І Я простягну руку Мою, і вражу (naw-kaw’) Єгипет усіма чудесами Моїми, що вчиню серед нього…» (Вихід 3:20)

«І пройду Я тієї ночі по землі єгипетській, і вражу (naw-kaw’) кожного перворідного в землі єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я – Господь!» (Вихід 12:12)

«І розбив (naw-kaw’) Іоанафан філістимську охоронну заставу, що була в Гіві...»
(1 Самуїла 13:3)

З приведених вище прикладів, можна чітко зрозуміти, що контекст заповіді «Не вбивай» - вузький та стосується взаємовідносин між ближніми, сусідами та людьми з одного плем’я. Тому, коли ворог йшов у наступ, то ізраїльський народ без вагань ставав на захист своїх родин та народу знищуючи ворога, керуючись єдиним правилом – вижити. Тому християни, які йдуть захищати кордони своїх держав від агресорів – не порушують цю заповідь.

З приводу вбивства тварин через кулінарні побажання – це моральна справа кожного. Якщо релігійні та моральні переконання людини не дозволяють їй вживати м’ясні продукти, то хай не вживають. Що говорить Біблія? Вона дає рекомендації з приводу того, яких тварин можна вживати, а яких ні. Детальніше з приводу цього, можна подивитися, прочитавши книгу Левит 11 розділ.

Біблія – це неоднозначна книга, особливо, коли ми користуємося перекладами не маючи можливість дослідити текст першоджерела. Не все що написано – прямо означає те, що нам може спасти на думку. Дуже часто, поверхневе розуміння біблійних текстів породжує маніпулятивні теорії та твердження, роблячи текст ще більш незрозумілим.

Не притягуймо «сову на глобус» та не приписуймо тих сенсів в тексті Писання, яких в них не закладено, враховуємо контекст та аудиторію, якій писались ті або інші книги Біблії.

Цитати з Біблії подані у перекладі доктора теології В.О. Громова. Видання: «Біблія або Вічне Євангеліє» 2-ге видання. 2023.