Я можу зрозуміти людей, що намагаються передати солдатам Біблії, Нові Заповіти, молитовники. Але, чи здатні зрозуміти ці люди, що Біблія – останнє, що вони можуть дати військовим?

Перше, що треба зробити – дати воїнам перепочити, дати заміну. Для цього комусь з тих, хто намагається передати солдату Книгу, треба прийняти рішення та піти у військо.

Велика кількість так званих капеланів, що діють на власний розсуд та постійно намагаються дати військовим Євангеліє, при цьому декларують пацифістські погляди та уникають Збройних сил, як чорт ладану. Таке «служіння військовим» буде не більш корисним та правильним, ніж спроби священника-педофіла послужити дитячому притулку. Чи не хочете ви, друзі, надягнути однострій для того, щоб воїн зміг отримати заміну, поїхати додому та розгорнути там подаровану вами Книгу?

Спроби людей, що уникають захисту своєї країни, дати військовим Біблію, виглядають як намагання кинути гранату у бліндаж та швидко відскочити. Біблія – не граната, та не амулет, що буде діяти сам по собі. Для більшості змучених, втомлених війною та безкінечною службою людей ця Книга залишиться зайвим предметом, якщо поруч не буде побратима, який читає цю Книгу сам та живе за Словом Божим. «Ти тут, я тут. Тобі важко, мені важко. Але поглянь, є в мене щось, що кожного дня надихає мене на життя та боротьбу».

Солдат відкриє чотири Євангелія, якщо йому розкаже про них його капелан, який вже до цього власним життям засвідчив «п’яте Євангеліє» постійної турботи та підтримки. Військовий візьме Новий Заповіт з рук власної дитини, якої друзі-волонтери влаштували свято та подарували Євангеліє разом із теплим одягом, солодощами, іграшками.

Як християнин-протестант, я стверджую: «Тільки Писання». Кожного дня я читаю Слово та в ньому знаходжу світло для свого шляху. Вірю, що ця Книга здатна врятувати людину, змінити життя, зцілити душу та підкріпити тіло. Вірю, що кожному військовослужбовцю, від генерала до солдата, треба мати можливість відкрити Святе Письмо та почати читати, щоб почути Божий голос. Для цього нашим воїнам важливо почути голос іншої людини: «Ти тут, я тут. Тобі важко, мені важко. Але поглянь, є в мене щось, що кожного дня надихає мене на життя та боротьбу».