Заява РПЦ з приводу подій у Західній Україні (1989)
В цiй обстановцi вiд iменi нашої Церкви ми звертаемося до II З’їзду народних депутатiв СРСР, до урядiв Союзу РСР та УРСР, до мiсцевих органiв влади, громадськостi, до православних i католиків, до всiх вiруючих i невiруючих — громадян нашої країни — з проханням усвiдомити всю трагiчнiсть ситуацiї, яка cклалася в захiдних областях України, та її можливі сумнi наслiдки для долi нащої Вітчизни.
ЗАЯВА
Священного Синоду Руської Православної Церкви
у зв’язку з ситуацiєю в захiдних областях Українського Екзархату
Священний Синод з глибоким смутком i тривогою сприймає трагiчну ситуацiю, що склалася останнiм часом у захiдних областях України в зв’язку з жорстокими і протиправними дiями, органiзованими представниками т. з. комiтету „по захисту Українськї католицькї Церкви”, деякими дiячами Народного руху України за перебудову та католиками схiдного обряду проти православних вiруючих. На превеликий жаль, це вiдбувається на фонi бездiяльностi або прямого потурання мiсцевих властей.
Ми звертаємо увагу на ряд насильницьких i злочинних актiв, якi нарушують мирне життя людей, штучно розпалюють ворожнечу i ненависть мiж православними та католиками. Захоплюються храми православних общин i оскверняються їхнi святинi. Духовенство та вiруючi насильно виганяються i не мають можливості молитися вiдповiдно до православноi вiри та церковних правил.
Починаючи з Преображенського храму у м. Львовi, захопленого 29 жовтня 1989 р., мали мiсце десятки аналогiчних випадкiв. Були також спроби захопити кафедральнi собори у Львовi, Тернополi та Iвано-Франкiвську. Це супроводжувалося фiзичними сутичками мiж унiатами, що нападали, та православними, що оборонялися. Одна з таких cутичок, яка мала мiсце 13 грудня 1989 р., перешкодила архiепископу Львівському i Дрогобицькому Iринею увiйти до Андріївського храму для вiдправи в ньому богослужiння у престольний празник. Архiєрея було грубо вiдтиснуто групою безчинствуючих людей, а храм захоплено.
Подiбне мало мiсце у м. Сокаль при спробi єпископа Кiровоградського Василiя увiйти до храму для вiдправи в ньому богослужiння на запрошення правлячого архієрея та місцевої парафії. 12 грудня в результатi захвату унiатами православного храму у Золочiвському районi Львiвської областi, помер священик Василь Бочало. З тiєї ж причини священик Преображенської церкви м. Львова Йосип Стегнiй все ще перебуває у лiкарнi в тяжкому станi.
Вiд православних з рiзних мiсць надходять тривожнi повiдомлення: загрожуючи фiзичною розправою, їх схиляють до переходу в унiю, примушуючи пiдтвердити це своїми пiдписами.
Ми вважаємо, що в такiй ситуацiї опитування населення щодо його конфесiональної приналежностi не може бути об’єктивним.
Ми також iз занепокоєнням засвiдчуємо, що в захiдних областях України державний закон не дiє, зневажається Конституцiя СРСР, грубо порушуються мiжнароднi угоди з прав людини та релiгiйної свободи, лунають заклики до видалення православних з територій захiдних областей України, розпалюється ворожнеча всерединi українського народу та мiжнацiональний розбрат.
Стурбоване розвитком подiй, Священне керiвництво Московського Патрiархату вжило ряд заходiв, спрямованих на стабiлiзацiю обстановки, на створення необхiдних умов для мирного вирiшення проблем православно-католицьких вiдносин у захiдних областях України. Зокрема, контакти з народними депутатами, звернення до союзних, республiканських та місцевих органiв влади, а також контакти з Римом, екуменiчними органiзацiями та засобами масової iнформацiї.
В цiй обстановцi вiд iменi нашої Церкви ми звертаемося до II З’їзду народних депутатiв СРСР, до урядiв Союзу РСР та УРСР, до мiсцевих органiв влади, громадськостi, до православних i католиків, до всiх вiруючих i невiруючих — громадян нашої країни — з проханням усвiдомити всю трагiчнiсть ситуацiї, яка cклалася в захiдних областях України, та її можливі сумнi наслiдки для долi нащої Вітчизни. Ми вважаємо, що законність, а не насильство може зупинити сутички i створити передумови для розв’язання конфлiкту. Ми закликаємо до негайного припинення всiх насильницьких актiв, до звiльнення захоплених храмiв, до вiдновлення законностi та забезпечення для всiх гарантованої Конституцією свободи совісті.
Уповаючи на милiсть Божу, ми закликаємо як православних, так і католикiв молитися одне за одного i пам’ятати, що права одних не можуть бути задоволенi за рахунок прав iнших, що через дiалог, а не через конфронтацію лежить шлях до вирiшення проблем, якi роздiляють нас протягом вiкiв.
Патрiарх Московський і всієї Русі ПИМЕН
Члени Священного Синоду:
Патріарший Екзарх України, митрополит Київський і Галицький ФIЛАРЕТ
Митрополит Ленінградський i Новгородський АЛЕКСIЙ
Патріарший Екзарх Білорусії, митрополит Мінський i Гродненський ФIЛАРЕТ
Митрополит Крутицький i Коломенський ЮВЕНАЛIЙ
Архієпископ Астраханський і Єнотаєвський ФЕОДОСIЙ
Архієпископ Берлінський i Середньоєвропейський ГЕРМАН
Архієпископ Львівський i Дрогобицький IРИНЕЙ
Архієпископ Чебоксарський і Чуваський ВАРНАВА
Єпископ Калузький і Боровський IЛIАН
Керуючий справами Московської Патріархії Митрополит Ростовський i Новочеркаський ВОЛОДИМИР
Джерело: „Православний вісник”, 1990, №2, лютий. — С. 5-6
