Зимненське диво
Надія ГОЦУЄНКО. - "Дзеркало тижня", 8 листопада 2008 року
За переказами, 1001 року князь Володимир Великий облюбував тутешню мальовничу місцевість для полювання. Він наказав побудувати на високому лівому березі річки Луги два храми й зимовий княжий терем. Сусіднє село так і назвали — Зимне. Пізніше тут звели монастир. Його вигідне розташування, добротні могутні стіни з чотирма кутовими вежами якнайкраще підходили для західного форпосту князя.
Під захистом хрестителя Русі
Під захистом хрестителя Русі
Святогорський Свято-Успенський Зимненський монастир — одна з найдавніших православних святинь. Тут зберігається Зимненська чудотворна ікона Божої Матері. Це сімейна реліквія: 988 року князь Володимир отримав її в благословення на шлюб із грецькою царівною Анною. 1006 року Володимир подарував цю дорогу для нього річ монастиреві в Зимному, і вона стала покровителькою Святої гори, на якій той розташований.
Невеличке село Зимне приймає десятки тисяч прочан не тільки з нашої країни, а й з-за кордону. Люди щиро вірять, що образ чудотворної ікони Божої Матері, який зберігається у Святогорському Свято-Успенському Зимненському монастирі, несе мир і лад у родини, допомагає жінкам при безплідності, може зцілити від онкологічних захворювань і очних хвороб. До слова, тут діє й сучасний офтальмологічний центр. Тож парафіяни можуть вибирати на свій розсуд: записатися на прийом до дипломованих офтальмологів чи сподіватися на прозріння, приклавшись до чудотворної ікони. Втім, більшість тих, хто потребує допомоги, роблять і те і інше.
Розповіді про випадки зцілення чудотворною іконою передають із вуст у вуста. Так, зимненські послушниці пригадують, як на тисячолітній ювілей монастиря 2001 року сюди приїхала жінка, мати якої давно була прикута до ліжка. Дочка довго молилася біля ікони, просила про зцілення — і хвора підвелася-таки на ноги.
А 64-річна Валентина Панасевич, місцева жителька, сама підійшла до групи журналістів поділитися своєю радістю. Розповіла, що дуже ушкодила коліно. Порадили піти в монастир, помолитися іконі Божої Матері. Йти довелося на милицях. Зате через кілька днів настало полегшення, і милиці більше не знадобилися.
Одна з легенд про Зимненську ікону така. 1724 року село Зимно придбав ревний католик, волинський староста Михайло Чацький. Він наказав переобладнати храм на костьол, із п’яти куполів залишити два, привласнив усі церковні скарби, розорив усипальницю, забрав коштовності померлих, зняв прикраси з Зимненської ікони. Глузуючи з образу, він викрикнув: «Що ж, православна святине чудотворна, так і не змогла ти врятувати свій православний монастир!» Після таких слів нечестивець осліпнув, а три роки по тому помер. Кара вразила весь рід Чацьких — його спадкоємці чоловічої статі за три роки до смерті втрачали зір.
Нині в обителі мешкають 40 черниць. Завдяки добре розвиненому господарству (золототкацька майстерня, пекарня, скотарня, великий фруктовий сад) тут допомагають нужденним: пенсіонерам, багатодітним сім’ям, безробітним виділяють продукти харчування, організовують доброчинні обіди. При монастирі виховуються діти з неблагополучних родин, діє табір для дітей-сиріт.
Біля підніжжя гори, на якій розташований Свято-Успенський Зимненський монастир, є джерело преподобного Варлаама Печерського. Розповідають, що 1065 року перший ігумен Києво-Печерської обителі повертався з Єрусалима і Константинополя через Волинь. Вирішивши перепочити в тутешньому монастирі, Варлаам викопав криницю, яку сам же й освятив. Відтоді свята вода допомагає тим, хто приходить сюди з вірою.
Шлях до джерела непростий — треба довго йти вниз стрімким схилом. Але дуже вже хотілося випити цілющої води й умитися нею. Внизу, біля джерела, довелося побачити не тільки людей похилого віку, а й молодь. Прочани дружно витягали з глибини криниці цебро з водою, а потім розливали її всім охочим, намагаючись жодної краплі не пролити на землю. Чулася українська, російська, польська, англійська мови. Усі ці люди, такі різні, приїхали сюди по зцілення не тільки фізичне, а й духовне. І вони щиро вірять, що знаходять його в маленькому селі Зимному.
