"Зробити їхнє життя нестерпним". Як заборонити УПЦ (МП) та навіщо СБУ перевіряє церкви
Тетяна Катриченко
Рано вранці 22 листопада СБУ разом із Національною поліцією прийшла до Києво-Печерської Лаври. Того ж дня співробітники служби прийшли і до жіночих монастирів у Рівненській області — Корецького Свято-Троїцького та Волинського монастиря ікони Божої Матері.
Місця для перевірок обрані не випадково: настоятель Лаври Павло (Лебідь) відомий як прихильник "російського світу", а власником Корецького жіночого монастиря, за даними Youcontrol, є священний синод Російської православної церкви, який очолює патріарх Кирило (Гундяєв). Напередодні правоохоронці були й у приміщеннях Поліської та Сарненської єпархій, де виявили пропагандистські матеріали, зокрема друковані — такі, як газета "Русский вестник" чи книга "Беседы на русской земле".
У СБУ кажуть, що необхідність перевірок зумовлена тим, що в умовах збройної агресії Росії зростає ризик скоєння терактів, диверсій та захоплення заручників. Отже — важливо перевірити дані про використання приміщень для приховування диверсантів, іноземних громадян та зберігання зброї у структурах, пов'язаних із РФ. При цьому спецслужби зазначають, що огляд території відбувався за участю церковників.
Обґрунтування для перевірок у Лаврі
"Головна функція СБУ — проведення контррозвідувальних операцій з пошуку колаборантів і тих, хто може співпрацювати з Росією, — каже Фокусу політолог Тарас Загородній. — Після обшуків у митрополита Кіровоградського та Новомиргородського Іоасафа СБУ опублікувала знайдену там "духовну літературу", у ній є згадки про бойовика Ігоря Стрєлкова (Гіркіна), і про "Новоросію". Ніхто не може знати, які люди зараз можуть ховатися на території Лаври. Пересуватися в рясах, без документів — хороше прикриття, погодьтеся. А серед них можуть бути коригувальники, агенти і навіть бойовики, які можуть здійснювати диверсії".
Політолог нагадує, як у 2014 році згаданий Стрєлков та його люди ховалися у Святогірській Лаврі, там же зберігалася зброя.
"Добре, що процес перевірок почався, — продовжує Загородній. — Російська церква — тіньова потужна сила, яка може впливати на низку процесів як політичного рівня, так і на рівні сприяння ворогові".
Релігієзнавець Віктор Єленський у розмові з Фокусом зазначає, що люди не можуть зрозуміти, як можливо, що на десятому місяці повномасштабного вторгнення "біля церкви, яка благословляє на вбивство українців, в Україні існує філія".
"І ця філія не заявляє про розрив із Московським патріархатом, а намагається лише вичистити зі свого статуту всі згадки про нього. Звичайно, СБУ не сподівалася знайти в Лаврі переносні зенітно-ракетні комплекси. І не в цьому загроза цій церкві для української державності та обороноздатності. Вона в тому, що ця філія отруювала протягом десятиліть, якщо не більше, своїх вірян ідеологемами "російського світу". Градус неприйняття досяг такого рівня, що треба було якось на це реагувати", — коментує Єленський.
Варто зазначити, що за останні кілька місяців це не перші візити до храмів УПЦ (МП) та перевірки її представників. У жовтні намісника Києво-Печерської Лаври Павла (Лебедя) затримали на кордоні і, як він висловився, "мурижили" шість годин. Після СБУ прийшла до Тульчинського та Брацлавського митрополита Іонатана, у межах кримінального провадження за статтею 161 ККУ (порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної приналежності, релігійних переконань, інвалідності та інших ознак), пізніше йому оголосили підозру в "розпалюванні релігійної ворожнечі". Крім того, митрополиту інкримінують звинувачення за ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада) та 111-1 (колабораціонізм). А 15 листопада СБУ відкрила кримінальне провадження через пісень про "матушку-Русь" під час служби в Києво-Печерській Лаврі.
Загалом, за даними СБУ, від початку повномасштабної війни служба повідомила про підозру 33 представникам УПЦ (МП) за співпрацю з російськими окупантами. Про це наприкінці жовтня в інтерв'ю "Інтерфакс-Україна" повідомив в.о. голови СБУ Василь Малюк.
"Є церква Христова, і це щось містичне, а є церковні організації, які керуються тими законами, які існують у конкретній країні. З цього погляду перевірки УПЦ (МП) є абсолютно легітимними, — продовжує Єленський. — Тим паче що під час цих перевірок нікому шкоди не було завдано. Те, що в Москві сказали, що це жахливо, говорить про те, що вони розглядають ці структури, як частину своєї російської церкви, і Московський патріархат жодним чином це не заперечує. Росія хоче використовувати претензії України на адресу Московського патріархату на міжнародній арені: мовляв, у них утискається свобода совісті, але на міжнародній арені всі знають, хто вони і що діється зі свободою совісті в самій Росії".
УПЦ (МП) та особливості державної політики
Про обмеження діяльності УПЦ (МП) в Україні говорять не перший рік. І часто — політики. Насправді ж складалося враження, що існує якийсь негласний мораторій на спроби якось вплинути на цю церкву.
П'ятий президент України Петро Порошенко займався питанням автокефалії української церкви, але заплющував очі на "московську філію". Зеленський два роки вважав, що релігійні питання — не його тема. І ось в одній з осінніх розмов із журналістами президент України сказав, що таки хотів розібратися, щоб бути "справедливим у рішеннях".
Сама ж московська церква не демонструвала бажання трансформуватися. З початку нової хвилі агресії УПЦ (МП) не виступила із засудженням. Як реакція на тишу пролунали звинувачення щодо підтримки агресії. Зрештою, у травні зібрався собор УПЦ (МП), на якому було нібито змінено статут та заявлено про повну незалежність та самостійність від Російської православної церкви. Експерти кажуть, що крок був вимушений, бо церква втрачала парафії — з 24 лютого до Православної церкви України перейшли близько п'ятисот парафій (це більше, ніж за попередні вісім років). Щоправда, рішення собору досі не опубліковано, тобто, незважаючи на якесь рішення, УПЦ все одно залишається частиною російської церкви. А деякі її ієрархи відкрито підтримують агресію та окупацію. Згадати хоча б поїздку кількох єпископів до Москви на "урочисту церемонію" оголошення про анексію територій України
Заборона на законних підставах
У березні 2022-го у парламенті з'явилося кілька ініціатив щодо заборони діяльності представників Російської православної церкви в Україні. Авторка одного із законопроєктів Оксана Савчук — депутатка-мажоритарниця від партії ВО "Свобода". Інший законопроєкт представила група депутатів фракції "Голос" на чолі з Інною Совсун. Перший документ так і називається "Про заборону Московського патріархату на території України". Другий має довгу назву і пропонує заборонити діяльність релігійних організацій, центр управління яких знаходиться у країні-агресорі, а їхнє майно повернути у державну власність чи націоналізувати.
Але документи навіть не виносились до зали для обговорення. Речник Руслан Стефанчук заявив, що згадані законопроєкти можуть розколоти українське суспільство.
Днями народний депутат Микола Княжицький подав ще один варіант законопроєкту — про заборону Російської православної церкви в Україні та релігійних організацій, що входять до її складу.
"З тих законопроєктів, які були подані, я не читав лише останній. Але ті, які були подані раніше, м'яко кажучи, не надто ефективні", — продовжує Єленський.
Експерти кажуть, що в Україні важко буде заборонити на законодавчому рівні релігійне об'єднання. Насамперед тому, що релігійні об'єднання не є юридичними особами. У церкви юридична особа — кожна окрема парафія, і кожну з них за логікою треба було б забороняти. Тому будь-яка законодавча ініціатива може виявитися неефективною. Втім, як і подібні рішення щодо заборони московської церкви у регіонах.
Можна на рівні держави визнати всю ідеологію так званого "російського світу" ворожою Україні, криміналізувати її підтримку, визначити організації, які опікуються пропагандою. А ще скасувати пільги, знижки та відстрочки, якими користується церква, і повернути культові споруди, що мають історичне та культурне значення, що перебувають у державній власності, але використовуються на правах оренди. Наприклад, Києво-Печерську Лавру.
"Якщо суспільство вимагатиме перевірок правомірності оренди культових споруд, і будуть знайдені порушення, її можна скасувати. Також держава може провести інвентаризацію цінностей, які там були перед тим, щоб перевірити, чи все на місці. Інакше кажучи, зробити все, щоб ускладнити життя УПЦ (МП), зробити її життя нестерпним. При цьому, зрозуміло, ніхто не каже, що всі служителі церкви та парафіяни підтримують агресію РФ, але вони матимуть додатковий привід подумати та зробити вибір", — каже Загородній.
Єленський наполягає: українська держава мала домагатися виконання тих документів, які вже існують. Він має на увазі, що у 2018 році парламент узаконив перейменування Української православної церкви (МП) на Російську православну церкву в Україні. Але через кілька судових рішень, зокрема скандального Окружного адміністративного суду Києва, цього не сталося.
"Судові позови не скасовують закон, — каже експерт. — Якщо ми направимо зараз до Конституційного суду оскарження закону про дорожньо-транспортний рух, це не означає, що ви можете переходити дорогу на червоне світло. Цей закон не виконували ще й міністр культури та голова державної служби з питань свободи та совісті, їхні керівники про це раніше прямо говорили".
Єленський також згадує закон про свободу совісті та закон про колаборантів, ухвалений на початку жовтня.
"Крім того, є таке поняття, як сателітизація чогось, наприклад, історії, пам'яті. Це означає, що за певних умов держава вживає дій, що виходять за межі звичайного права. Тобто держава вдається до якихось спеціальних інструментів, якщо, умовно кажучи, можна прослідкувати певний ланцюжок. У випадку УПЦ (МП) він такий: якщо на службі звучить, що "Україні вигідна війна" або "Україна хотіла напасти на Росію", можна вважати, що це говорить не просто якась людина, а людина, яка входить у конкретну організацію, афілійовану з Московським патріархатом, який, зі свого боку, контролюється російським урядом. Тоді державні органи можуть втручатися, перевіряти. Так, це втручання у внутрішню діяльність тієї чи іншої релігійної організації, але легітимне втручання, засноване на законі. Це не означає, якщо хтось ходить до храму МП, йому буде заборонено молитися", — пояснює релігієзнавець.
Умовна опозиція
Експерти кажуть, в УПЦ є відверто проросійське крило. Хтось ідеологічно вірний Росії, хтось, можливо, фінансово зацікавлений (відомо, що, наприклад, екснардеп Вадим Новинський є спонсором церкви).
Але є й ті, хто не підтримує зв'язку із Москвою. Наприклад, у квітні священик УПЦ МП із села Волошське Дніпропетровської області Андрій Пінчук звернувся до суду Пентархії (вищий орган, до якого в принципі можна апелювати у світовому православ'ї) з проханням засудити патріарха Кирила за те, що він роками пропагував "російський світ", який створив у результаті всі передумови до повномасштабної війни Росії проти України. Він сказав: "Чекаємо від священноначалія, що вони визначаться: вони з Україною чи з Кирилом і Путіним". Пінчук ініціював збір підписів за міжнародний церковний трибунал над патріархом РПЦ Кирилом.
А вже 21 листопада він та низка інших священиків попросили митрополита Онуфрія (главу Української православної церкви Московського патріархату) звернутися з пропозицією щодо відновлення євхаристичного спілкування з Константинопольською церквою, а також перевірити діяльність намісника Києво-Печерської Лаври Павла (Лебедя). Пінчук каже: "Павло ганьбить усіх священиків та відвертає мільйони людей від церкви".
Ці питання мав розглянути Синод 23 листопада.
У призначений день він відбувся. У результаті УПЦ (МП) усунула від управління єпархією митрополита Кіровоградського та Новомиргородського Іоасафа. І хоча у цього священика знайшли листування з патріархом Кирилом, офіційною причиною звільнення було названо погіршення стану здоров'я. Питання відставки митрополита Тульчинського та Брацлавського Іонатана, який, на думку СБУ, виправдовує агресію в Україні, не порушили. Схоже, не говорили і про настоятеля Києво-Печерської Лаври.
Водночас Синод УПЦ (МП) опублікував заяву, в якій назвав "штучними, необґрунтованими та недоведеними" звинувачення їхніх священиків у колабораціонізмі.
"Думаю, перевірки УПЦ (МП) продовжаться. Якщо буде знайдено численні докази з РФ, до священиків застосовуватимуть статтю про колабораціонізм. У майбутньому цей факт може стати приводом для заборони Московського патріархату в Україні", — припускає політолог Тарас Загородній.
