Звернення до УПЦ (МП)

Звернення
Священного Синоду та Вищої Церковної Ради Української Православної Церкви Київського Патріархату до єпископату, духовенства і вірних Української Православної Церкви (Московського Патріархату)

Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного. Ін. 15,17

Преосвященні владики, всечесні отці, дорогі браття і сестри!

Невдовзі виповниться 13 років від того часу, коли відбулися відомі події, які розділили Православну Церкву в Україні. За ці роки, коли ми, пастирі і вірні Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви, опинилися в юрисдикції різних Патріархатів – Київського і Московського, між якими немає різниці ні в догматах, ні у сповіданні віри, ні в традиції звершення богослужіння, ми стали свідками багатьох подій протистояння, звинувачень один одного, прояву насильства і ненависті між тими, хто вважає себе православними християнами.

Пам'ятаючи слова Спасителя «Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється і вам" (Мф. 7,1-2), віддамо Богові визначення вини кожного у всьому цьому, бо тільки Він один є Нелицемірний Суддя. Нам же в ці дні, коли український народ, частиною якого всі ми є, переживає процес оновлення державного і суспільного життя, потрібно дати відповідь на питання – що в цих умовах, які склалися, в першу чергу повинні зробити ми, православні пастирі і віруючі?

Головною ознакою належності до Його Церкви Господь наш Ісус Христос називає любов: “З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою" (Ін 13,35). І якщо Спаситель зобов'язує нас любити ворогів, благословляти тих, хто проклинає, творити добро ненависникам і молитися за гонителів (Мф. 5,44), то тим більше Він зобов'язує нас виявляти любов до братів по вірі – не на словах, а ділом. Ту любов, яка довготерпить, милосердствує, не заздрить, не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині, усе покриває, всьому йме віри, всього сподівається, все терпить (1 Кор. 13,4-7).

Невже й тепер, коли і віруючі, і все суспільство переконалися, наскільки шкідливими для Церкви і народу є існуючі між представниками різних православних юрисдикцій суперечки, ми не схочемо дослухатися до слів апостола Павла, який закликає нас: “А тепер ви відкладіть усе: гнів, лютість, злість, лихослів'я, лайливість з вуст ваших; не говоріть неправди один одному... Отже вдягніться, як обрані Божі, святі та улюблені, в милосердя, благість, смиренномудрість, лагідність, довготерпіння, поступаючись один одному і прощаючи взаємно, коли хто на кого має скаргу: як Христос простив вас, так і ви. Більш за все вдягніться в любов, яка є сукупністю довершеності. І нехай панує в серцях ваших мир Божий, до якого ви й покликані в одному тілі, і будьте вдячні." (Кол. 3,8-15).

Від імені Повноти Української Православної Церкви Київського Патріархату ми звертаємося до всього єпископату, духовенства і віруючих Української Православної Церкви (Московського Патріархату) із закликом:

по-перше, припинити розпалювання релігійної ворожнечі і не розділяти українців на канонічних і неканонічних, благодатних і неблагодатних, православних і розкольників, бо всі ми у Христі браття і сестри;

по-друге, почати діалог з духовного відродження українського суспільства, до чого зобов’язує нас Церква, а також згідно заклику влади допомогти державі втілювати в життя духовні цінності бо Церква й існує для того, щоб проповідувати правду Євангелія і спасати світ від всілякого зла;

і по-третє, створити в Україні єдину Помісну (тобто Автокефальну) Українську Православну Церкву на підставі церковних канонів, зокрема 34 апостольського правила, згідно з яким “кожний народ повинен знати свого першого єпископа” (патріарха або митрополита), а також у зв’язку з утворенням Української держави. Діалог і контакти повинні відбуватися на всіх рівнях – від загальноукраїнського до парафіяльного і особистого, бо ми є діти однієї Церкви Христової, одного українського народу і громадяни однієї держави.

Прийшов час припинити боротися один з одним. Перед обличчям секуляризації суспільства, навали аморальності і бездуховності зараз, як ніколи раніше, православні християни повинні об'єднатися і своїми справами бути світлом для світу і сіллю землі (Мф. 5,13-14). Тому висловлюємо сподівання, що дороговказом на шляху взаємного порозуміння всім нам стануть слова апостола Павла: “Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення. Усяке роздратування, і лютість, і гнів, і крик, і лихослів'я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам" (Еф. 4,29-32).

Від імені ваших братів і сестер, які належать до Київського Патріархату, бажаємо вам словами апостола Павла: “Мир браттям і любов з вірою від Бога і Отця і Господа Ісуса Христа. Благодать з усіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа. Амінь" (Еф. 6,23-24).

Священний Синод і Вища Церковна Рада
УПЦ Київського Патріархату

25 лютого 2005 року

Джерело: „Українське православ’я”