Звернення з нагоди відзначення в УГКЦ Дня мігранта
Церковні громади та громадські організації за кордоном
Дорогі брати і сестри!
Черговий раз мільйони українців будуть зустрічати Різдво у чужих країнах, поза власним домом, поза колом рідних. Це боляче і для них, і для їхніх рідних, і для Церкви, дочками та синами котрої вони є. Вона є разом із ними у їхніх справедливих пошуках кращої долі та добробуту. У цей різдвяний час пригадується Пресвята родина, котра теж була змушена шукати притулку у чужих краях. Ісус від самого народження пізнав труднощі життя мігранта. Натхнена словами Христа “Я був чужинцем, і Ви мене прийняли” (Мт. 25, 35) – Церква намагається максимально послужити мігрантам. Адже усі ми разом є Церквою у повному значенні цього слова.
Недарма в історії Української Греко-Католицької Церкви міграція відіграла особливу роль. Близько півстоліття УГКЦ могло вільно діяти і розвиватися виключно у середовищі мігрантів. УГКЦ можна навіть називати Церквою мігрантів. Сьогодні близько третини її вірних живуть за кордоном. Понад половину єпархій та екзархатів УГКЦ знаходиться за межами України. Внесок діаспори у відродження та розбудову нашої Церкви в Україні важко переоцінити. Діаспора виплекала і віддала до Батьківщини багатьох найкращих своїх синів і дочок. Завжди зв’язок нашої Церкви із мігрантами та створеними ними організаціями мав особливе значення. Як вчить понад столітній досвід УГКЦ за кордоном – без такого зв’язку будуть танути та занепадати і організації, і церковні громади.
Новітня хвиля міграції, четверта за ліком, ставить нові питання та виклики. Як мігрантам не загубити себе у теперішньому глобалізованому світі? Як їм втримати теплоту родинних відносин на відстані багатьох сотень кілометрів? Як їм відстояти свою гідність людини та зберегти самоповагу? Багато мігрантів знаходить відповіді у Христі, відкриваючи Його собі далеко від рідного дому. У численних країнах утворюються десятки громад УГКЦ. Часто вони є не тільки духовними, а й культурними та соціальними центрами українців за кордоном. На їхній основі здебільшого постають громадські організації, недільні та суботні школи, періодичні видання тощо. Досвід попередніх трьох хвиль міграції підказує – це є знаком життєздатності та великого потенціалу середовища мігрантів та сформованих ними церковних громад, який дозволяє долати усі виклики міграції.
Розвивати та реалізовувати цей потенціал можемо лише шляхом подальшого плекання взаємоповаги, порозуміння та співпраці між церковними громадами та громадськими організаціями, не заступаючи при цьому місця один одного, а радше взаємно допомагаючи. Жодна зі сторін не є загрозою для іншої, а тільки взаємним збагаченням та посиленням. Якщо церковна громада відсікає громадські ініціативи, що виросли на її ґрунті, значить відсікає частину себе самої, своїх вірних, а відтак і частину Христового тіла. Якщо громадські організації відділяються від церковних громад, з яких виростали, значить самі підрізають своє коріння.
Новітня хвиля міграції приносить виклики і до діаспори попередніх хвиль та сформованих на їхній основі структур УГКЦ. На жаль, між ними бракує місточків і вони формують два окремих середовища. Новітніх мігрантів майже непомітно ні у діаспорних організаціях, ні у більшості їхніх храмів. Попри необхідність у оновленні та посиленні, діаспора здебільшого не хоче приймати новоприбулих, у котрих бачать мало не зрадників Батьківщини. Однак, важко переоцінити внесок трудових мігрантів у розвиток України, перш за все економічний, але також і культурний, соціальний та політичний. У світі сучасних комунікацій новітня міграція не є далеким островом, як це було колись, а радше півостровом, що підтримує тісний та живий контакт із материком. Відчути та усвідомити цю різницю, скористатися та поділитися своїм столітнім досвідом є важливим викликом для УГКЦ на поселеннях.
Не зважаючи на сучасні можливості, спілкування лишається проблемою номер один. Спілкування між представниками різних міграційних хвиль українців, церковних громад та громадських ініціатив за кордоном, між мігрантами та членами їхніх родин тощо. Багато інших проблем, що супроводжують міграцію, виростають із проблеми ефективного спілкування, що долає бар’єри між людьми, та обміну інформації, яка вказує на відкриті двері. Для подолання проблем спілкування потрібна особлива настанова відкритися на іншого, бажати зрозуміти його та побачити у ньому подорожуючого Христа, вирішити допомогти йому. Теперішні технології лише дозволяють спрощувати спілкування, але без такої настанови проблем не вирішити. Однак плекати її можемо лише шляхом створення нагод до спілкування та заохочуючи до цього.
З християнською любов’ю,
Григорій Селещук,
голова Комісії УГКЦ у справах мігрантів
Довідка: Комісією УГКЦ у справах мігрантів створюється та тестується міграційний портал "Навігатор" (www.navihator.net), що міститиме різноманітні комунікаційні можливості та буде спрямований на широке залучення мігрантів до формування й обстоювання спільної позиції і інтересів.
