13 ТРАВНЯ - 100-річчя першої із шести з’яв Пресвятої Богородиці у Фатімі та 36-річчя замаху на Івана-Павла Другого.

Богородиця намагалася відвернути страшну катастрофу людства. Тоді люди ще навіть не могли собі уявити – наскільки страшну. Ми це вже знаємо, але нічого вже не в змозі поправити.

Чому так сталося, чому люди не повірили і не скористалися цією допомогою? Ось деякі припушення і роздуми на цю тему.

Структура світового Православ’я є децентралізованою. Жоден із Патріархів не має монопольної влади на всій території православного світу і, відповідно, не може встановлювати свою «монополію на Істину». При такій системі важко щось приховувати, тому так виглядає, що Божі Послання та пророцтва Святих Осіб у православному світі стають відомими і доступними всім християнам, а не лише окремим ієрархам. І всі християни, котрі цікавляться справжніми посланнями та пророцтвами, а не байками чи фантазіями аферистів, можуть про них довідатися, самі їх аналізувати і робити власні висновки.

В той же час жорстко централізована структура католицької церковної влади дає змогу забезпечувати повний адміністративний контроль за всіма церковними інституціями, а також контроль за розповсюдженням інформації. Тому і не дивно, що такий тотальний контроль має не лише позитивні наслідки. В окремих випадках це призводить навіть до затаювання певних деталей послань і пересторог, отриманих для людства від самої Богородиці. Наприклад існує припущення, що частина послання Богородиці, переданого під час Її шести з’яв у 1917 році у Фатімі є відомою у дослівному форматі лише кільком особам із найвищого керівництва Ватикану. А послання, передане Богородицею у Ля Салєт у 1846 році, взагалі вважали загубленим аж до кінця ХХ століття - тоді його запис випадково знайшли науковці внаслідок розсекречення ватиканського архіву відповідного періоду (дуже дивно, що церковні архіви у Ватикані взагалі можуть засекречувати). Богородиця у посланні із Ля Салєт показує картини майбутніх земних катастроф, які стануться внаслідок втрати людством Віри у Господа. А однією із основних причин втрати Віри називає гріхи духовенства, спричинені любов’ю до грошей, прагненням почестей і мирських задоволень. Це послання є дуже близьким до пророцтва Св.Ніла Мироточивого з Атосу. Цілком зрозуміло, чому керівництво Ватикану не прагнуло його оприлюднювати – кому вигідне підтвердження, що власні гріхи призводять до земних катастроф?

Видається досить дивним, що римські Папи із деякими втаємниченими кардиналами наважувалися тримати такого роду тексти у секреті та лише себе вважати уповноваженими знати і розуміти Божі Послання. Адже від апостольських часів ми всі маємо добрий приклад Святого Івана Богослова, котрий ще на початку християнської ери негайно і повністю оприлюднив виявлене йому Одкровення (Апокаліпсис). Апостол зробив його доступним для всіх, незважаючи на те, що цей текст було дуже важко збагнути і він цілком імовірно міг стати джерелом непорозумінь та багатьох хибних висновків у середовищі таких ще тоді мало чисельних і недосвідчених християн. Напевно Апостол Іван повністю довіряв Провидінню і не турбувався наслідками того, що люди можуть щось неправильно інтерпретувати. Бо раз Господь явив через нього важливу для людства інформацію, то всі люди якнайшвидше повинні отримати її в дослівному форматі, так, як було передано, без інтерпретацій та замовчувань.

Власне загальнодоступності цього тексту завдячуємо, що це Одкровення із плином часу та еволюцією людства стає щораз більше зрозумілим завдяки зусиллям вчених і священиків. Зокрема успішну спробу детального його тлумачення здійснив наш сучасник, російський священик і мученик Александр Мень. Також багато пояснень окремих деталей Одкровення відкриваються людям завдяки пророцтвам Святих Осіб.

Можемо припустити, що у випадку, коли би повні, дослівні тексти Фатімського та інших послань Богородиці своєчасно ставали загальновідомими, цілком відкритими для сприйняття і осмислення всіма християнами, то людство мало би шанси уникнути багатьох помилок, нещасть і катастроф. А можливо і Римо-католицька конфесія у розвинених країнах змогла би уникнути такого масового відходу своїх вірних від Церкви, яке спостерігається в останнє століття.

У 1930-му році, аж із 13-річним запізненням, Церква нарешті офіційно визнала правдивість з’яв Богородиці у Фатімі. Визнала вже тоді, коли пролилися ріки крові в Росії та загарбаних нею країнах і закладалися передумови ще більших, вже тепер глобальних катастроф. До 1930 року величезні простори східної Європи, Кавказу, Сибіру і середньої Азії повністю поглинула сатанинська російська революція, перед наслідками якої Володарка Світу намагалася застерегти людство, але найбільші трагедії на цих теренах були ще попереду. Натомість у центрально-європейських країнах набирав сили і популярності фашизм. Ситуація у світі ставала чимраз загрозливішою і вже через 9 років вибухнула Друга Світова війна, жахіття якої Богородиця також намагалася відвернути своїми посланнями.

Однак аж наприкінці 1942 року, і то після кількох чудотворних напоминань, Папа Римський наважився лише частково виконати основне Фатімське розпорядження. Цей акт відразу позитивно вплинув на перебіг Другої Світової війни, що збігається із пророцтвом Св.Ніла Мироточивого, переданим монахові на Атосі ще за сто років до Фатімського одкровення. Повністю Фатімське розпорядження Богородиці спромігся виконати лише Папа Іван-Павло Другий 25 березня 1984 року, після свого поранення у 1981 році, чудотворного спасіння та довгих молитовних роздумів. Він єдиний із Пап, хто за 67 років, що минули від отримання Фатімського розпорядження, знайшов у собі силу і мужність здійснити потрібний акт. Лише він спромігся виконати розпорядження Неба, не озираючись на політичну кон’юнктуру та інші земні, суєтні обставини.

І як тільки все було нарешті зроблено згідно інструкції, проголошеної Богородицею португальським дітям 13 липня 1917 року у Фатімі, відразу розпочався невідворотний процес самознищення «Імперії Зла» (радянської комуністичної системи) - поступово відбулося мирне, майже безкровне саморуйнування СРСР. Одночасно зруйнувалася так звана система співдружності центрально-європейських соціалістичних держав. Завалилася без війни і крові світова комуністична потуга, побудована на атеїзмі, брехні та злочинах проти людства. Але десятків мільйонів людей, чиї життя забрав радянський комуністичний режим, німецький нацизм та жорстока світова війна, вже ніколи не вдасться повернути.

Ми не знаємо, яких ще трагедій можна було б уникнути, або принаймні мінімізувати їхні наслідки, якби люди не ігнорували Божих Послань та не намагалися трактувати їх на власний розсуд.

Треба сподіватися, що церковні ієрархи здобудуться на мужність, щоб продовжити започатковану Папою Іваном-Павлом Другим справу визнання і поправлення власних помилок і помилок своїх попередників. А також повністю відкриють для всього людства тексти Божих Послань, отриманих Римо-Католицькою конфесією протягом століть.

Під час чудесних з’яв Богородиці у ХІХ і ХХ століттях Вона промовляла не до кардиналів, єпископів чи інших вчених богословів, а в основному до убогих дітей і підлітків – неосвічених, примітивних, але безхитрісних та «чистих серцем». І незбагненним чином ставалося так, що вони дослівно запам’ятовували вислови та побажання, сенс, а іноді і зміст яких не спроможні були зрозуміти. Чи ж не тому ці послання передавалися дітям, що тільки вони були здатні переповідати їх дослівно, не перекручуючи, не інтерпретуючи і нічого від себе (чи від свого високо-вченого розуміння) не додаючи?

Цей факт мав би бути важливим уроком для всіх нас. А також спонукати багатьох надто самовпевнених теологів та ієрархів до більшої особистої смиренності.

Фатімські діти розуміли, що їм напевно ніхто не повірить. Адже ті, хто був поряд із ними під час чудесних з’яв, нічого не бачили і не чули. Тому Богородиця заповіла, що явить чудо і 13 жовтня на цьому ж місці воно сталося – так зване «чудо сонця (танок сонця)» спостерігало 70 тисяч португальських паломників та всі, хто мешкав у радіусі 30 кілометрів від Фатіми. Але і це не допомогло ні нейтралізувати протидію атеїстичної португальської державної влади, ані переконати скептичних католицьких ієрархів. Зрештою, по-людськи можна зрозуміти ватиканську верхівку, наскільки їм було важко не лише повірити посланням, переданим через неписьменних, примітивних португальських дітей, але й вчинити згідно розпорядження Богородиці відповідний акт за участю керівництва всієї Римо-католицької конфесії. Акт, який різко протирічив уявленням та інтересам їхнього головного конкурента і геостратегічного релігійного спаринг-партнера – Російській православній конфесії. Це свідчить про те, що на щодень навіть найвищі ієрархи перебувають у полоні звичних для всіх нас уявлень і суджень, забуваючи, що Царство Боже, якому вони покликані служити, є не «від світу цього».

Провидіння рано чи пізно вчинить так, щоби Божа Воля була виконаною. У випадку Фатімського послання це сталося внаслідок замаху в 1981 році на Папу Римського, який поставив Івана-Павла Другого на грань між життям і смертю. Папа усвідомлював, що його врятувало чудо – навіть професійний вбивця Мохаммед Алі Агджа спочатку не міг повірити, що його постріли не заподіяли смерть. День, коли це сталося, 13 травня, був датою першої з’яви у Фатімі, тому Папа відразу зрозумів, кому він завдячує порятунком. Побувавши на межі життя, Папа після виздоровлення і дворічних молитовних роздумів таки нарешті зважився на крок, який багатьом його колегам міг здаватися недоречним, дивним чи навіть смішним.

І тому роль Івана-Павла Другого як руйнівника «Імперії Зла» полягає не лише у його польських проповідях в часи «Солідарності», чи у дієвій підтримці підпільних священиків на теренах Радянського Союзу, як власне у чіткому і дослівному виконанні Божої Волі в тому, що від нього особисто залежало і що лише один він був здатний вчинити. Тобто в акті посвяти Радянського Союзу і всього світу під опіку Пресвятої Богородиці, здійсненого на площі Святого Петра у Римі в присутності кількохсот кардиналів та єпископів, відповідно до Її Фатімського розпорядження (1).

1. Чеслав Ришка. «Фатіма. З’яви останніх часів». – Львів: Добра книжка, 2008.

(Уривок із книжки «Подорож на Афон» / Фоліо, 2013)