Анти-українська істерія в Польщі у післявоєнний період ніколи не припинялася, але цього року із маргінального формату вона перейшла на офіційний державний рівень.

Роздряпування старих ран і культивація ненависті до українців. Визнання УПА злочинною формацією, зневаження і руйнування українських могил. Європа знає дві держави, де воюють із мертвими, знищуючи могили для стирання історичної пам’яті – безбожний Радянський Союз і Польщу з ніби-то глибоко віруючим населенням. В обох випадках об’єктом ненависті були перш за все українці.

Церковні провідники, уряди і президенти Польщі та України вже давно вчинили офіційні акти примирення у форматі «вибачаємо і просимо вибачення». Так само, як колись вчинили споконвічні вороги – Німеччина і Польща. Але німців поляки мусіли вибачити, щоб могти вступити в ЄС. Натомість у вибаченні українців ніякої користі поляки для себе не вбачають.

Насправді ми повинні бути вдячні полякам і шкодувати, що засліплення ненавистю не дає їм бачити очевидних речей – очевидних для віруючих християн.

Нагадуючи українцям про злочини, вчинені нашими предками, поляки тим самим спонукають нас молитися за прощення тих українців, що вчиняли ці злочини. Бо національна пам'ять завжди є вибірковою і цілком натурально, що українці про свої злочини воліли би забути. І тоді би наші померлі предки, обтяжені важкими гріхами, залишилися без молитовної допомоги. Ці нагадування з боку поляків є для нас корисними, лише шкода, що вони сповнені злоби і ненависті, культивують прагнення сліпої помсти.  

Також шкода, що поляки відкидають, не чують українських напоминань про жорстокі, тяжкі злочини вчинені їхніми предками проти українців. Не хочуть знати про десятки тисяч українців, замордованих у польських тюрмах і вбитих у «акціях помсти», про сотні знищених храмів, декотрі з яких палали із замкненими всередині людьми разом із священиками. Про злочинні акції Армії Крайової, яку зараз нікому навіть на думку не спаде назвати злочинною формацією. Про активну співпрацю АК з НКВС по ліквідації свідомих українських патріотів та мирного населення. Після виконання цієї брудної анти-української роботи, АКівців самих було знищено НКВС наприкінці 1944-го.

Всі ці польські злочини також волають до Неба, натомість їх виконавців поляки продовжують вважати національними героями. І їм навіть на думку не спаде помолитися за спасіння душ своїх злочинних предків, серед яких були і засліплені анти-українською ненавистю католицькі священики.

Сьогоднішній день 11 липня варто перетворити із дня ненависті у день молитви.

Помолимося за спасіння душ всіх українців, що вчиняли злочини. І за спасіння душ їхніх невинних жертв.

Помолимося за спасіння душ всіх поляків, що вчиняли злочини. І за спасіння душ їхніх невинних жертв.

Помолимося, щоб ніколи більше ненависть не затьмарювала людський розум, щоб прагнення помсти змінилось на жаль за скоєні злочини.

Помолимося, щоб священики всіх конфесій були добрими духовними провідниками, а не глашатаями зла і ненависті.

Прости, Господи, померлих і прийми їхні душі у Царство Своє.

Дай, Господи, живим мудрість і мир у серцях їхніх.

Амінь.