5 листопада ― Димитрівська батьківська поминальна субота

У храмах звершується парастас. Священики виходять на середину храму й стають довкола тетраподу ― звершується кадіння жертвенного столу з читанням 17 кафізми, яка ділиться на три «Слави». Після кожної з них ― диякон проголошує заупокійну ектенію, в якій поминаються імена спочилих.

Всі віряни, що знаходяться в храмі, у молитві згадують своїх померлих родичів та близьких і просять Господа про упокоєння їхніх душ.

Назва Димитрівської суботи пов’язана відразу з двома Димитріями. У далекому XIV столітті великий князь Димитрій Донський на Куликовому полі здобув перемогу над монголо-татарами. На захист Руських земель від ворога його благословив преподобний Сергій Радонезький, і дав на підмогу двох іноків — Ослябу та легендарного Пересвєта. Військо князя здолало монголо-татар, але зазнало великих втрат. Дякуючи Господові за перемогу, князь три тижні молився у монастирі за загиблих воїнів. А згодом постановив завжди поминати загиблих у суботу, найближчу до дня пам’яті його небесного покровителя — великомученика Димитрія Солунського.

З часом Димитрівська субота стала днем загального поминання усіх спочилих християн.

Про Димитрівську суботу читайте у матеріалі "Поминальні дні у православній традиції".