Знов мені трапилась на очі ця картинка.

І подумалось: а було б непогано, щоб оці спотворені клони одне одного, гм, нейтралізували. І не кажіть про мультикультурність. Бо на практиці то вже не культура. Жодна. Це в радянському дитинстві старших з нас був такий собі добрий казковий Дід Мороз (зараз він таким залишився хіба для найменших). Хоча, чого це я? Це ж ще у своєму дитинстві, у кінці 60-х - початку 70-х, у садочку почула від дітей таку пісеньку: «Здравствуй, дедушка Мороз, борода із ватьі, тьі подарки нам принес, … …?»

А Санта Клаус, ледве показавшись у перших побачених після падіння залізної завіси кліпах, зараз, вже одомашнений, закликає на рекламі купити все, що завгодно – від ласощів й сувенірів до горілки, та, пардон, унітазів, а також чекає на різних святкових розпродажах.

Щоправда, тут Дід Мороз доганяє колегу Санту. Авжеж, в Діда Мороза ще більше можливостей для рекламної фантазії: адже у Санти є тільки олені, а в нього – Снігуронька. Вона виросла й покрутішала. Це колись була онучкою, а зараз – на численних рекламах та корпоративних вечірках – стала партнеркою по, гм, дорослим святковим розвагам. А оригінал, святий Микола, здригаючись від таких його зпопсованих «клонів», сумно посміхається десь у куточку, з обкладинки дитячої книжки.

Ці клони - куди публічніші. Ось, будь ласка, відповідна ілюстрація: зразок подібної святкової продукції - вітальної листівки, сотні подібних гуляють інтернетом.

В інформпросторі, навколо нас, точаться справжні битви. Не всі персонажі мають в руках зброю, але «стріляти» в мозок і серце можна різними образами та ідеями, що несуть ті чи інші мислевіруси, які проникають у свідомість та підсвідомість. І що характерно: кореляції тут очевидні. Використовувати образ святого Миколи в подібній рекламі та листівках, видимо, все ж рука не піднімається, а от Дід Мороз запросто обходить в цьому вже сумнівно політкоректного Санту.

Вам подобається бути мішенню чужих героїв? Чи не краще допомогти своїм? Для цього треба небагато. Можна замість походу в супермаркет за подарунками виготовлювати їх разом з дітьми. Замість вмикати їм черговий святковий мюзикл – розучити колядки та змайструвати вертеп, причому, краще на вікні, хоч зубною пастою намалювати та приклеїти зірку з фольги, ще й гірляндою підсвітити: нема чого ховати світло під глечик ;).

Зараз частина молодших дітлахів пишуть листи святому Миколі. Допоможіть йому не перетворюватися на Діда Мороза: коли протягом року бувало всяке, хай поруч з подарунком знайдеться різочка. Зі старшими можна виготовлювати подарункові фотолистівки з усіма дорогими нам персонажами й символами. Останнє, між іншим, практично всім доступно. Давайте ділитися такою творчістю зі знайомими та незнайомими, давайте активніше утверджувати свою духовно-культурну ідентичність, зокрема через наші українські традиції: де і як можемо, й не лише на свята.

До речі, традиції живі й корисні доти, доки розвиваються: зараз солому під скатертину та колосся на дідух далеко не скрізь роздобудеш, а бажання врожаю та приплоду худоби, скажімо так, не є найактуальніші для багатьох родин. Але невже ми менш вигадливі й дотепні за наших предків? Невже господині не можуть витворити свої, оригінальні варіанти різдвяної дванадцятки, використовуючи сучасні технології та продукти? Лише нашою власною творчістю, живою й актуальною, можна витісняти навалу примітивно-вульгарного. Використовуймо для цього кожну можливість. От, наприклад, можна запросити на ближче свято приятелів наших дітей, і разом з ними виготовити смачнючий миколайчик.

Ось його старокиївський рецепт: в полумисок кришиться білий хліб, туди додаються горішки, родзинки, дольки свіжих фруктів або цукати, мед, олія і рідке варення, а також маленькі сувенірчики для кожного, хто ласуватиме. Оскільки Київ здавна був багатоконфесійним, існували різні варіації такого миколайчика: туди могли потрапити, крім перерахованого, ще й молоко, і яйця. В будь-якому разі, він швидко запікався у пічці, прикрашався зверху цукровою підрою, як снігом (зараз можна використати кокосову стружку), та горішками й цукатами. Нині його можна за кілька хвилин приготувати в мікрохвильовці, лише варто мати на увазі, що матеріал сувенірчиків має бути дозволений для неї.  Миколайчик їсться теплим, порції вибираються великою ложкою, сувенірчики обігруються веселими побажаннями.

А незабаром - вже й молодіжні вечорниці на Катерини та Андрія, а там вже й до канікул недалечко, з колядою, Маланкою та щедрівками. Окреме прохання до родин віруючих. Порадьте Вашим дітям зайти поколядувати не лише до Ваших родичів та друзів. Хай Ваші сусіди теж почують справжнє колядування, а не «дайте, тітко, п’ятака». Хай їхні діти приєднаються до Ваших.

Наші герої можуть утверджуватися лише нашими руками. Коли вони і ми будемо справжніми господарями в нашій хаті, тоді й інших можна послухати, і до інших на їхні свята завітати. Справді збагачуватися чужим можна лише тоді, коли у безпеці та у творчому розвитку своє.