Цього року мені пощастило бути учасницею навчального курсу “ШІ для науки та освіти (релігієзнавство)”, який для релігієзнавців-членів Української асоціації релігієзнавців провів прекрасний викладач-просвітник, науковець, котрий багато дослідив (і продовжує) можливості штучного інтелекту — Іван Градинар. На цьому курсі вдячні слухачі дізнались про масу корисних речей, та здійснювали свої пробні розвідки “на полі” ШІ-платформ в рамках курсового практикуму. Про відповідні набутки — знання про те, що і як можна видобути із всесвітньої скарбниці знань академічним релігієзнавцям, я написала статтю в наш журнал “Українське релігієзнавство”, черговий номер якого видрукований в електронній версії, і в ній торкнулась також питання, а що і як ми можемо, навзаєм, внести у цю скарбницю?

Таким питанням я задалась тому, що, “гребучи” у цьому інформаційному океані, побачила, окрім перлів, - велику кількість піни, пластика, попси, технічних помилок, і що гірше — ворожих наративів, мислевірусів та маніпуляцій. І це — не лише у сформованих самими платформами ШІ відповідях-звітах, але і у тих статтях та книгах, куди заводили надані у тих звітах посилання. Власні розвідки та консультації з нашим шановним викладачем показали, що значна частка сумнівної, а то й помилкової та шкідливої інформації (як і, утім, добротної) потрапляє у звіти на запити ШІ-платформ з Вікіпедії! Отак просто. Хоча, що ж було дивуватись, коли роками звичайний олдскульний Гугл-пошук також видавав у перших рядках відповідей лінки на Вікіпедію.

Тож, туди треба стукати нашими працями, представляти їх у Вікі. Щонайменше — вписувати інформацію про них, з назвами та лінками, на сторінках Вікіпедії, присвячених науковим інституціям та їх підрозділам, де працюють автори цих праць. А щоб статті про окремі праці науковців адміни Вікіпедії пропустили, тобто дозволили їм там бути розміщеними як прийнятні, треба довести їх непересічну значимість. Тобто, окрім актуальної тематики, праці мають бути написані й видані авторитетними науковцями, авторитетною науковою інституцією. Отже, довелось почати зі створення статей на Вікі про Відділення релігієзнавства і про Українську асоціацію релігієзнавців (і про цей процес, що триває, я ще, ймовірно, напишу згодом). А наразі поділюсь принагідними відкриттями, здійсненими у ході поточних зусиль зі створення цієї “стартової бази” нашої академічної релігієзнавчої експансії до Вікіпедії.

Коли я досліджувала, як же представлені у статтях Вікіпедії релігієзнавчі знання, то виявила: скупенько, неповно, почасти — дуже застаріло чи й тенденційно. Звичайно, це стосується не всіх статей, але, на жаль, чималої їх кількості. Хоч авторство багатьох статей Вікіпедії веріфікувати неможливо (коли їх ставлять і редагують автори під ніками), але і так ясно, що серед авторів Вікі вкрай мало академічних релігієзнавців, а окремі статті про самих релігієзнавців — здебільшого застаріли, не відображають їх доробок останніх років, тим паче — з лінками (над цим вже йде наша робота). Тож не дивно, що наразі Вікіпедія як постачальних інформації про релігієзнавчі знання в цілому — не на висоті.

Але хто ж буде поліпшувати цю ситуацію, як не ми самі, академічні релігієзнавці? Не скажу, що це зовсім просто, починаючи з певних технічних і програмних вимог для такої діяльності, і включаючи не завжди оперативну й результативну комунікацію з адмінами Вікі (які ж теж переважно волонтерять на її полі), вже не поминаючи алярмні відключення електроенергії та всі інші складнощі воєнного часу. Але ж війна триває, зокрема, й тому, що ворог встиг багато запустити своє-корисної інформації як у базу-матрицю ШІ, так і у Вікіпедію (і в український її сегмент також). Релігієзнавчої царини це стосується великою мірою! Тож мусимо ставати і на цей “фронт, сходячи з високих шпалтів наукових журналів (куди чомусь не так борзо дістаються ШІ-платформи) — до популярних ресурсів: насамперед — Вікіпедії.

Релігієзнавці відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України закликають до цього всіх своїх колег, зокрема — членів Української асоціації релігієзнавців!