Антонієвими печерами блукає привид монаха...
Ольга ЧИТАЙЛО. - "Високий замок", 2 вересня 2008 року
Зайшовши сюди, я відчула, як раптом набагато швидше почало битися серце. Ніби щось ззовні підганяло його. Тільки що? У напівтемних лабіринтах печер панувала тиша. Лише подекуди її ламали голоси туристів. Вони сюди приходять часто. Антонієві печери Троїцького монастиря – одне з улюблених місць гостей і жителів Чернігова. Послідовно пригадуючи усі дива, що, як розповідають, відбуваються у цих місцях, спускаюся в один із найвіддаленіших коридорів печер...
Антонієві печери – пам’ятка підземної культової архітектури XI-XVIII століть. У 1069 р. їх, як печерний монастир, заснував князь Святослав Ярославович спільно із преподобним Антонієм Печерським, уродженцем Чернігівщини. Геологічні умови сприяли будівництву – печери не треба було штучно укріплювати. Підземний монастир, проживши століття, засвідчив, наскільки це міцна споруда. Загальна протяжність цього дива – 350 метрів. Комплекс складається з церков Святого Антонія, Святого Феодосія Тотемського, Ніколи Святенника, каплиці з похованнями, келії Антонія. Глибина (відносно рівня гори) – від 2 до 12 метрів. Святі печери - напівтемні вузенькі коридорчики, в яких пахне церквою і давниною. Час від часу натрапляєш на відгалуження в основній стрічці коридору – тут церква, а тут, напевно, жив монах.
Ззовні, біля входу, як і в середині, тиша. Печерний монастир розташований посеред парку, на Болдиній горі. Незважаючи на те, що неподалік із веселим гамором відбуваються весілля (Болдина гора - улюблене місце фотосесій місцевих молодят), але сюди звуки майже не долинають. Чи то, може, лише мені, враженій, так здалося? Неподалік, на лавках, розташувалися дві пари закоханих: вони спокою не порушують...
Люди говорять, що цими печерами блукає привид монаха. Його бачили і тутешні жителі, і туристи, які вперше навідалися до цих місць. Комусь з них, розповідають, навіть вдалося у лабіринтах зазнимкувати дивні світлові плями. Найбільш переконують свідчення завідувача відділу історії печер Національного історико-архітектурного заповідника «Чернігів стародавній» Володимира Руденка, який стверджує, що у 1970 році зустрівся у цих лабіринтах із привидом монаха. Досліджували ці місця і науковці – вони виявили у печерах потужне джерело енергії невідомого походження.
- Яка частка правди у цих розповідях? – запитую у вченого секретаря Національного архітектурно-історичного заповідника “Чернігів стародавній” Сергія Чернякова.
- Таких розповідей багато. Хтось каже, що бачив, інший констатує зміну самопочуття після відвідин печер: в одного перестала боліти голова, в іншого – навпаки. Вагомий доказ – слова нашого наукового співробітника.
- А ви самі вірите у привида Антонієвих печер?
- Не зустрічався з ним. Але є одна печера, де можна побачити якийсь дивний туман. Коли дивишся на це, стає якось моторошно...
З життя Антонія Печерського
Преподобний Антоній народився на Чернігівщині, у Любечі. В миру Антонія звали Антипа. Шукаючи душевного спокою, він викопав собі печеру, де міг молитися на самоті. Через деякий час вирушив на Афон. В одному з афонських монастирів прийняв монаший постриг та взяв собі ім’я Антоній. До Києва прийшов у 1013-му. Потім був ще один хід на Афон. Остаточно оселився на Русі він лише за князювання Ярослава Мудрого. Жив самотньо, носив грубий одяг, відмовлявся від м’яса навіть у ті дні, коли така їжа була дозволена. Антоній – засновник Києво-Печерського монастиря та монастиря у Чернігові. Помер у віці 90 років.
