Аріантова чаша
«Ти, Сомо, ллєшся радісно і сильно в час жертвоприношення.
Очисти нас, даруючи багатство!»
(Ріґведа 9.67.1)
«…Бо коли скіфи об’єднані, немає нації,
не лише в Європі, але й в Азії, яка може
зрівнятися з ними, чи протистояти їм»
(Фукідід, «Історія Пелопоннеської війни» 2.97.6)
Геродот залишив для нас згадку про перший перепис населення на території сучасної України, який здійснив скіфський цар Аріант. Його оповідь дозволяє не лише будувати припущення щодо чисельності скіфів (К.Марченко, О.Щеглов, В.Петрук), але й поміркувати на тему політичної культури наших предків та сакральних елементів в її підґрунті.
Забажавши підрахувати населення краю, Аріант наказав кожному скіфу принести по наконечнику стріли. Зібравши наконечники, цар доручив відлити з них посудину вражаючих розмірів, яку Геродот на власні очі бачив в місцевості Екзампей між Борисфеном і Гіпанісом (Дніпром і Південним Бугом).
Посудина начебто вільно вміщала шістсот амфор і мала шість дактилів завтовшки. Залежно від того як оцінювати об’єм мірної одиниці (амфори), середню вагу наконечника стріли та охоплені переписом категорії (лише воїни чи всі скіфи), обліковане Аріантом населення Скіфії могло скласти від 950 тис. до 15,6 млн осіб.
Чому скіфський лідер вирішив вилити з зібраних наконечників саме посудину, а не, приміром, якусь цар-зброю, і якою була її форма достеменно не відомо. Геродот порівнює її з кратером, який встановив спартанський цар Павсаній в гирлі Понту Евксинського біля Візантію на честь перемоги над персами. Кратерами греки називали великі ємності для змішування вина з водою. Вони мали різні форми, що нагадували вазу, глек або перевернутий дзвін.
«Батько історії» називає скіфську пам’ятку словом χαλκήιον, що вказує на матеріал з якого вона була виготовлена (мідь, бронза), але не на її форму. Дослідники переважно називають її казаном, за аналогією зі знайденим археологами відповідним скіфським начинням. Також проводяться паралелі з казаном Тимура, ємністю 3 тис. літрів та вагою близько 2 тон, який він подарував мечеті Ходжі Ахмата Ясеві в Туркестані.
Казан-годувальник справді мав сакральні конотації серед тюркських народів. Для яничарів він – священний символ влади, яка їх годує (Kazan-i-Şerif), перевернути казан означало підняти повстання проти командування. Але, проводячи аналогії, слід зважати, що символи не переносяться в незмінному вигляді крізь історичні епохи, вони можуть зазнавати суттєвих модифікацій в різних культурних контекстах.
Всі культури Великого Степу мають схожі елементи, але їхні ітерації спостерігаються як віддалення від первинного індоєвропейського джерела в Urheimat. З точки зору цілісності архаїчного ансамблю (та й багатства матеріальної спадщини) Скіфська імперія є цікавішою за її тюркських та монгольських степових послідовників.
Наявної інформації недостатньо аби стверджувати, що виріб Аріанта наслідував казан для приготування їжі. Сам Геродот порівнює його з кратером Павсанія. Два схожі кратери з золота та срібла були подаровані Крезом Дельфійському храму. В них змішували вино на свято теофіній Аполлона («Історія» 1.51). У нартському епосі народів Кавказу, відомому своїми скіфськими витоками, фігурують великі глеки для вина, зокрема чарівний Вадзамакят, що вміщав 600 мірних дзбанів (рефрен з 600 амфорами Аріанта). Випите з нього вино давало «суперсилу».
Зрештою, типова форма скіфського казана з характерною центральною опорною ніжкою, що розширюється донизу, нагадує чашу. Важливо, що чаша є одним з чотирьох священних предметів скіфів, дарованих їм Небесами. Якби Аріант обрав саме цю форму для увічнення свого перепису, її символізм був би добре зрозумілий його одноплемінникам.
Попри певну схожість, казан, що годує та чаша, яка напуває мають різне символічне навантаження. Глибоко вкоріненою в європейську культуру є легенда про чашу Грааля, з якої Ісус пив під час Таємної вечері та в яку потім були зібрані краплини крові з Його ран. Тісно пов’язаним зі Святим Граалем є цикл легенд про короля Артура, в якому окремі дослідники схильні вбачати скіфо-сарматське коріння (C. Scott Littleton, L.A. Malcor «From Scythia to Camelot»).
Грааль у «Парцифалі» Вольфрама фон Ешенбаха постає чарівним каменем, який, як і чаша зі скіфської легенди, впав з Небес. Цей камінь (lapis exillis) відповідає «філософському каменю» алхіміків та індійському чінтамані (коштовність, що виконує бажання). Він впав на Землю під час повстання ангелів та, згідно з однією «трофейною» версією («Wartburgkrieg»), випав з ураженої мечем архангела Михаїла корони Люцифера.
Чаша причастя, що єднає християн у Таїнстві Євхаристії, також позначена символізмом Граалю. В ній здійснюється транссубстанція вина на містичну кров Христа, що сповнює духовне бажання, веде до безсмертя.
Скріплюючи угоди, скіфи присягалися п’ючи змішане з кров’ю вино. Сакральність і глибокий символізм чаші в індоєвропейському контексті свідчить на користь саме такого вибору Аріанта.
Та й враховуючи її гігантські розміри, царська посудина технічно не могла б слугувати казаном, в якому готують їжу. Натомість, розміщена просто неба (скіфи не будували храмів), вона природнім чином збирала дощову воду – «милість небес», як символічне «лоно вод», могла вказувати на верховне божество скіфського пантеону – богиню Табіті.
Інтерпретуючи політичні аспекти Аріантової символіки, важливо відзначити, що в випадку версії з кратером-чашею цар постає не так батьком-годувальником (володарем тюркського казана), як симпозіархом (συμποσίαρχος) – ритуальним розпорядником спільного напою, який стежить за міцністю вина та частотою наповнення кубків, аби зібрання (бенкет) протікало гармонійно і контрольовано.
Греки вважали скіфів справедливим і древнім народом. Ідеї, які згодом були розгорнуті сусідами в демократичний чи тиранічний дискурси, присутні в Скіфії на звичаєвому рівні. Спробуємо розгледіти цю просту мову і прочитати послання (володаря аріїв) Аріанта, адже символічно Грааль не лише чаша, але й книга (graduale).
1. Держава скіфів вилита за формою сакрального предмету – священної Чаші, що зійшла з Небес.
2. Її земне призначення – бути вмістилищем ресурсу (як Небесної благодаті, так і матеріальних благ), що також відсилає до символіки Рогу достатку.
Держава також необхідне зло. Чаша Аріанта була встановлена біля місця, де «мертва» вода з гіркого джерела вливалася в Гіпаній («Історія» 4.81). За переказами, вино у нартському Вадзамакяті настоювали на розрубаній червоній змії. Без отрути не скуштувати чарівного напою.
3. Держава як образ Граалю – форма сопричастя громадян, ємність для зберігання соми традиції та культури. Єгипетський єрогліф «серце» (іб) зображає кратер-глек. Чаша державності є серцем народу, в крові нації – п’янке вино.
4. Чаша добробуту виплавляється зі зброї (наконечників стріл). Всі громадяни держави – стрільці.
Навіть в неволі, за межами своєї території скіфи залишаються лучниками (τοξόται). Грецькі джерела згадують про скіфську поліцію Афін 5 ст. до Р.Х., яка, парадоксальним чином, хоч і мала статус δημόσιοι («державних рабів»), була уповноваженою застосовувати примус до вільних афінських громадян. Втративши свободу, скіф-вершник стає поліцаєм.
5. Стріла увиразнює собою вектор індивідуального руху. Розпорошені особистості зливаються в єдину скіфську націю-чашу, що здатна накопичувати й утримувати спільне благо.
6. Функція володаря – стежити за мірою (для цього йому самому треба бути поміркованим). Різний глек вміщує різну кількість вина, кожен отримує те, чого вартий і що може втримати. Але ніхто не повинен зловживати владою, славою, багатством чи знаннями. Схожа ідея проглядається також в образі Сковородинського фонтану «нерівної рівності» (зображений на купюрі 500 гривень).
Розвиваючи ідею правителя як симпозіарха, який стежить за мірою і міцністю вина, варто зазначити, що Грааль (grasale) етимологічно пов’язаний не лише з кратером, а й з поняттям градації, градусу (gradalis). В кратері змішується первинне з вторинним – вода, як чистий дарунок природи, з вином, що є трансформованою субстанцією її плодів. В «оберненому» духовному сенсі (спирт – spiritus) найвищим градусом винної суміші є джерельна вода. Ісус, як Цар і містичний симпозіарх, Сам перетворює воду на бенкетне вино.
Підтвердженням релевантності вищенаведеного є таке свідчення Геродота: «Один раз на рік кожен правитель області [Скіфії], змішавши вино з водою в кратері, дає пити тим скіфам, які повбивали ворогів, а ті, хто цього не зробили, не п’ють цього вина, але, присоромлені, сидять осторонь: бо для скіфів це найбільша ганьба. А ті, які повбивали дуже багато ворогів, тримають аж два келиха і з обох п’ють» («Історія» 4.66).
7. Наконечник стріли є найстарішим прототипом грошей на території сучасної України. Монети-стрілки з затупленим вістрям і закругленими краями, що згодом трансформувалися в стріло-риби, використовувалися в Скіфії з VII-VI ст. до Р.Х. Історично організація перепису населення була пов’язана з наміром визначити податкову базу. Відтак, якщо зібрані Аріантом гроші-стріли розглядати як форму оподаткування, показово, що він не присвоює їх собі, а перетворює на символічну чашу – річ, яка належить всій спільноті.
Тверді стріли індивідуальних сердець будуть розплавлені й злиті в одне велике Серце нації, в яке владика аріїв вклав своє ім’я. Чим є для нас історія про перепис Аріанта – історичним курйозом, чи дороговказом у майбутнє?
Non plus ultra.
