Бельгійський монах знову привіз допомогу Україні на Різдво
Євгенія Мартинюк
61-річний Карел Стаутемас - бельгійський монах із древнього абатства Грімберген поблизу Брюсселя. Постать в обителі впливова й авторитетна, адже завдяки саме отцю Карелу невеличкий монастир прославився далеко за межі Бельгії. Стаутемас вигадав відродити стародавню традицію пивоваріння, і напій з Грімбергена став сенсацією.
В Україні отець Карел теж відома людина. З початком повномасштабної війни в Україні він цілком міг обмежитися молитвами за мир: ніхто не вимагав від нього більшого. Але вже майже чотири роки він регулярно їздить в Україну: привозить машини швидкої допомоги, доставляє обладнання до лікарень, оплачує ремонти в школах. І ще йому дуже подобається спілкуватися з українським дітьми. Залюбки грає з ними у баскетбол.
У 2022 році Карел відгукнувся на прохання однієї з прихожанок - українки Олени, яка давно живе в Бельгії. Жінка попросила доставити гуманітарну допомогу в її рідний Чернігів, який тоді був оточений російськими військами.
Карел Стаутемас, пастор абатства Грімберген:
У Ольги в Чернігові були батьки, але ніхто в Бельгії не хотів туди їхати. Я сказав собі: добре, я поїду. Про війну тоді ще не думав. Взяв машину, спакував одяг і їжу та вирушив на схід. Як виявилося, це був лише початок.
Далі були чернігівські школи. Спочатку отець Карел хотів просто вставити вибиті вікна - це зробили у трьох закладах. Згодом на благодійні гроші відремонтували укриття в шести школах і садках. Тепер справа дійшла до потужних генераторів, аби діти могли навчатися навіть під час відключень світла.
Раніше в цих запліснявілих чернігівських підвалах нормально навчатися було неможливо. Тепер тут тепло, чисто, є вентиляція й туалети - і сотні дітей можуть продовжувати навчання навіть під час тривог.
- Скільки дітей тут можуть навчатися? - 259.
Окрім цього, отець Карел возить в Україну карети швидкої допомоги, заповнені медичним обладнанням. Частина з 17 автівок пішла на фронт для евакуації поранених. Священник цього не приховує і не заперечує: солдати, каже він, також жертви війни.
Я не можу допомагати зброєю, але можу робити багато іншого. І найважливіше, що українці використовують нашу допомогу за призначенням.
Перед кожною поїздкою отець Карел збирає побажання від чернігівських волонтерів. На початку війни просили суху їжу - так він одного разу відправив 6,5 тисячі шоколадок, які стали у пригоді й військовим. Зараз запити значно складніші.
Іноді просять дуже специфічні інструменти для військових шпиталів. Вони надсилають фотографії, а я показую їх у бельгійських лікарнях і питаю, чи можете таке передати. Бо я сам не завжди розумію, що це.
Гроші на допомогу Карел збирає без участі великих бізнесів чи знаменитостей. В абатстві регулярно проводять концерти й благодійні вечори. Також монахам допомагають скаути абатства, а ще вони мають рахунок, який належить до програми благодійних організацій під патронатом короля Бельгії.
Нам жертвують звичайні люди, тому ми зобов’язані знати, куди йде кожне євро. Ми тримаємо процес під контролем, а я регулярно приїжджаю в Україну, щоб бачити все на власні очі.
Спочатку Карел доставляв гуманітарну допомогу, а назад вивозив біженців. Для кожного шукав саме українську родину в Бельгії - вважав, що це важливо для людей із травмами війни. Зараз він зосередився на допомозі Чернігову й дедалі частіше відвідує Київ.
Саме в Києві я вперше почув, як збивають російську ракету. Але справжній жах я відчув раніше, коли жінці, яку ми везли до Бельгії, подзвонив чоловік-військовий, оточений росіянами. Я ніколи не забуду її сліз.
Втім, в отця Карела є ще один особистий мотив допомагати українцям.
Брат мого батька був у бельгійському Русі Опору під час Другої світової. Йому було 18. Нацисти відправили його до концтабору в Німеччині, де він і загинув. Те, що я роблю в Україні - це продовження його боротьби. Ми не відступаємо перед терором.
Про місію отця Карела знає вся Бельгія. Настільки добре, що День незалежності України святкували в саду його абатства. Після цього електронну пошту монаха зламали - він зрозумів, що став помітним і для росіян.
Бачить Бог, я не боюся. Але розумію, що тепер маю бути уважнішим. Я знаю, що чиню правильно.
Абатство Грімберген за свою історію тричі спалювали й навіть закривали. Але воно щоразу відроджувалося. Його символ - фенікс. А гасло - спалене, але не знищене.
Я бачу тут прямий зв’язок. Росіяни багато чого спалили в Україні. Але знищити не змогли.
Отець Карел має думки й про час після війни, коли б він не настав. Каже, чув: українці знаються на хорошому пиві. Тож мріє колись допомогти українським крафтовим пивоварням. А поки що він тут, щоб допомагати людям.
