Більшовики проти Лаври
На початку 1918 р. загони Муравйова безперешкодно підійшли до Києва й почали його обстріл, а невдовзі зайняли місто. Це був перший більшовицький наступ на Київ, перший епізод українсько-більшовицької війни. Того року режим довго не протримався, бо вже на початку березня до Києва повернулась Центральна Рада. Проте й за цей короткий час містом прокотилась страшна вакханалія руйнування, спустошення, мародерства. Першим зазнав обстрілу Печерськ, аристократичний район міста, бо муравйовці вели наступ з лівого берега. Спочатку обстріли були незначні, але згодом, за словами очевидців, переросли в шалену канонаду. Снаряди не обминули й святині православ’я — Києво-Печерської лаври. її насельники зафіксували у своїх спогадах усі деталі обстрілу, що тривав з 15 по 25 січня, докладно описавши пошкодження, що їх зазнали лаврські споруди в ході більшовицької навали.
Буденність і лапідарний стиль щоденника часом буває промовистішим за найбільш талановиті художні твори. Спогади написано російською мовою; подаємо їх у перекладі.
Грізні події воєнної доби, що позначилися на св. Лаврі Києво-Печерській, у період міжусобної війни українців з більшовиками з 15 по 25 січня 1918 року включно.
(Записали ієродиякон Євфимій та чернець В’ячеслав)
15 січня, понеділок. Вранці прилетів у Лавру зі шрапнельного снаряда невеликий стакан, вдарився у стіну будинку проскурні й відскочив; шкоди не завдав.
16 січня, вівторок. У тому ж напрямку прилетіла куля, пробила скло у вікні келії проскурника афонського ченця Нисферона й, не зачепивши нікого, засіла у стіні келії.
Того ж дня — початок гарматної стрільби в Києві.
17 січня, середа. Бій у Києві тривав. Акафіст у Великій Церкві служив Митрополит Київський Володимир з двома заїжджими архиєреями: Феодором Прилуцьким, Пименом Балтським та старшою братією Лаври на чолі з о. Намісником.
Зі шрапнельного снаряда прилетів стакан, вдарився об карниз проскурного будинку (з північно-західного боку), ушкодивши його, пролетів повз друкарню і впав за бакалійною лавкою біля Ближніх Печер.
18 січня, четвер. Запекла битва українців з більшовиками у м. Києві. Від шрапнельного снаряда стакан пролетів у тому ж напрямку, що й раніше, пробив дві покрівлі на хлібні й потому полетів униз і вибухнув, осколком трохи ушкодив двері Лаврської електричної станції. Другий стакан ударив у стіну головного входу до друкарні і влучив вище дверей і нижче ікони Божої Матері з преподобними Печерськими Андрієм та Феодосієм, зачепив карниз, вибив кілька цеглин й упав, розірвавшись, тут-таки біля басейну.
19 січня, п’ятниця. Куля пробила скло в келії проскурника, де ледь не вбила монаха Іоанникія, й засіла у стіні.
20 січня, субота. Об 11 годині дня снаряд вдарив у західну баню церкви Всіх Святих на Економічній брамі, зірвав жерсть з позолоченої покрівлі й залишив яму. Снаряд цей долетів до Великої Церкви, вдарив у стіну її північну біля Предтеченського бічного вівтаря, де й упав, на стіні залишивши вибоїну в цеглі. Саме тоді братія йшла на обід до трапезної, і ледь трьох чоловік не вбило. Там-таки у церкві Всіх Святих, нижче даху, розбито карниз. У прибудову для сторожа при економічному корпусі влучив снаряд з північного боку, пробив стіну дерев’яну на другому поверсі і влетів у келію сторожа Івана, де розірвався, і куля пролетіла кімнатою, не завдавши шкоди нікому з пожильців. Сам сторож знаходився тут же в келії, і Господь уберіг його. Одна куля вдарилась у вікно на хорах у бічному вівтарі Благовіщенської церкви на честь святителя Митрофана й, пробивши дві шибки, там і зосталась.
На північно-західному боці поблизу келарської палати збито карниз на коректорському корпусі, зашкоджено електричну проводку в палаті.
Снаряди прилітали з північного боку від Арсеналу за Микільською брамою. В цей день 20 січня під вечір — тимчасова перемога в Києві українців.
21 січня, неділя. Вільно в місті. У Лаврі богомольці. Служив літургію у Великій Церкві Митрополит Володимир. Під вечір почалась у місті стрілянина по племені іудейському, що на Подолі живе. Об 11 годині вечора осколком снаряда, що вибухнув у повітрі, поранено в ліву ногу сторожа Ближніх Печерченця Іоїла. Нині він знаходиться в Лаврській лікарні.
22 січня, понеділок. Наближення до Києва більшовиків з боку Дніпра й гарматні постріли їхні з Дарниці по Києву (головним чином по Арсеналу, Військовому училищу й Українській Раді).
23 січня, вівторок. Батареї більшовиків — за Русанівським мостом і дальньою Слобідкою, у лісі. Зранку цього дня, 23 січня, вся Лавра була під обстрілом. Найпершим сильно пошкоджено будинок проскурні.
Будинок друкарні
Снаряд, що пробив стіну проскурні на третьому поверсі й вибухнув у друкарському складі, залишив кіптяву в літографській кімнаті, на північно-східній стіні. Всі дощечки в цій кімнаті, заготовлені для ікон, розбито, й кімната являє сумну картину. У келії доглядача матеріалів друкарні ієромонаха Бориса нічого не можна пізнати, зруйновано все: і стеля, і стіни, і вікна. Сюди вдарило п’ять снарядів, а шостий розірвав дах на келії. Сусідня келія о. Бориса — молитовня осколками сильно ушкоджена, й штукатурка стелі відпала. У коридорі південно-західну стіну розбито; шафа перетворилась на тріски. На стелі коридора світловий отвір розбито й дошки випадають. У келії ченця Миколая з південно-західного боку штукатурка зі стелі обвалилась; двері зламані; шибки вибиті. Вибито шибки мало не в усій друкарні, як у житлових приміщеннях, так і в машинних відділеннях. Дах друкарського корпусу також пробито снарядами, з яких один влучив в олтарну частину Великої Церкви й пробив стіну у двох місцях.
Велика Церква
Того ж дня, у вівторок 23 січня, перед початком пізньої літургії у Великій Церкві, влетів снаряд у середину олтарної стіни, вирвав частину карниза та стелі над карнизом і всередині під стелею вибухнув. Другий снаряд влетів у бічне північне вікно на горньому місці, вдарився об південну олтарну стіну, розтрощив комод із церковними речами, відбив частину арки й там залишився. Потім цей снаряд звідти вийняли.
На хорах особливо пошкоджено одне місце в бічному вівтарі св. Андрія Первозванного. Тут снаряд упав крізь дах і пробив склепіння (стелю).
Дах Великої Церкви в багатьох місцях пробито й зрешечено снарядами, від чого пообпадала позолота. В деяких місцях церкви розбито вікна — як угорі, на хорах, так і внизу.
Дзвіниця
Дзвіниця Лаврської Великої Церкви значно ушкоджена:
1) на третьому ярусі (іонічному), де дзвони, у вікно дзвіниці влетів снаряд, пробив дві рейки залізні біля дзвонів («Благовісника» й того, що ближче до Успенського);
2) над будкою (сторожкою), де малі дзвони, біля вікна, колону ушкоджено снарядом настільки, що ледве тримається;
3) північну колону навпроти казначейського корпусу в тому ж третьому ярусі перебито цілковито;
4) колона з північно-східного боку під сходами, що ведуть нагору, де дзвіничний годинник, теж сильно ушкоджена снарядом і майже перебита;
5) біля цієї колони влучив тут же у стіну інший снаряд і пробив у ній отвір діаметром близько 1 аршина;
6) на середній бар’єр дзвіничної галереї також упав снаряд, пробивши галерейні грати і зникнувши під дахом.
Серйозних шість снарядів влучило у дзвіницю, завдавши великих ушкоджень.
Унизу другого ярусу (доричного) збито п’єдестал з північного боку дзвіниці. Там-таки іззовні, з південного боку (біля будинку о. Намісника) є пробоїни від осколків.
Перший (рустик) і четвертий (коринфакій) яруси дзвіниці збереглися без ушкоджень, окрім того, що розбились вікна од струсу повітря.
Будинок іконописної школи
У південній стіні будинку іконописної школи, нижче кам’яного накату й вище вікна келії доглядача школи ієромонаха Володимира, шестидюймовий снаряд пробив у мурованій стіні отвір діаметром 2 аршини. Снаряд вибухнув тут же на кам’яному помості. Від цього снаряда вилетіли шибки в сусідньому квасному сараї. Інший снаряд влучив у дах квасного сарая, у дровах розірвався й підпалив дрова. Чернець Анувій загасив. Стакан вилетів назовні через дах квасної, із західного боку. Снаряд прилетів від Дніпра з боку залізничного мосту.
Будинок для прочан
Лаврський будинок для прочан не зазнав руйнівної дії шрапнельних снарядів. Снаряди вибухали в повітрі, стакани ж падали на бруківку у дворі, не завдавши нікому шкоди. Тільки у галереї 1-го корпусу і в деяких келіях вибито шибки.
Келарська палата
Келарська палата зі східного боку за огорожею Лаври сильно розбита кількома (мабуть, десятьма) артилерійськими снарядами. Шматки стіни Мазепинської вежі відвалились, залишивши глибокі вибоїни розміром до двох сажнів.
У прилеглу до палати кам’яну огорожу також влучив снаряд, зробивши діру діаметром до двох аршин. Рушничними кулями з боку Слобідки келарська палата обстрілювалась також. Кулі й тепер видно в різних місцях палати.
Ближні печери
Огорожа Лаври на Ближніх печерах у саду біля сторожки, з північного боку, ушкоджена снарядом, що пролетів наскрізь. Усередині відбито ряд цеглин, а з обох боків огорожі вибито цеглу на піваршина. Є й інші, але незначні ушкодження в різних місцях огорожі.
У тому ж саду Ближніх печер, поблизу головної доріжки, у середині саду впав снаряд у землю й утворив яму діаметром 3 арш. Другий снаряд покотився по землі, перебив навпіл грушеве дерево над місцем св. Печер. Кулі падали по всьому саду.
Ігуменський корпус Ближніх печер пошкоджено снарядом, що пробив дах і ганок; снаряд цей зачепив й інший ганок у протилежному корпусі, де келія різничого.
Вежа коридора з Ближніх на Дальні печери пошкоджена снарядом, що впав під дах і пробив також стіну сусіднього схимничого будинку. На даху цього будинку у двох місцях зірвано залізо у двох рядах. Над кам’яною брамою Ближніх печер збито іншим снарядом поперечник, зруйновано й дах на брамі. Снаряди падали по всьому подвір’ю Ближніх печер, і осколки розлітались навсібіч. Один снаряд влучив у південну стіну Хрестовоздвиженської церкви, виламав частину карниза й вибухнув на кам’яному тротуарі. Шрапнельними кулями ушкоджено частину стіни Хрестовоздвиженськоі церкви в ім’я всіх Печерських преподобних, на другому поверсі.
Над південними вхідними дверима до Хрестовоздвиженської церкви (навпроти коридора до Дальніх печер) шрапнельна куля (кругленька) пробила скло на образі Казанської ікони Пресвятої Богородиці й упала біля серця предвічного немовляти Ісуса Христа, де знаходиться й понині. Богомольці вражаються цим і розчулено моляться іконі, Одна бомба влучила в упорну стіну нижче Ближніх печер, з південного боку, пробила цеглини біля сходів, що ведуть до колодязів преподобних Антонія та Феодосія Печерських, і утворила у стіні велику діру. У багатьох будівлях Ближніх печер розбиті вікна від струсу повітря через літання снарядів.
У цей день, 23 січня, — прибуття більшовиків у Лавру з Ромодана. Під вечір припинились постріли по св. Обителі.
24 січня, середа. Перед літургією у Великій Церкві Митрополит Київський Володимир служив акафіст Богоматері (востаннє на землі). Вдень було спокійно в Лаврі. Більшовики хазяйнують на Печерську; з полудня і впродовж ночі їх гармати б’ють з Цитаделі по Києву для поразки українців.
Ввечері того ж дня, 24 січня, увірвались в дім о. Намісника Лаври п’ятеро озброєних солдатів-страховиськ, у супроводі їхньої ж сестри милосердя, зажадали чаю й хліба з маслом, оглянули будинок і залишились ночувати. Вночі виходили з дому о. Намісника і, як виявилось потім, пограбували скарбника та благочинного Лаври і знов повернулись спати.
25 січня, четвер. Вранці цього числа був запрошений у дім о. Намісника п. Сергеєв, який розбудив гостей, упізнав їх і потім пішов з ними о 9 годині ранку, а по виході «товаришів» у вітальні намісничого будинку знайдено залишену ними ручну гранату зі зведеною пружинкою й заряджену. Гранату цю побачив раніш від усіх чернець Фаласій і повідомив про це о. Намісника. Запросили знову п. коменданта, той узяв гранату, розрядив її і поклав собі в кишеню. Коли його спитали: «А що, міг би зруйнуватися дім від цієї гранати?» — комендант відповів ласкаво: «Так, надиміла б».
Вдень того ж 25 січня були зухвалі напади з боку солдатів на братію Лаври; відтак озброєні солдати робили грубий обшук по келіях.
Ввечері о 9 годині п’ятеро озброєних солдатів увірвались до покоїв Київського Митрополита і священно-Архимандрита Лаври Володимира, пограбували його й вивели з Лаври, як на розп’яття, на віддання смерті. Тоді ж, 25 січня, звершилося з боку анархістів жахливе злодіяння: тортури й убивство первосвятителя церкви Київської.
З наступного дня, 26 січня, над Лаврою вщух шрапнельний та артилерійський вогонь.
3 лютого 1918 року
Будинок проскурні
Сюди у стіну верхнього (на 3-му поверсі) балкона влетіло чотири гранати. Балконна стіна цими гранатами зруйнована і двері зламані. Розбито чотири клозети. Один із снарядів пробив стіну, що відділяла проскурню від друкарського складу, і там вибухнув.
Кам’яний майданчик усередині будинку проскурні сильно ушкоджений. Стіна східної келії послушника Косьми розбита й вікно з рамами вибите іншим, окремим снарядом. Поруч з келією послушника Косьми у келії ченця Амвросія снаряд влучив у стіну і при вибуху утворив велику опуклість у стіні, а штукатурка відвалилась. Під дах іззовні влучили два снаряди зі східного боку й сильно ушкодили стіну у двох місцях. У келії доглядача проскурні ієромонаха Кирила пошкодження невеликі од осколків; шибки у двох вікнах розбиті, третє вціліло. З людей нікому не зашкодило. У другий поверх цього ж будинку влучив один снаряд, пробив стіну, зруйнував п’ять гранітних сходинок і зрешетив осколками всю штукатурку в усьому коридорі. Вікна в будинку проскурні майже всі розбиті.
Свята брама
На південь від Святої брами над ворітьми, що ведуть до Лаврської школи, пробито снарядом арку; цегла в радіусі 1 арш. відпала. Вікна вибиті на св. воротах (де Свято-Духовна церква) вгорі та внизу, а також у сусідніх житлових приміщеннях-келіях.
Будинок Лаврської лікарні
Церква на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радосте». Західне вікно праворуч від вхідної двері до церкви ушкоджене кулею, раму розтрощено. Осколок вдарив у грати на солеї. Ушкодження незначні. Інша куля залетіла у верхнє над згаданим вікно, відбила трохи штукатурку в церкві і влучила в олтарну стіну. Шибки із західного боку майже всього лікарняного будинку розбиті через струс повітря, оскільки шрапнелі розривались на подвір’ї і на вулиці.
Дальні печери
Бомба, яка летіла з боку залізничного мосту, вдарила в дуб у саду Дальніх печер біля ризниці, відбила значну частину дуба й розколола його майже до поверхні землі. Уламок цього дуба, завдовжки 4 вершки і завширшки 1 вершок, пролетів на відстані 10 сажнів од дуба й пробив скло в кімнаті перед коридором на Дальні печери. Уламок цей лежить зараз там на підвіконні.
У дворі Дальніх печер також лежали кулі й побито шибки в келіях чернечих, особливо в ризниці.
Публікація Інни ІЛЬЧЕНКО,
Інститут української археографії
та джерелознавства НАНУ
Людина і світ. — 1997. — №4. — С. 17 - 20.
