Після останніх рішень Синоду Вселенського патріархату вже ні в кого, з тверезомислячих, не залишається сумнівів у тому, що Православна Церква в Україні в найближчий час отримає Томос про автокефалію. Це не входить в плани Москви і руйнує всю їх систему культурного та релігійного впливу на українців. Вони всіма силами намагатимуться перешкодити цьому процесу. Перш за все, створивши навколо нього ореол конфліктності. Вони вже всіляко налаштовують своїх парафіян і священиків, що «постраждати за віру це добре», «ангели заздрять людям бо ті можуть померти за Христа» і т.д. Ці месиджі поширюються по церковних каналах зв’язку: вайбер-групам, фейсбук-сторінкам, інтернет-порталам, на проповідях та в навколо-церковній тусовці. Людей готують до «стояння за істину», підступно підміняючи істину вірністю Москві.

Причому ніякі гарантії ні особисто Президента України Петра Порошенка, ні інших державних діячів, ні заклики зберігати мир Вселенської патріархії чи УПЦ-КП не беруться до уваги, а просто ігноруються. Людей штучно готують до бійні, як наче їхню безпеку ніхто не гарантує. І це не тільки мої теоретичні роздуми, а й враження від спілкування на низовому рівні з деякими представниками УПЦ МП. Вони живуть у своєму замкненому світі страхів та переживань.

Паралельно різного роду російські сайти або відверті зливні бачки поширюють інформацію про підготовку захоплення храмів УПЦ МП на Покрова 14 жовтня. Про це заявляв намісник Києво-Печерської Лаври митр. Павло (Лебідь), це запостив сайт пропагандиста Дмитра Кисельова Україна.ру, а також лідер джинси на користь Московського патріархату – проект Уніан.Релігії та кілька інших порталів поменше. Хто читав історію Аркадія Бабченка, той пам’ятає, як Москва влаштовує провокації: спочатку запускається месидж про теракт противником, потім своїми ж руками робиться сам теракт, а в кінці починають розносити заяви «попереджали, що така то сторона готуватиме теракт». Таким чином, відповідальність за дії списується на заздалегідь обраного козла відпущення, а сама ситуація використовується в своїх цілях.

Далі. Після рішення Синоду Вселенського патріархату визнати канонічними глав УПЦ-КП Філарета і УАПЦ Макарія, офіційний спікер РПЦ Володимир Легойда сказав, що відповідні дії Москва прийме 15 жовтня під час виїзного Синоду в Мінську. Виникає питання, навіщо чекати цілих 4 дні, і чому не скликати екстрений Синод на наступний день (12 жовтня), як це було у вересні?

Візит до Мінська планувався давно, там накопичилася маса питань, які потрібно вирішити, тому місце засідання ніяк не пов’язане з українською темою.

Відповідь проста – Москві потрібна картинка релігійних зіткнень в Україні. Синод 15 жовтня, а провокації анонсовані 14 жовтня. «Збіг? Не думаю!» – сказав би орденоносець РПЦ Дмитро Кисельов. У Московського патріархату реально немає аргументів для засудження Константинополя, там діяли строго в рамках канонічного права. Правила 9 та 17 IV Вселенського Собору дійсно дають право патріарху Константинополя приймати апеляцію від представників інших Помісних Церков. Заперечити щось Москві буде дуже важко, саме тому вони вирішили зробити ставку на емоції. Вони будуть педалювати тему гонінь, захоплень храмів, релігійних переслідувань. І швидше за все журнали їхнього Синоду будуть рясніти художніми зворотами і пишномовними виразами, за якими не буде раціональних аргументів. Саме тому їм і потрібні провокації, конфлікти і кровопролиття на Покрова.

Плюс в цей день традиційно влаштовується смолоскипна хода в пам’ять УПА. Ідеальний сюжет для російських ЗМІ: російсько-православних віруючих б’ють націоналісти з факелами в церковне свято. І буквально на наступний день рішення Синоду, мовляв через Константинополя тепер в Україні гоніння. Такий щільний графік придуманий спеціально, що не було часу спростувати фейки і постановочні відео сюжети.

Представники РПЦ вже не раз говорили, що вся відповідальність за можливе кровопролиття ляже на Константинопольський патріархат. Таким чином, вони хочуть показати, що Україні не можна давати Томос, мовляв, те, що станеться 14 жовтня буде «квіточками».

Так само важливим адресатом картинки про гоніння стане міжнародне співтовариство, правозахисні організації, ООН і особливо США. Останні дуже чутливі до релігійної свободи, оскільки сама їх держава створювалась представниками європейських релігійних меншин, яких переслідували на континенті. Посварити Україну з важливим стратегічним партнером США, для Росії – дуже важливо.

Ну і нарешті, ще один фактор, який свідчить на користь штучності розпалюваного конфлікту. 11 жовтня на ютубі вийшов ролик, де Ігор (Стрєлков) Гіркін розповідає прот. Всеволоду Чапліну дуже цікаві подробиці про роль Святогорської Лаври на Донбасі в укритті бойовиків. Чому Гіркін раптом розговорився саме зараз? Чому ця тема спливає на противагу більш актуальному порядку денному – Томосу?

Припускаю, що знову-таки для розпалювання ненависті (перш за все у ветеранів АТО, які воювали проти Гіркіна) і направлення їхньої агресії на конкретний культовий об’єкт - Святогірську Лавру. Це вписується в логіку дій і заяв представників РПЦ. Більше того, видно, що такий план готувався заздалегідь – саме відео записане явно не 11 жовтня, а раніше, щоби був готовий матеріал, який можна відразу ж опублікувати.

Що ж робити в такій ситуації? Звичайно, будуть ті, хто захоче махати шашкою і застосовувати силу і суворість закону до противників автокефалії. Але це загрожує сутичками. Тим більше, що проросійським політикам набагато легше буде вивести людей на «захист віри» і проти «захоплень храмів», ніж на власні акції. Це буде ідеальна картинка для російської влади, для російських дипломатів, для псевдоправозащітних організацій, щоб виставити Україну в непривабливому світлі, як країну, в якій в XXI столітті відбуваються релігійні переслідування. Москві кров з носа потрібно показати, що Україна це failed state – держава, що не відбулася; що там релігійна війна та інші жахи.

У складі УПЦ (МП) знаходиться близько 12 тисяч священиків. Це більше ніж загинуло у війні на Донбасі за 4.5 роки війни. Ми просто не можемо дозволити собі розкидатися людьми направо-наліво. З ними важливо говорити, їх потрібно переконувати, з ними необхідно працювати. Це єдиний шлях, яким можна мирно пройти процес транзиту формування Єдиної Української Православної Церкви.

Будь-які насильницькі дії не тільки не приведуть до бажаного результату, а й навпаки – будуть тільки віддаляти нас від заповітної мети. Тому необхідно не піддаватися на провокації, а й тверезо оцінювати ситуацію, не давати волю емоціям, але дотримуватися законодавства.

Відповідальність за недопущення такого сценарію лежить не тільки на Президентові, церквах і правоохоронних органах. Важливо, щоб громадянське суспільство консолідовано виступило виключно за міжконфесійний мир, за силу права, а не право сили, за компромісне, а не насильницьке вирішення конфліктів. Націоналістичним організаціям і активістам важливо визначитися для себе – бажають вони добра Україні або ж головне їхнє завдання – ліквідація іншого? Якщо вони і справді стоять за велике майбутнє своєї країни – їм необхідно утриматися від силових акцій. Якщо для них головне самоствердження за рахунок чужого, тоді вони не мають права називатися націоналістичними організаціями.

Зберігайте тверезим розум, не піддавайтесь провокаціям та пам’ятайте – конфлікти потрібні ворогам України.

Ну і наостанок: залишилося зовсім не багато, ми на фінішній прямій. Вже зовсім скоро все буде Томос.