Церковний календар, 5 травня. Мучениця Ірина Македонська

Походила Ірина зі знатного македонського роду. Згадку про це навіть містять її ікони — на них Ірину часто можна побачити в царських шатах і короні, що відрізняє мученицю від інших святих з таким іменем. Її батько Ліціній керував містом Магедоном. Для своєї доньки він збудував і розкішно облаштував палац з вежею, оточивши численними служницями та усіма можливими на той час зручностями.

Для освіти Пенелопи, як у поганстві називалася дівчина, він найняв учителем старця Апеліана. Однак той виявився християнином і розповів їй про Спасителя. Далі у Житії святої йдеться про численні видіння, які вона мала, а вчитель допомагав правильно їх витлумачувати. Через видіння ангела уві сні Пенелопа дізналася, що до вежі прийде той, хто її охрестить. Одні джерела кажуть, що це був апостол Тимотей, інші схиляються до Павлового учня Теотима.

У всякому разі дівчина охрестилася, прийнявши ім’я Ірина. Вона скинула з вежі залишених батьком божків, насміхаючись з їхнього безсилля, коли ті, падаючи на землю, розбивалися. “Усолодившись любов’ю Христовою, богів зненавиділа ти язичницьких і бездушних бовванів, Ірино славна; богорозумности вежею всім на яв ти перед глядачами себе поставила”, — так оспівує її навернення стихира Вечірні.

Самому ж Ліцінію, котрий хотів забезпечити їй вигідне заміжжя, дівчина заявила про свою цілковиту посвяту Христові. Житіє Ірини розповідає про її боротьбу за навернення батьків. Спершу ті повірили у Христа через її проповідь. Потім батько, спокушуваний демоном, якого Ірина вигнала з Магедону, став її катувати і врешті сам став жертвою своїх тортур. Ірина ж воскресила його, Ліціній навернувся і зі своєю дружиною Ліцінією, покинувши все, оселився у вже згаданій вежі.

А Ірину почали допитувати нові правителі Магедону. Кожного разу вони вигадували все нові муки для неї, про що частково розповідає стихира Вечірні на її честь: “Вогню палючого пориви стерпіла ти, прехвальна, і всі скородження тіла, звернувши зір, всечесная, до тамтешніх воздаянь, що їх єдиний Ісус приготував для тих, що люблять Його і гаряче Його прагнуть, як Жениха душ найкраснішого”.

Мучили Ірину публічно, тому мужність, з якою вона зносила тортури, спонукала до навернення багатьох глядачів. “Міцно душу вірою озброївши, Ірино, явно осоромила лукавого єси, і до Христа привела ти множество людей, блаженна, і порфиру криваву носячи, з ангелами нині веселишся”, — каже кондак свята.

Врешті мучениця прийняла смерть. Згідно з одними джерелами, від меча. Згідно з іншими — в печері біля Ефесу, де після всіх мук вона оселилася задля життя у цілковитій посвяті Богові.

Культ св. Ірини Македонської скоро поширився по усій Греції, а потім і на Русь. На її честь називали дітей (відомою є візантійська імператриця Ірина, котра поклала край іконоборству), освячували храми, зокрема в Константинополі.

Цій популярності, цілком можливо, посприяло і значення імені святої, що перекладається як “мир”. А миру прагнуть всюди і завжди. Принаймні в кількох місцях богослужінь 5 травня є гра слів, пов’язана з іменем мучениці.

Четверта пісня канону на Утрені, як і належить, ставить Христа в основу подвигу Ірини, адже від Нього мучениця отримала все необхідне для цього: “Той, Хто мир тобі подає, мироіменита, бачачи твою співдію заради миру, мученице, мужнім розумом і силою наповнив”.

Отримавши переможний вінець з рук Христа за своє мучеництво, Ірина, як і будь-який інший святий, стала тією, до кого Церква звертається у своїй молитві про заступництво. Значна частина літургійних текстів 5 травня саме такого змісту. І по-особливому серед них проступають прохання про молитву Ірини до Бога за мир, суголосне з яким ім’я вона отримала у Хрещенні. “Поряд з Любим твоїм ликуєш на висотах, добра діво, випроси світові мир, Ірино, і відпущення прогрішень тим, що святкують з вірою світлоносну і священну пам’ять твою” (9 пісня канону).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.