Церковний календар, 7 липня. Преподобні Йов та Теодосій Манявські
Іван Княгиницький народився у Тисмениці близько 1550 р. Завдяки шляхетському походженню та статкам батьків здобув хорошу освіту. Спершу у школі при Унівському монастирі, а відтак в Острозькій академії. Тут він залишився викладати. Активно долучався до полеміки з єзуїтами. З цього періоду зберігся його твір “Извещение краткое о латинских прелестях”.
Князь Костянтин-Василь Острозький скерував Івана на Атос. Перша його поїздка на Святу Гору не була тривалою — Іван повернувся на батьківщину та роздав своє майно. Друга його поїздка на Атос тривала 13 років. Тут він прийняв монаше ім’я Єзекиїл. Познайомився з вихідцем з України Іваном Вишенським, світогляд котрого значно вплине на монаха, а його порада спонукатиме згодом створити Манявський скит. Окрім того заглибився у святоотцівську традицію та вчення ісихазму.
Коли вдруге Єзекиїл повернувся на українські землі, він продовжував листуватися з Іваном Вишенським. Дещо з їхньої переписки збереглося до сьогодні. У цей період Єзекиїл займається реорганізацією монастирів: в Уневі, Дермані, Угорниках. Бере участь у діяльності Дерманської друкарні.
Близько 1606 р. преподобний починає вести пустельницьке життя в Карпатах. Навколо нього збираються послідовники, і виникає потреба впорядкувати їхнє життя. Так 1608 р. постає Манявський скит. Сам Єзекиїл приймає велику схиму з іменем Йов.
Засновник Манявського скита не був священиком, і його спільнота зіштовхнулася зі ще одним викликом — нікому було служити Божественну Літургію. Саме на той час до них приєднався диякон Теодосій. Йов високо оцінив його здібності та взяв своїм помічником. Скоро Теодосій прийняв священиче рукоположення, а засновник Скита призначив його ігуменом.
Йов виступав радше духовним авторитетом, за порадою до котрого зверталися звідусюди. Зокрема його попросили прокоментувати працю “Зерцало Богословія” Кирила (Транквіліона) Ставровецького. Так з’явився коментар “Письмо основателя Скитской обители схимонаха Іова єромонаху Кириллу Транквіліону, заключающее в себе критический разборъ составленного последним "Исповедания вірой" от 23 августа 1619”, який зберігся до наших днів.
Обитель за врядування Йова та Теодосія стрімко розвивалася. 1612 р. в день Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста відбулося освячення монастирського храму. Згодом постала соборна Воздвиженська церква. 1621 р. монастир прийняв ставропігію. Його керівництво над собою визнали десятки інших монастирів Галичини, Буковини та Молдови.
1621 р. Йов помер. Житіє преподобного незадовго по його смерті описав один із монахів Скита Ігнатій з Любарова. Обителлю продовжував керувати Теодосій. Він 1628 р. ще взяв участь у соборі Київської митрополії, скликаному Йовом Борецьким. А 1629 р. також відійшов до вічності.
Кожен із Манявських святих має свій день пам’яті: Йов — 29 грудня, а Теодосій — 24 вересня. Однак 15 липня 2004 р. тодішня Українська Православна Церква Київського Патріархату внесла їх до церковного календаря та призначила спільне вшанування на 7 липня. У цей день традиційно відбувається проща до Манявського скита, у Воздвиженській церкві якого зберігаються мощі преподобних Йова та Теодосія, котрі вклали свої сили, здібності, досвід у становлення і розвиток цієї святині.
