І в першу чергу це стосується агресивної терористичної організації, яка від початків 'чіпала' церкву для того, щоб скасувати чи підпорядкувати її собі.

Радянська держава (і сучасна росія, як її горда наступниця) так і робила - вона скасувала УГКЦ та репресувала інші церкви, а з РПЦ зробила підрозділ КДБ. І саме як підрозділ КДБ ця 'церква' зараз існує і працює.

Папа Римський мав би звернутись з цими словами саме до очільників терористів. Натомість, він звертається до країни, яка зазнала насильства від цієї терористичної організації і від її 'церковного' підрозділу.

Зрозуміло, апелювати до тих, хто і так поділяє твою думку суттєво легше, ніж до тих, хто її агресивно заперечує. Але тут знову і знову звучать слова 'упімнення' до жертви, замість заклику покаяння до агресора. Ті, хто благословляє агресію, мають мати право 'молитися' в країні, яка зазнає агресії. А як щодо тих, кого 'скасували' в Криму, на сході України, в тій же росії? До них ці слова стосуються?

До слів "Будь ласка, нехай жодна християнська церква не буде скасована прямо чи опосередковано: церкви не слід чіпати" у мене є серйозне запитання: А чи є ще християнською церква, яка у будь-який спосіб підтримує скасування інших християнських церков, заперечує право держав на існування і народів на самовизначення? Це взагалі ще церква? До кого саме звернені ці слова?

Може варто поговорити з 'вівтарником'?