Чернівці: історичні меморіальні дошки УГКЦ знайшли у православній церкві
У Чернівцях, у Миколаївському православному храмі (УПЦ МП), під час реставраційних робіт знайшли три меморіальні дошки з греко-католицької церкви. Православні передали знахідку нині катедральному собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, де ці дошки були встановлені у першій половині 20 століття.
Миколаївська церква та греко-католицький собор розташовані неподалік один одного, на одній вулиці – Руській. У 1961 році, коли греко-католицьку церкву закрили і перетворили на промисловий склад, парафіяни перенесли іконостас та вівтарі Пресвятої Діви й Ісуса Христа до сусідньої Миколаївської церкви. На початку 90-х вони повернулися назад до греко-католицького храму. Історики кажуть, ймовірно, тоді, у 1961 році, парафіяни, перенесли до православних і віднайдені нині меморіальні дошки, розуміючи їх історичну цінність.
«Вирвеш ми очі і душу, а не возьмеш любови і віри»
Священникам греко-католицької церкви три віднайдені дошки передав секретар Чернівецько-Буковинської консисторії УПЦ архимандрит Никита (Сторожук). Меморіальні дошки були випадково знайдені під час проведення реставраційних робіт у Свято-Миколаївському храмі Чернівців.
— Ще 25 років тому, коли я тільки приїхав працювати у Чернівці, голова товариства «Український народний дім» пан Володимир Старик розповідав мені про ці дошки, які колись знаходилися у нашому храмі, — каже отець Валерій Сиротюк, настоятелькатедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької єпархії УГКЦ.
Меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу – відомому письменнику та священнику була встановлена у соборі у 1911 році, до 100-річчя з дня його народження. На дошці значиться, що вона присвячена отцю Маркіяну Шашкевичу, воскресителеві австрійської Русі і написані його слова: «Вирвеш ми очі і душу ми вирвеш, а не возьмеш любови і віри не возьмеш, бо руське ми серце і віра руська».
Друга меморіальна дошка присвячена настоятелю греко-католицької церкви отцю Келестину Костецькому. Він працював у Чернівцях з 1884го по 1919 рік, брав активну участь у громадському житті міста і спеціально для своїх нащадків залишив “Хроніки парохії греко-католицької церкви у Чернівцях”. В них він описав життя міста і парафії під час Першої світової війни, зокрема, входження російських військ до міста. Ця меморіальна дошка була встановлена у 1939 році товариством «Мироносиці» і присвячувалася 20-річчю смерті отці Костецького. Це товариство було створене у греко-католицькій церкві саме отцем Келестином і було відомим у місті своєю діяльністю.
Третя меморіальна дошка – це пам’ятка про пожертву на будівництво церкви пані Марії Подсудик, вказано навіть суму пожертви. Ймовірно, це була одна із парафіянок храму.
«Люди, які рятували іконостас, розуміли і вартість цих дошок»
Ці дошки були встановлені всередині у храмі, одразу при вході, орієнтовно там, де зараз є місце для чергових храму. Тепер же, як кажуть у соборі, дошки встановлять у каплиці Божої Матері, з лівого входу до церкви, з вулиці.
— Коли ми зайшли у церкву у 1990 році, вона була геть обдерта, але місце від дошок було видно, — розповідає голова товариства «Український народний дім», історик Володимир Старик. — Очевидно, ніхто тоді не сфотографував те місце, де ще виднілися сліди від цих меморіальних дошок — глибокі отвори від кріплень. Бо вважалося, що дошки пропали, а вони не пропали, як бачимо. Про встановлення дошки отцю Келестину Костецькому я читав свого часу у пресі, точніше у львівській газеті «Діло» за 1939 рік. Ще говорилося, що була і дошка Тадею Туркулу, який пожертвував великі кошти на будівництво греко-католицької церкви. Але, можливо, вона не збереглася. У 1911 році у Чернівцях відзначали сторіччя Маркіяна Шашкевича. Свято організувало товариство "Міщанський Хор", а сама дошка була встановлена братством Свя. Апостола Юди Тадея, яке було створене у цій церкві. Вони спільно це робили, а кошти збирало братство. Мій прадід Андрій Левандовський (1857—1943) був головою Братства святого апостола Тадея, одним з керівників товариств "Міщанський Хор" та "Міщанська Читальня" в Чернівцях, член Української Національної Ради в 1918 році.
Є альманах 25-літнього ювілею товариства «Міщанський хор у Чернівцях» і там згадується про встановлення цієї дошки. Дуже відрадно, додає пан Старик, що цю єдину на Буковині пам'ятку, присвячену першому українському поетові Галичини і Буковини, передано греко-католицькій церкві.
В цьому альманахові можна прочитати, як у Чернівцях відзначали 100-ліття Маркіяна Шашквича. Розповідається, що 16 грудня 1911 року вранці відбулося заупокійне Богослужіння, а опісля – відкриття пам’ятної таблиці. Під час Богослужіння співав «Міщанський хор», було багато молоді.
Історик також зауважує, що варто згадати і людей, стараннями яких дошки були врятовані:
— Це Олександр Бручковський (1915 -1996), член Буковинського куреня, перший голова відновленої в 1989 році громади УГКЦ у Чернівцях. Це саме він на початку 1960-х рр. врятував від знищення іконостас Успенської церкви, розібравши та перевізши його до Миколаївської церкви, а також, знявши зі стіни Успенської церкви меморіальні дошки та сховавши їх також в Миколаївській церкві. Саме він потім і переносив іконостас назад до собору. Ті люди, які рятували іконостас, розуміли вартість і цих дошок. Коли церква Успіння була закрита, частина парафіян перейшла до костелу, частина – до сусідньої православної Миколаївської церкви. Пан Олександр у Миколаївській церкві був членом церковної двадцятки. За це врятування святинь Успенської церкви треба подякувати йому і ще кільком буковинським греко-католикам тих часів.
Олександр Бручковський, будучи членом Буковинського куреня, пройшов різні країни: Україна, Білорусь, Франція, а потім був Сибір на довгі роки…. Такий простий був чоловік, а думав як стратегічно. Бо ні одна чернівецька церква не зберегла первісний іконостас, крім собору Успіння Пресвятої Богородиці. Як то все цікаво повертається по колу…
Фото зі сторінки Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ у Фейсбуці та надані Володимиром Стариком
